Ключик до тещі (гумореска)

Жінка й теща парубка
Довели “до ручки”.
Скаржиться за чаркою
Друзям він з получки:
– В приймах я без дозволу
Не роблю нічого.
Прямо хоч у зашморг лізь
Від життя такого!
Друзі стали вчить його:
– Ми пройшли цю школу.
Як прийде́́ш додому – бий
Кулаком по столу
Та кажи: “Я – чоловік,
Я – хазяїн в хаті”
Й починай умови їм
Свої виставляти.

Хлопець все так і зробив,
Як його навчили:
Спершу вдарив кулаком
По столу щосили
І почав: – Ми більше так
Вже не будем жити.
Відтепер, що я скажу –
Будете робити!
Від такої новини
Жінка оніміла,
Ну, а теща, взагалі,
Мало не зомліла.
– Так! Що схочу їсти я –
Те і готувати!
Жінка: – Як?
І теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
І шкарпетки ви мої
Будете вдвох прати!
Жінка: – Як це?
Теща: – Як?
Я хазяїн в хаті!
З ким захочу із вас двох,
З тим і буду спати!
Жінка: – Як?
Теща: – А так!
Він хазяїн в хаті!

Оповів: В’ячеслав Даниленко (04.09.2013)


Підняв собі настрій (гумореска)

Коли я вийшов з магазину,
Куди на хвильку завітав,
Побачив: мент біля машини
За паркування штраф складав.
Я підійшов, сказав: “Ну, годі!
Пробач уже на перший раз.”
Та той безсовісний добродій
Лиш посміхнувся напоказ.
Я довго, взагалі, не думав –
Його упевнено “послав”,
А він тоді стосовно гуми
На скло квитанцію поклав.
Я обізвав його “дебілом” –
Він втретє штраф почав складать,
Ну, я тоді його сміливо
Давай всіляко обзивать.
Я обзиваю, а він пише.
Тривало довго це у нас,
Та потім я усе облишив,
Бо йти додому був вже час.
Іду додому по алеї
І гарний настрій не мина:
Все-таки добре, що своєї
Машини в мене ще нема!

Оповів: В’ячеслав Даниленко
04.07.2013


Курка (Гумореска)

Запряг Стефко коні- зрані, виїхав орати,
Я сі в хаті залишила, би усьо прибрати.
Зночи курку спорядила, чесником натерла
І цибулі укришила, майонезу вперла.
Всьо зробила до ладу- треба відпочити,
Бо як Стефко сі поверне, то мені… не жити.
Усадила м тую птицю тихо до духовки,
Ладно вбрала зеленинов, дала м пити Бровку.
Як то добре, жи весна- то мені на руку:
Стефко з Богом їде в поле, а я…до Фейсбуку.
Так сі я там почуваю, як у своїй хаті,
Таке всьо там кольорове та й люди крилаті.
Класи сиплю, всьо читаю, шо нині на днині,
Посиділа си нівроку, десь…зо дві годині.
Чую брама заскрипіла,- Стефко сі вертає,
Горіч* вдарила у горло, вітер мнов здуває.
Лечу скоро я до кухні… а там- повно диму,
Вже їм Стефку догодила…у сумну годину.
Вікна скоро відкриваю, жену до півниці…
Несу бутиль свіжий з салом, цибулю та єйці.
Скоро жарю, сало шпарю, єйцьми поливаю-
А шо хлопови сказати, то вже і не знаю.
Подививсі Стефко, збоку, на тії котлети,
Зів спокійно та пішов лігти на бамбетли*.
Мене взяв разом з собов, а би шось казати,
Бо не міг, не то жи спати, навіть задрімати.
-Як не було у селі того інтернету,
То і кури не горіли- читала с газету.
І сиділа, пильнувала, коло тої пічки,
А тепер лиш у Фейсбуці до темної нічки.
Ні з ким спати, ні тулити, ні кого любити…
Так сі хоче ми шо ночи та й на звізди* вити.
-Дай ми, Стефку, я ті прошу, ту святу годину,
Хтось ми видно нині врік, у ту Божу днину.
Завтра другу курку зроблю…най сі на тім стане
Як мі знов, у тім Фейсбуці, нічка не застане.
………………………………………..
Ось так тепер живемО- від рана до ночи,
Де хребет вогнем пече, та вмлівают вочи,
Всьо горит, тече, втікає…чоловікам муки,
Бо прекрасна половина пильнує Фейсбуки.

Оповіла: Леся Утриско


Хибний діагноз (гумореска)

Досягти висот науки
Дівчина схотіла
Й літаком “Авіаліній”
В Київ прилетіла.
Здала іспити успішно
Вона в виш столичний
Та й комісію проходить
Перший раз медичну.
Обійшла всі кабінети
(натерпілась муки)
І в останньому дали їй
Карточку “на руки”.
Тільки глянула студентка
В карточку медичну,
Зразу в кабінет побігла
Гінекологічний:
– Доктор, що Ви написали? –
дівчина ридає.
– Те, що є, те й написав я, –
той відповідає.
– Мені соромно й незручно
Від такого слова.
Написали би: “Середня” –
Пишете: “Здорова”.

Оповів: В’ячеслав Даниленко
12.06.2013


Скористався нагодою (гумореска)

До куми кум заявився,
Сумний вигляд сотворив,
Потім в очі подивився
І таке проговорив:
– Дуже хочу, кумо люба,
Я тобі сто баксів дать,
Лиш дозволь тебе у губи
Один раз поцілувать.
Кума трішки здивувалась,
Слів ніяких не знайде,
Але довго не вагалась.
Кум і далі в наступ йде:
– Як даси помацать груди,
Іще сотню відвалю!
Кума мислить: “Будь, що буде.
Де я ще так зароблю?”
Кум завівся вже від цього:
– Ще сто доларів я дам
І усе заради того,
Щоб піти у ліжко нам.
Вже кумі й діватись ні́де
(її в ліжко кум несе),
Думає: “Він скоро піде
І забуду я про все.”

Кум пішов. Кума рахує,
Скільки грошей в неї є –
Чоловік телефонує
І питання задає:
– Чи приходив кум сьогодні?
– Нещодавно завітав…
– А приніс він ті три сотні,
Що тобі я передав?

Оповів: В’ячеслав Даниленко
03.06.2013