Життя вуйка Міся не буває нудним. Особливо тоді, коли поряд – вірний і надійний кум. Цього разу хлопаки вирішили зайнятися медівництвом. Однак бджоли мали свої плани на їхні плани. Читайте, смійтеся, поширюйте – весела історія від Романа Дронюка зробить Ваш день веселішим.
Ви знаєте, то добре мати мудру жінку, а ше ліпше – доброго кума. А мені шос не дуже повезло ні з тим, ні з тим. А кум взагалі припарений. Він як був малим, то вдаривсі головов до колиски. То наслідки проявляються все житє. А ше був лигнув пипку в півтора роки, то та пипка війшла з него, в вісімнадціть років як у войско брали, так організм і не зміг перетравити, колис за союзу моцну гуму робили, не то шо тепер…
Так от, прибігая кум до мене раз в червни і з ходу кричит:
– Куме! Хочте розбагатіти?
– Куме йдіт, куда йшли, я вже з вами мертву воду пив. І на стрептиз дививсі…
– Та нє, цей раз сер’йозно
– У вас в житті ше нічо сер’йозно не будо, навіть мама вас родила в автобусі.
– Йой та слухайте, не перебивайте! Гондички на млаці, на яворі сів величезний рій. У мене є ше два вуликі старі від діда. Ловим рій, сиплим у вулик і розводимо бджіл. Ви знаєте, який мед дорогий. ? Шей сонішник посіяли коло села… !
– Йой, ше мене бджоли не кусали і ми не вміім коло того ходити.
– Йо, натєгним тюль на голову, я уже позичив в паламарє кадило, покадимо, ніхто не буде кусати. ! Ми шо їм винні, би вони нас кусали? А навчимосі всього через інтернет. Я вже договоривсі з однов фірмов, будут оптом у нас мед брати, по файній ціні.
Ви знаєте, так приступила до мене нечисть, шо я повівсі і дав згоду.
Віпили ми для сміливості, по чвертці, закусили хлібом з цибулев… Так, аби бджоли нас бридилисі і не кусали. Шей натерлисі чисником, кум таке дес вічитав.
Я здоймив тюль з вікна, поки Гані нема вдома. Кум розпалив кадило, запахло ладаном, це тоже мало би бджіл успокоїти… Настроїлисі серйозно…
Підійшли з драбинов до того дерева. Мой, рій такий великий, як пітнадцітилітрове видро. Шос мені сі здало, шо бжоли не добре гудє…
Кажу:
– Лізте ви куме. ! Ви молодші, і це ваші ідея, а я вас підстрахую.
– Тай полізу.
– Тай лізте.
– Я лізу, ави кадіт кадилом і страхуйте! （пліз кум. ）
– Куме!
– Шо!
– Вони шос на мене не добре дивлісі.
– Ви головне не дивітсі їм в очи.
– Шо в сраку маю дивитисі!
– Дивітсі, куда хочте, лиш не в очи! Підкладайте видро і страсайте!
– Добре, трісу!
Лиш зачєв кум трісти, бдожли впали в видро, тут драбина тріснула, ломисі щабель, кум падає на мене, а видро з бджолами на него…
Кум мене трохи прибив, але я зачєв відчувати, як мої штани і пазуху заповнюют бджоли… Як зачєли ми качєтисі по траві, вітак бити один одного, потім зачєли проситисі, але бджолам було пофіг, очи їх були налиті кров’ю. Кум махав кадилом, як унчаками, кропнув себе два рази по чолі, а мене раз по плечіх. Бжоли були в носі, в вухав, в роті, в трусах, у пазусі. І всі були злосні, ні одної доброї бджоли…
Зачєли ми рітуватисі втачев… А бджоли порішили нас добивати. Кричу- Куме, шо робити?
– Біжимо до церкви, ці бджоли мали би бога боятисі!
Залітаїм в церкву, а там повно людий, ксьондз шлюб дая. Не знаю, як але бджоли тоже зайшли до церви, у молодого ніс на очех став робитисі, як барабулі, в старшого дружби зачєло рости праве вухо. Молоді бджоли залізли під фату, та сі розібрала, і гола вілетіла з церкви. Ксьндз заховавсі за пристол, але бджоли найшли його там і зачєли мучити… Шо ми з кумом христилисі і били поклони, бджоли, певне були атеїстами, бо дзюбали в кожну пору… Кум був схожий на кітайці, а я на в’їтнамці. З церкви нас вігнали копніками…
Бджоли перехристилисі на виході і знов за нами…
– Йой, куме, шо робити, я жити хочу!
– Біжимо до вас, може, Гані напудісі… Побігли… Гані якрас ішла з стайні, шо корову доїла, несла молоко в ведрі . Ми з розпачу вмудрилисі залісти вбидва її під спідницу… Бджоли перелючилисі на Ганю, але не забували і про нас. Гані зачєла бити трохи нас, трохи бджіл видром, молоко потекло по оборі. Бджоли так присіли Ганю, як діти маму. Десіть кругів за п’єть сикунд навколо хати це рекорд. І в хаті була, і на печи, і в півници… Потім не вітримала і скочила в кірницу., Добре, шо води мало було то не втопиласі… А ми з кумом, були всюда, і на поді, і в півници, і в карнику, і всюди ті бджоли нас находили… Аж під вечір, коли бджоли змучилисі, чи через то, шо ми зарилисі в гній, не знаю, але аж тоди дали нам спокій. На нас було страшно дивитисі… А Ганька, як вілізла з кирниці, то пес, як уздрів її, то врвавсі і втік від хати. Гані добраласі до тачівки, зачєла парити нас, я вам скажу, шо бджоли не такі вже були і страні… Тепер мусіли скакати в кірницу ми. Гані кидала зверху камініми, хотіла плювати, але в кірницу гріх плювати. Я не вітримав і бив кума в рийку, на тобі, курва, мед придурку…
Маїш тобі бджоли, мед, кума і дурну бабу, від тоди маю алергію на мед…
Оповів: Роман ДРОНЮК
21. 02. 19 р. В автобусі Франківськ -Городенка.
До теми: Як вуйко Місь в Чорткові лікувавсі
До теми: Як вуйко Місь на відпочинок літав
До теми: Як Вуйко Місь був мисливцем
Читайте поширюйте, лиш не забудьте згадати автора, бо вже об’явилисі, автори моїх небелиць… А ше ліпше бисте скинулисі мені по п’єтці то віпустив би книжку, то малисти би шо читати…
вуйковий рахунок.
4188370100836090 Raiffeisen BANK AVAL
коли лиш шось капне, буде нова небелиці. А коли шос більше, то вуйко присвятит тому хто кинув… А ви, як думали… “
https://www.facebook.com/groups/780134832369723/permalink/799066000476606/
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини