Напередодні світлого дня Воскресіння особливо віриш у дива. Про те, що дива трапляються і людина – на просто набір клітин, свідчить історія львів‘янки Наталії Вовк, яку вона розповіла у своєму Facebook.
Багато років тому, коли Наталі не було на світі, її мама лiкyвaлaся в лікарні від важкої пнeвмoнiї. Згодом виявилося, що жінка вагітна, однак лікарі порадили позбутися плода, оскільки після такого лiкyвaння дитина народиться з відхиленнями. Та Наталя таки народилася на цей світ і вже багато років вона вірить у диво. Як і її мама, ревна комсомолка, тоді, у день народження донечки, повірила в диво.
“Про ангелів, дива і силу віри…про особливе і важливе…
Недалеко від Львова у невеличкому селі Страдч є гора Блаженств. Там пролягає Хресна дорога і одна з зупинок на цій дорозі присвячена молитвам за абортованих дітей.
Біля ніг Ісуса Хреста стоять фігурки ангеликів: їх приносять люди під час молитв. Кожний ангелик символізує ненароджену дитину. Їх там сотні…
І всі абсолютно різні: хтось грає на скрипці, хтось читає книжку, хтось танцює… Кожен з цих дітей міг бути талановитим музикантом, науковцем, айтішником… Але не став…
Дивлячись на цих ангеликів, я згадала одну дуже важливу та особливу історію…
Моя мама кілька місяців лежала у реанімації лікарні з важкою пнeвмoнією, не знаючи що вона на той час вже була вагітна. Вона була в дуже важкому стані і кожен день міг бути останнім.
Кожен день їй кололи термоядерні антибіотики та інші токсичні ліки. Її опромінювала на рентгені та робили інші обстеження, не знаючи що вона на перших місяцях вагітності. Коли її нарешті виписували, один з лікарів щось запідозрив та скерував до гінекога. Там підтвердили: 3 місяць вагітності…
Було скликано великий консиліум з лікарів, і усі вони в один голос порадили моїй мамі зробити аборт: «Після такого важкого та несумісного з вагітністю лікування, ваша дитина 100% буде з важкою інвалідністю…Як з фізичною, так і розумовою… В таких випадках, строго рекомендуємо зробити аборт…» – такий був вердикт лікарів.
Модних УЗІ та скринінгів на той час не було, але ті що були обстеження показували що щось явно не так…
Моя мама плакала, дитина була бажана (я мала бути другою дитиною у сім’ї).
Проте лікарі були дуже переконливі та почали готувати маму для операції: на пізніх термінах, процедура аборту не така проста.
В цей час в палату зайшла одна старенька медсестра-акушерка, яка багато чого в житті бачила. І сказала моїй мамі: «Великі хмари, маленький дощ. Тікай звідси, їдь десь в село, на природу, їж яблука, пий багато води та молока, вони виводять токсини. І головне, щоб не сталось, молись Богу. Він добрий, подбає і за тебе, і за дитину».
На той час моя мама, як більшість в радянському союзі, була невіруча… Як порядна комсомолка вона ходила і всім розповідала про те, що Гагарін в космос літав, а Бога не бачив. Отже, Його нема…
Але вона зробила так, як сказала ця акушерка. Подякувала лікарям, виписались з лікарні і поїхала в село до своєї мами. Село було глухе та супер екологічне.
Там вона об’їдала усі яблука з усіх яблунь і літрами пила молоко. І молилась… Молилась Тому, про кого не знала і не чула. Молилась як могла, не знаючи ніяких молитв.
Коли я народилась – абсолютно здорова – 52 см, 3600 грам – моя мама плакала так, що чула вся лікарня. Вона рахувала мої руки та ноги, і ніяк не могла повірити, що я народилась абсолютно нормальною. Пройшли роки – мама переконалась, що розумових відхилень немає. Навпаки. Я розвивалась швидше, ніж більшість дітей. Дуже швидко почала говорити, сама навчилась читати.
«Коли ти народилась, я повірила в Бога….» – так потім розповідала мені мама.
Коли я дивилась на цих ангеликів, я думала про себе і свою маму…
Я могла теж не народитись, якби в неї забракло сили віри…
Але вона таки повірила…
І тепер я маю можливість жити, любити, радіти, творити, допомагати…
П.С. Я закінчила біологічний, де підручники вчили що плід – це просто сукупність клітин.
Але як віруюча людина – я розумію, що плід – це вже душа…
(Подивіться фільм “Неплановане” на цю тему)
Я не берусь судити про усі космічні процеси та про випадки, які штовхають людей на необдуманий секс чи аборт…
Коли я працювала в соціальній службі, я чула такі історії, від яких ціпеніла душа…
Тому я більше нікого не осуджую. І нічого не нав’язую.
Я просто розказала вам свою історію…
І, мабуть, якби не мій містичний досвід 5 років, коли я остаточно переконалась що Бог є і все в цьому світі не просто так… я б теж й надалі вірила, що всі ми – тільки сукупність клітин…
Але це вже зовсім інша історія…”
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини