Букові праліси Карпат – найбільші за площею в Європі і, можна сказати, найкрасивіші. Недарма вони належать до Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. А найбільш красиві вони – восени, коли листя буків починає переливатися жовтими, червоними, брунатними відтінками. Ми підготували добірку маршрутів, де можна помилуватися справжнім золотом Карпат. Тож беремо рюкзак на плечі – і вперед!
Про це розповідає Україна
1. Осіння Боржава
Боржава – це найулюбленіший туристичний маршрут багатьох мандрівників. Адже він порівняно нескладний, відкриває неймовірні краєвиди і, що дуже важливо, має зручне транспортне сполучення.
Пропонуємо легкий маршрут вихідного дня Воловець – Великий Верх – Подобовець. Хоча піднятися на Боржавський хребет можна зі Скотарського, Гукливого або з Міжгір’я.
Отже, прибуваємо електричкою Львів – Мукачево до Воловця. За вказівниками нескладно вийти на марковану стежку. Можна підніматися на гору з цікавою назвою Цицька, а потім на Темнатик, Плай і далі по хребту. До речі, біля руїн сироварні є потужне джерело. Якщо ж ви обмежені в часі, можна йти відразу на Великий Верх, оминувши траверсом гору Плай з метеостанцією.
Чудовий час для походу на Боржаву – кінець липня або серпень, коли полонина перетворюється на плантацію чорниці. Її тут просто безліч. Зате у вересні – жовтні боржавські схили заграють яскравими кольорами.
З Великого Верха можна спуститися на водоспад Шипіт. Але цікавіше – підкорити ще одну вершину. Це гора Гемба, на якій багато туристичних принад. Взимку – це одна з найкращих гірськолижних трас з підйомником. А ось восени тут можна політати на парапланах, покататися на квадроциклах, а потім погрітися запросить чайна «Сурія».
2. Вододільний хребет
Це гірський масив, що розділяє Закарпатську та Львівську області. Ще його називають Східні Бещади, адже ці гори починаються біля витоку річок Сянок та Уж, неподалік українсько-словацького кордону.
Розпочинаємо похід із села Сянки або із села Ужок. Сюди доїжджаємо електричкою з Ужгорода або Львова. Сам маршрут Сянки – Біласовиця займе у вас два або максимум три дні. Якщо ж у вас обмаль часу, то можна організувати одноденну прогулянку просто на вершину Пікуй.
Адже саме на Вододільному височіє найвища гора Львівщини – Пікуй. Попри те, що вона всього 1408 м, тут дуже мальовничо. Хвилясті гребені хребта прикрашені вигадливими скелями з пісковику та буковими лісами. На полонинах росте багато незвичних рослин, занесених до Червоної книги: первоцвіти, дикі орхідеї, арніка.
На маршруті минаємо найбільшу полонину Карпат – Руну, полонину Буковецьку та стародавній перевал Руська путь, яким у давнину ходили купці. А переночувати зручно біля гори Великий Верх, де з боку села Либохора є хороші джерела.
До речі, в селі Ужок знаходяться два об’єкти спадщини ЮНЕСКО: дерев’яна церква 17 століття в бойківському стилі, також тут починається один із найстаріших масивів бука лісового. Щоб зберегти ці унікальні місця, з 1999 року тут діє Ужанський національний природний парк.
3. Синевир – Дарвайка
Навколо Синевиру знаходиться один з найбільших за площею букових лісів в Українських Карпатах. Ця територія належить до масиву Внутрішні Ґорґани, тому тут можна побачити не лише красу золотої осені Карпат серед буків, а й унікальні розсипи ґорґанських каменів – ґреґотів. Доїхати у цей заповідний куточок можна з боку Воловця та Міжгір’я або з боку Хуста. Піднімаємося на хребет Пишконя, який підковою здіймається над селами Синевир, Колочава та Негровець. З вершини однойменної гори Негровець ви побачите містичну Долину туманного змія – долину річки Теребля.
На щастя, ці місця належать до Національного природного парку «Синевир», тому майже нема вирубок, і карпатські ліси можна побачити у всій недоторканій красі. Любителям екзотичних маршрутів сподобається екологічна стежка на Озірце, яке ще називають Диким озером. Вона пролягає північно-східним схилом гори Гропа. Восени, в обрамленні барвистих буків та червоних килимів з брусниці, Озірце особливо гарне.
Трохи окремо стоїть масивна й сувора гора Стримба, з якої відкривається заворожуючий вид на село Колочава. Восени тут багато грибів. А влітку на полонинах випасають овець, і навіть діє школа вівчарства.
Цікаво: славнозвісна карпатська смерека, про яку навіть пісні співають, виявляється, ніяка не карпатська. Це дерево завезли і засадили на місцях вирубаних букових лісів. Адже смерека, порівняно з буками або ялицями, росте дуже швидко і, відповідно, дає більше прибутку. Однак вона зовсім не призвичаєна до наших умов, ліс хворіє і відмирає. Екологи наразі намагаються вирішити цю проблему.
4. Полонина Красна
Ще один яскравий пішохідний маршрут Закарпаття: Колочава – Полонина Красна – Усть-Чорна. Дуже хотілося б порекомендувати завітати на Вільшанське водосховище, але, на жаль, його екологічний стан дуже сумний. Туди зносить сміття з усіх найближчих річок, і води з роками стає все менше. Тому, щоб не засмучуватися, одразу піднімаємося із села Колочава на хребет Квасний Верх, де розташована метеостанція. Потім прямуємо до найвищої точки – гори Топас (1548 м). На неї легко орієнтуватися, адже там височіє металева вежа. З вершини відкривається новий ракурс на гору Стримбу, хребет Пишконю та довколишні села. Далі круті підйоми й спуски полониною Красна ведуть у напрямку гори Климова. Зазвичай мандрівники розбивають наметовий табір у затишному лісі під Климовою. А підкоривши гору, ми вже можемо бачити схили Свидовця і спуститися лісовою дорогою в село Усть-Чорна.
5. Угольсько-Кузійський масив
Кузійський масив, напевне, найдикіший із запропонованих маршрутів. А все тому, що дістатися потрібно до Рахова або до Тячева. Потім доведеться шукати шляхи, де поміж невисокими горами Тячівщини заховалися села Углі, Мала Уголька та Велика Уголька. Легко здогадатися, що тут колись видобували деревне вугілля. І якщо ви обожнюєте дикі праліси – то вам сюди.
Оскільки всюди густий ліс, то краєвид можна побачити, тільки вилізши на скелю під назвою Соколине Бердо. Взагалі в цих краях досить багато цікавих скель та печер. Чи ви знали, що найбільша печера в Карпатах заховалася саме серед цих заповідних лісів? Печера Романія (або радянський відповідник – Дружба) простягається на 1,5 км вглиб та стала прихистком для рідкісних кажанів.
У заповіднику прокладено кілька екологічних стежок, зокрема до печери Молочний камінь. Тут жили справжні печерні люди. Не забудьте прихопити із собою ліхтарики, щоб цікавіше було досліджувати схованки троглодитів. Неподалік знаходиться наскрізна печера Карстовий міст. Археологи вважають, що 20 тисяч років тому вона слугувала як язичницьке святилище.
Найоптимальніше відвідати Угольський та Кузійський заповідні масиви, скориставшись організованим туром «Праліси Карпат».
Автор усіх фото у статті: Маріанна Іваненко.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини