“Ми таки деградуємо – і ця деградація в усьому – манері поводитися у людних місцях, висловлювати публічно свої думки, у манері задовольняти свої бажання і пристрасті…”
Про це на своїй сторінці у Facebook пише український поет, журналіст, телеведучий Анатолій Матвійчук:
“Я не ханжа і не пуританин. Виховувався, на київських вулицях в криміногенному пролетарському районі, але від того, що відбувається сьогодні в інформаційному просторі просто корючить.
Не можу, приміром, я зрозуміти деяких, так званих, політологів з кількома вищими освітами, які перейшли виключно на сленг, тобто висловлюються настільки брутально і цинічно, ніби у них позаду три класи і колонія суворого режиму. Навіщо?!
Мені не зрозуміло, навіщо молоді і симпатичні жінки, яким народжувати і виховувати дітей, опускають себе до рівня лексики нижче нікуди?! Тобто, я розумію і роздіялю їх суспільну тривогу і занепокєння, Але ж навіщо оцей брудний потік нецензурщини в мережі? Якщо це і піар – то дуже чорний.
Так, я за чесність і прозорість – вважаю, що сьогодні журналісти мають слідкувати за кожним кроком вищих посадовців, а також корупціонерів, хабарників і нечистих на руку чиновників, не даючи їм вільно дихнути.
Але коли людина хоче почухати своє причинне місце – чи обов”язково це смакувати і облизувати? Чи ви й справді себе так ідеально контролюєте, що у вас нічого й ніколи такого не буває?! Ну-ну…))
І нарешті про грішного нардепа – любителя таємної полунички. Чи знала більшість людей в Україні хоч щось про нього?! Тепер знає…)) Але хіба відсотків 50 депутатського корпусу нинішнього й минулого скликання – вони чимось кращі?! Давайте всіх змішаємо з лайном!
У кожної людини купа скелетів у власній шафі. Чи ви знаєте, чим вони займаються у вільний від кнопкодавства час? З ким проводять своє дозвілля? За великим рахунком, це їхня особиста справа. Поки вони не переступили межу криміналу…
Але я не про це – бо проблема в іншому. Ми таки деградуємо – і ця деградація в усьому – манері поводитися у людних місцях, висловлювати публічно свої думки, у манері задовольняти свої бажання і пристрасті.
І нарешті, про нашу рідну пресу. Вона стала такою жовтою, що місцями від неї аж тхне сечею. Не тому, що вона всюдисуща і безжальна, а тому що фото цих папарацци і брутальні тексти цих “політологів”- смакуються більшістю дюдей із якимсь особливо збоченим задоволенням. Так, як нещодавно смакувалися жарти “95 кварталу”…
Ну, і як писали класики “мораль сей басни какова?”…
Немає моралі.
Суцільне оскотинювання.”
Алла Гунченко для Про Львів
Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини