Українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці у Facebook прокоментувала спільний виступ 95 кварталу та Хору імені Верьовки.
Публікуємо пост письменниці:
“Про колективне самогубство хору Верьовки і “гламурний сталінізм по-московськи” я, як буде час, напишу окремо, – наразі нагадаю тільки, що, до всієї моторошності сюжету, вони це зробили ще й під річницю смерти патрона: Григорій Верьовка помер рівно 55 років тому – 21 жовтня 1964 року.
Так що це був, у певному сенсі, стриптиз на гробках.
Хоча – на відміну від сталінських часів, коли треба було співати “по-корчемному”, щоб не розстріляли, – тут ніхто ж і не змушував: самі-самі…
Ось це – найжахливіше, так….”
Через деякий час Забужко оновила пост додавши:
“UPD Схоже, ніхто не помітив, що сайт за посиланням – лежить (!!). А там була вельми інформативна стаття про Григорія Верьовку: про те, як син церковного реґента вчився у Лисенка, як потім перейняв музшколу по вбитому Леонтовичу, як у сталінські роки всіма силами намагався втримати від остаточного розгрому українську академічно-хорову школу – а в 1959-му, у “відлигу”, потрапив на чорний список за те, що під час німецьких гастролей хор заспівав у Мюнхені, поза репертуаром, заборонену тоді “Чуєш, брате мій…” – бо в залі були українці, які саме того дня – так збіглося! – провели в останню путь убитого Бандеру (хор потім до-о-овго не випускали за кордон, ще я пам’ятаю круг нього цей шістдесятницький ореол мучеництва, за Авдієвського вже…)
Ну і так далі. І все це ТРЕБА ЗНАТИ – як мінімум, щоб розуміти, чому нинішній керівник хору, який “поставив дєвочок для Кварталу”, повинен подати у відставку. В дорослих націй тут не було би про що дискутувати.
Тимчасом, у нас розмова поступово з’їжджає на те, хороша чи погана пані Гонтарєва (чим закладається припущення, що, коли погана, то хорові з такою історією і на пожарі поржати не гріх!), і чекістюки, які в 2014-му писали теж-дуже-ржачні статті про “кобзарят і голодоморцев” (с), уже розказують тупим х@xлам, як їм родіну любіть і как над сабой смєяцца, – а сайт усе лежить і лежить…
Стежмо за руками – цей скандал може стати цілком собі “доленосним”, якщо громадськість не дасть “збити тему”.”
До теми: “Це – реально перемога. Європарламент прийняв епохальну резолюцію” – Оксана Забужко
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини