“Ніколи не забуду, коли він лежав зі снайперською кулею і у нього задзвонив телефон… То була його мати…”

Колишній учасник АТО Антон Головеко на своїй сторінці у Facebook вшанував пам’ять героя Небосної сотні Олександра Плеханова. 

Спогади автора вражають до сліз.

“Так сталося, що в момент коли в Сашка влучила куля я був поруч… Ми не були знайомі, але з того часу я сприйняв його, як близьку мені людину… Разом з лікарями в профспілках ми робили все можливе щоб врятувати його .. Ніколи не забуду, коли молодий хлопець лежав на саморобному операційному столі і у нього задзвонив телефон..Я взяв слухавку… То була його мати… Врятувати хлопця не вдалося. В моїй пам’яті ти назавжди Герой, який поклав своє життя за краще майбутнє для нашої країни…”

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

 


“Де ви були в ніч на 19 лютого 2014-го, коли наша революція трималась на нитці?” – Олег Сенцов

“Наблизилась шоста річниця тих страшних та мужніх днів лютого 2014 року…”

Про це на своїй сторінці у Facebook згадує український режисер, сценарист, письменник Олег Сенцов:

“18 числа почалась мирна хода, яка закінчилась бійнею в Маріїнському парку і на Шоковичній, а у другій половині дня “Беркут” повалив нас на Інститутській та погнав до Майдану.

Міліція захопила усі барикади і ввечері почала відтісняти нас аж до сцени. Оборона проходила по лінії Будинку профспілок та пам’ятнику засновникам Києва. Після півночі вони зайняли Стелу і ми були вимушені підпалювати палатки та будувати вогняну загорожу, щоб ВВ не зайшли у середину Майдану.

Це була найважливіша ніч у моєму житті, і я думав, що ми не доживемо до світанку.

Коли я чую якихось там нових “мегапатріотів” чи політиків, то хочу їм задати лише одне питання: “Де ви були в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року?” Коли нас було там так мало, а наша революція тоді трималась на тонкій нитці.

Коли весь політбомонд втік зі сцени і залишився один Женя, який координував нашу оборону. Усю ніч ми чекали на посилення зі Львова, яке їхало на своїх автобусах та прибуло вранці. Ніякого транспорту я не чекав так довго і сильно, як цього.

Я дякую усім, хто був тоді поруч зі мною, та тим, хто встиг із допомогою. І головне — вічна пам’ять нашим загиблим Героям. Слава Україні!”

Наблизилась шоста річниця тих страшних та мужніх днів лютого 2014 року. 18 числа почалась мирна хода, яка закінчилась…

Gepostet von Oleg Sentsov am Dienstag, 18. Februar 2020

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.


“Можна спокійно видохнути! Буде кому відстоювати інтереси країни! Петро Олексійович, з Богом!” – військовослужбовець ЗСУ

“Отже… Можна спокійно видохнути! Президент України Петро Порошенко, попри усі рогатки від зелених більшовиків, всеж таки поїхав на безпековий форум до Мюнхена! Читати далі


Свято кохання чи блуду: Священик відверто про День Святого Валентина

Уже доволі пристойну кількість років напередодні «Дня св.Валентина» я даю коментарі про це «свято» представникам ЗМІ. Зазвичай я пояснюю, що це зовсім не церковне свято. Читати далі


“ДБР не переслідує тих, хто проти країни, лише тих, хто проти президента… Можливо, тому, що президент теж проти країни?” – Дмитро Корчинський

“ДБР не переслідує тих, хто проти Країни, лише тих, хто проти президента. “ Читати далі


“Хочеться ридати”: Комаровський раптово висловився про Зеленського

Популярний лікар-педіатр і радник президента України Володимира Зеленського Євген Комаровський зізнався, що результати роботи глави держави викликають у нього величезний смуток.

Про свої почуття Комаровський розповів у інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону, відео якого з’явилося на YouTube, – пише obozrevatel.

“Викликають величезний смуток, просто іноді хочеться ридати і все. Мені погано, мені дуже погано”, – сказав Комаровський.

Він наголосив, що на місці Зеленського кинув би все і пішов.

“Зеленському дуже важко, але той факт, що йому важко, не дає йому підстав не звертати уваги на тих людей, які від нього абсолютно конкретного хотіли і чекали”, – зазначив він.

Комаровський додав, що не розчарувався в Зеленському як у людині.


“Чому ви радієте відставці Богдана? Нагадаю, що Єрмак – це якраз той тип, який розповідав, що війну почав Порошенко” – священник ПЦУ

“Не розумію я вашого оптимізму, парафіяни. Чому ви радієте відставці Богдана?” Читати далі


“Забудьте про Зеленського. Він прийшов і піде! Як і Порошенко! Що буде з людяністю?” – Наталія Мосейчук

“Сьогодні цілий день слухаю реакції на вчорашній перший ефір сезону «Право на владу». За слова підтримки – спасибі…”

Про це на своїй сторінці у Facebook пише українська журналістка та телеведуча Наталія Мосейчук:

“Людям справді набридла ненависть. Одним. Другі – продовжили стару пісню. Діагноз. Чи підлягає лікуванню – час покаже. Мені часто пишуть, що, мовляв, не завжди зрозуміло глядачам що я думаю з того чи іншого приводу. Вам справді цікаво?

Добре. Мені плювати на хейтерство на мою адресу. Плювати. Чесно. Плювати на тих, хто нищить мою репутацію. Шкода вас. Ви ж нічого доброго не робите. Ви кладете злість на клавіатуру. Ви створили собі божка і молитеся на нього, наділяючи його рисами, яких у нього і близько немає. Помийте власне парадне від харкаків, пофарбуйте ліфт, відремонтуйте поштові скриньки, зберіться і зробіть дитячий майданчик, прийдіть в лікарню до хворих дітей, врятуйте голодну тварину. Робіть щось!

Щодо мемів ненависті з моїм зображенням… данина часу… і замовлення. Знаю хто. Знаю чому.

Не звертаю увагу. Байдуже. Просто технологія і задзеркалля. Обідно було раніше. Коли мені треба було зібрати гроші для підлітка на пересадку кісткового мозку, а в коментарях паслися «патріоти» і боти, які поносили мене особисто. Люди, які долучалися до допомоги писали «геть звідси», «цей пост про порятунок хлопця, не про політику».

«Небайдужих сектантів» це не зупиняло. Хлопчина, який так просив не продавати його улюбленого коня, щоб зібрати гроші на ліки, відійшов у вічність. Я не змогла йому допомогти і зібрати гроші. Надто багато ненависників «допомагали» своїми дописами і життя підлітка відійшло на другий план. Ось так…

Другий випадок такого хейтерства вдарив по мені, коли я побачила дописи під трансляцією повернення літака МАУ з 11 тілами українців і церемонію прощання з ними. Достойну, повну поваги церемонію прощання. Набігли опоненти Зеленського з тезами «подивіться, як президент знімає про себе кіно». Забудьте про Зеленського. Він прийшов і піде! Як і Порошенко! Що буде з людяністю?

Ми всі повинні накреслити червоні лінії. Для себе. І не переступити їх. Зараз нерви-голі. На межі. Інакше- колективне самогубство. Країну знищить не Путін. Не «малорос-президент». Її угробимо ми. Власними руками…”

Ну що? Сьогодні цілий день слухаю реакції на вчорашній перший ефір сезону «Право на владу». За слова підтримки- спасибі….

Gepostet von Наталія Мосейчук am Freitag, 7. Februar 2020

Алла Гунченко для Україна Неймовірна

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.