– Уступі бабушкє мєсто!
Це мені в тролейбусі так над вухом забулькало. Мало тюлька за комір не посипалась.
Бабушка була років піїсяти, но виглядала на злісного прогульщика цвинтаря , дихала узкім духом на весь тролейбус і пускала бульки з носа і рота.
– Абізянка, я тібє гаварю! Вставай – пусть бабушка сядєт!
Повертаю голову назад і бачу, як дівчинка-негритянка встає з сидіння. Їй на плече лягає рука старшого інтелігентного чоловіка в сірому капелюсі, котрий сидить позаду:
– Сиди, дитинко! Не звертай уваги – то є середньостатистична мерзота в стані середнього алкогольного похмілля, перманентної інтоксикації і хронічного небажання еволюціонувати.
– Чё,чё? – Нависає над ним ” бабушка”.
– Ви хотіли сказати, прошу пана, – відсторонюється і відмахується від неї дівчинка, – що це є представник первісної невилюднілої фауни, котру вчені вважають тупиковою гілкою людства? – Питає дівчинка.
– Саме так. Найсвітліші уми досі сперечаються: чи це є первинна форма гомо сапієнса, чи тільки, зупинений в розвитку, гомо еректус. Вся проблема в тому, що ніяк не вдається науково довести, чи є в їхніх темних головах проблиски розуму.
– Тобто: можна вважати, що перед нами яскравий приклад rusishе vulgaris, або просто типового моsк@ля? – Питає дівчинка-негритянка.
Все…
Оповіла: Дзвінка Торохтушко
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини