“В дитинстві мама змушувала нас одягати шапку, коли на вулиці холодно. Але ледь вийшовши за межі двору, ми ховали шапку в кишеню. Не послухатися маму вважалося героїчним вчинком…”
“Схожий “героїзм” нещодавно проявила цілком доросла людина – мер міста Черкаси Анатолій Бондаренко. Він скасував карантин у своєму місті, відкрито виступив проти Володимира Зеленського, та ще й згадав у своєму палкому відеозверненні повстанців Холодного яру, козаків та військовий корабель “Черкаси”.
Хоча раніше у пана Бондаренка були інші кумири – зокрема, Йосиф Сталін. А карантинні заходи він вважав занадто демократичними і закликав правоохоронців діяти жорсткіше.
На момент запису відповідного відео на Черкащині не було зафіксовано жодного випадку COVID-19. Станом на 3 травня таких випадків 308.
Ну, на подібні речі вітчизняні політики звикли не звертати уваги. Так само, як і на інші “дрібниці” – наприклад, суворий карантин, на якому сидить ледь не половина світу.
Днями зі США повернулася моя свекруха – гостювала півроку в родичів, бавила дитину. Останній місяць вона не виходила з дому взагалі – “гуляти” з малюком дозволялося хіба що на балконі. І це не Нью-Йорк, де ситуація з COVID-19 критична, а більш “помірний” Бостон, штат Массачусетс. Мабуть, в цьому теж винен “поганий Зеленський”.
Влада вже неодноразово пояснювала, чому витримати карантин потрібно саме до 11 травня. По-перше, на травневі свята українці звикли брати участь у масових заходах. Цього року такі заходи є небезпечними.
По-друге, ближче до літа активність респіраторних захворювань зазвичай спадає.
По-третє, для подолання ворога потрібна армійська дисципліна – хай навіть вона іноді виглядає занадто жорсткою. Весь світ веде війну з коронавірусом, і поки на цьому фронті рано розслаблятися.
Відкрию таємницю: опівночі 11 травня коронавірус не перетвориться на гарбуза, як у казці. Тому вихід з карантину має бути поступовим та поміркованим.
Я, як і решта українців, втомилася від затворницького способу життя. Але коли я бачу тисячі киян на полі тюльпанів недалеко від столиці, мені хочеться сказати їм: зателефонуйте до найближчої інфекційної лікарні. Дізнайтесь про кількість вільних місць. Від відповіді одразу тверезієш. На жаль, поки людина не стикається близько з бідою, вона схильна думати, що все це міф і “вселенський заколот”.
Якщо наш підліток без шапки захворіє на бронхіт, його лікування ляже на плечі мами – тієї самої, проти якої він бунтував. Якщо безвідповідальність черкаського мера, не дай Боже, призведе до спалаху COVID-19, розгрібати наслідки доведеться вищому керівництву держави. Зокрема на рівні Офісу президента.
Саме тому вихід із карантину має адаптувати центральна влада. У тісній співпраці з місцевою – але все ж центральна. Інакше на карті України з’явиться не вільний козацький край, про який розповідає мер, а “коронавірусна республіка”.
До речі, про “республіки”. Все починалося зі скромної ідеї федералізації. Потім були так звані референдуми. “ДНР” та “ЛНР”. Війна.
Запитайте учасників східних “референдумів”, що привело їх на виборчі дільниці шість років тому. Навряд чи хтось із них голосував за Іловайський котел, руїни Донецького аеропорту, комендантську годину, тисячі загиблих. Мотивація була цілком мирною: “висловити свою думку”, “відповісти Києву за Майдан”.
В Черкасах цілі також мирні: бізнес просто хоче працювати, люди – просто гуляти парками. Але до чого пан Бондаренко закликатиме далі? Скасує на Черкащині рекомендації Нацбанку? Чи дію Податкового кодексу?
Це дуже слизький шлях. Тому я сподіваюся, черкаський мер визнає свої помилки і вчасно натисне на гальма. А ми, в свою чергу, визнаємо свої.
Так, наша реакція на ресторан “Велюр” була недостатньою. Ми обов’язково розглянемо це питання на засіданні фракції, а Микола Тищенко пообіцяв, що адміністрація сплатить штраф, якщо порушення були. А сам він до кінця карантину забезпечуватиме гарячими обідами київських медиків.
Так, нам теж не до кінця зрозуміло, чому під час карантину “Епіцентр” міг продавати цвяхи, а невеликий будівельний магазин – ні. Понад сотня народних депутатів надіслали прем’єр-міністру Денису Шмигалю відповідне звернення.
І останнє. В коментарях до дописів черкаського мера лунають жартівливі заклики: ось наш наступний президент! Не знаю, чи дійсно пан Бондаренко має президентські амбіції. Але якщо так, дам йому одну пораду, яку я вже давала, аналізуючи рік президентства Володимира Зеленського.
Весь останній рік наші опоненти присвятили обливанню брудом чинного президента, ретельному пошукові його помилок. Результати бачимо в соціологічних опитуваннях: за рівнем довіри українців ніхто навіть близько не підійшов до Зеленського. Може, треба діяти самому, а не критикувати дії інших? І діяти на благо українців, а не наражати їх на смертельну небезпеку.”
Євгенія Кравчук, для УП
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини