Традиційно перша неділя жовтня – то День вчителя. І традиційно у соцмережах користувачі не проминають нагоди згадати педагогів – хтось їм дякує, а є й такі, що критикують українську систему освіти та її працівників.
Головний редактор проекту «Простір знань» Аліна Акуленко, як людина, безпосередньо дотична до освіти, у своєму пості у Facebook все, що стосується педагогів, розклала «на полички». Чому вчителям не треба дарувати вінтажну кераміку чи покривала та не варто писати у Viber чи на WhatsApp о першій ночі – про все це у дописі Аліни.
”
1. Учитель може все. Навіть те, чого не може. Бо якщо він чогось не може, то який же він учитель?
2. Учителями не народжуються, ними стають. Але якщо стають, то вже на все життя. Колишніх учителів не буває.
3. У кожного вчителя є свій вчитель, для якого він завжди лишатиметься учнем. Найвище досягнення для вчителя – коли його перевершив його ж учень. На цьому ґрунтується колообіг вчителів у природі.
4. Справжній учитель завжди вчиться, тому його неможливо заскочити запитанням зненацька. Якщо ж його таки заскочили зненацька, він завжди придумає, що відповісти. Хоча й не буде певен на всі сто. А потім піде й тихенько перевірить у книжці. Або спитає у Гугла. Чи, якщо книжка і Гугл не знають, проконсультується з колегами. Але це вже – крайній випадок.
5. Учителі – теж люди: вони хочуть їсти, спати, а також закохуються, страждають, пишуть вірші, вишивають хрестиком, садять городи, варять варення, ходять на закупи у супермаркети і не проти посидіти увечері біля каміна з бокалом хорошого вина. Але чомусь усім зручніше думати, що вчителі лише ходять на уроки. А в той час, коли уроків немає, сидять і перевіряють зошити.
6. Учителі теж хворіють. І люблять робити це, якщо вже так сталося, вдома під ковдрою, але не перед усім класом на уроці. Але, як правило, хворіють перед класом. Щоб не довелося шукати “заміну”. Бо “заміна” – це витрачений час одразу двох учителів: і того, кого заміняли, і того, хто заміняв.
7. Нервова система вчителів не відновлюється. Вона – не залізна. Не міцна. Не витривала. Вона – звичайна. Просто корвалол, валідол і коньяк вчителі п’ють потайки.
8. У більшості випадків учителі люблять свою роботу. Але люблять, щоб вона була нормована. Тому дуже не люблять, коли батьки їм пишуть у класний Viber, Telegram чи WhatsApp о першій ночі. Учителі мають право на особистий простір і час. Просто багато хто про це навіть не здогадується.
9. Учителі також не люблять, коли їм спочатку у школі на свята дарують квіти (вінтажну кераміку, дивні статуетки, шиті золотом покривала чи інші дивовижні речі), а тоді голосно й активно обурюються, що знову довелося здавати гроші на подарунки. Більшість учителів хотіли б, щоб їх просто залишили в спокої і нічого не дарували. Вони навіть кажуть про це. Але усі чомусь думають, що в такий спосіб учителі кокетують.
10. Учителі не люблять батьківських зборів ще більше від батьків. Деякі учителі навіть бояться батьківських зборів. Але оскільки справжній вчитель нікого не боїться (тим паче, батьків), збори й досі існують у природі. Хоча була б вчительська воля, вони б їх давно скасували. І що вчителі не люблять батьків – це інколи правда. Але це у них із батьками у багатьох випадках взаємно.
З Днем учителя усіх, хто працює в освіті. І хто до неї дотичний.”
Роксоляна Панич, для Україна Неймовірна
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини