Одна кобіта, така, що в соку, спустилася з гірського села в долину і приїхала в райцентр вже вкотре подавати на розлучення…
– Зовсім мене мій чоловік замучив, пане суддя! І вночі йому дай, і зранку йому дай, і по обіді йому дай. Сил більше нема. Я вже навіть не годна’м згадати, кілько тих дітисок в мене по хаті ганєє. А ше борщу му навари, пирогів наліпи, медівників напечи…
– Мушу Вас засмутити. По Вашій справі вже було засідання і високий суд не бачить такої необхідності, щоби задовольнити Ваше клопотання про розлучення. Україні потрібні міцні родини…
– Ну і шо, я тепер маю в Черемоші ся втопити? – і жінка починає плакати…
– Добре-добре, ми розглянемо вашу апеляцію, – змилосердився суддя.
– Та яка там апеляція! – махає рукою жінка. – Вона так розпухла, що дивитисї страшно…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини