“Нас залишилися одиниці, кому просто соромно кинути хлопців і піти…”
Про це на українська активістка та волонтерка Наталія Юсупова на своїй сторінці у Facebook:
“Ось цього і слід було очікувати, після розпочатого цькування волонтерів.
Найцікавіше, що мені дістається більше за всіх. Якщо якийсь пост про волонтерів, так відразу моє прізвище звучить.
Давайте по порядку. Багато хто дивився серіал »Багаті теж плачуть», де чотири героїні, розповідають і показують своє забезпечене життя. Так, я одна з них.
Хто і де живе, на чому їздить, що купує і т.д. Це був 2012 рік. Нас багато лаяли, але факт в тому, що до в*йни я мала все, щоб називати себе забезпеченою людиною. І там же розповідали, що мій син з 2011 року навчається в Англії і щоб там йому вчитися, треба мати документи про заробіток, з місця роботи, з податкової, в Британії все ретельно перевіряється.
Так що «алібі» у мене є. На якій машині я приїхала в 2014 році в Госпіталь, на цій я і їжджу зараз, живу там, де і жила, бізнес той самий. Сплачую податки і мій заробіток зафіксований документально.
У наш час не складно перевірити, що з’явилося в сім’ї за будь-який час. Будь ласка, мені приховувати нема чого. Прикро те, що ті хто дійсно наживаються, ті спокійно собі живуть і процвітають, а мені дістається кожен день, за що???
Я ніколи не їздила на фронт, не займалася закупівлями для батальйонів, я ніколи не була в МО і ні з однією людиною там не пов’язана, я не займала ніякі посади, не сиділа на закупівлі ліків та обладнання, не співпрацювала з держ фондами, організаціями та нехай хтось скаже протилежне?!
Моя допомога – це щоденне перебування в палатах з пор*неними, закупівля продуктів, води, соку, я приношу домашню їжу (безкоштовно), купую одяг і якщо потрібно, кому треба якийсь ліки. Аптека на території госпіталю. Можуть сплатити хімію онко хворому, зібрати на кардіо монітори або ВАК, зі знижкою в 30%, що зазвичай йде на відкат, але я в ці ігри не граю і все в госпіталі про це знають.
Чеки і звіти я завжди публікую, в їдальні де я відповідальна, завжди все є для пора*нених і хто приходить, це бачать. Я не те що машину, шубу за 6 років не купила, скільки ж можна мене цькувати???
Сказати, що я збираю гроші і нічого немає, неможливо, намагаюся, щоб все завжди було. Взагалі, прийти в госпіталь, стати поруч і спробувати заробити хоч на електрочайник, бажаючих немає. Нас залишилися одиниці, кому просто соромно кинути хлопців і піти.
Тому прошу не писати мені, що все волонтери крадуть і купують собі машини і квартири. Знаєте, скажіть конкретно і покажіть. Безпідставно плювати на себе, не дозволю.
Ви не там шукаєте. У мене все.”
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини