Приходить вже повнолітня внучка додому і розповідає: – У овочевому, біля нас на куті, продають от-такенні огірки! – і показує руками, – п’ять сантиметрів у діаметрі і довжиною ледь не півметра! Всі дуже здивувалися, а глуха бабуся сказала: – Та то всьо добре… Але головне, дитино, аби він по тому всьому на тобі потім сі …
Кум питає кума: – Ви чо, куме, такий сумний і невеселий? – Ет, куме, і не питайте! Коли я йду ловити рибу, то мій сусід відразу шурує до моєї жінки… Кров ня заливає, як си тіко подумаю, же він в той час лапає мою жінку! – Так не йдіть на рибалку! Сидіть вдома і пильнуйте …
Кум питає кума: – Ви чо, куме, такий сумний і невеселий?.. Докладніше & raquo;
Мабуть, нема львів’янина, який не стояв би колись у черзі за свяченою водою на Водохрестя. І всі ми добре знаємо, яке шоу відбувається у таких чергах по всій Галичині. Ну а потім це все активно обговорюється в львівських маршрутках.
У разі хвороби тварини її опікуни зобов’язані не скупитися на ветеринарів.
Пірнання в крижану ополонку на Водохреща – чудова нагода для політиків черговий раз позувати перед камерами. І провести свою агітацію. Так, як вони вміють.
У сільському магазині два куми щось довго-довго видивляються, перешіптуються, сперечаються… Врешті підходять до продавчині і питаються: – Прошу пані, у вас тут безалкогольне пиво є? – Нема… – А кефір знежирений є? – Нема… – А яйця курячі зі зменшеним вмістом холестерину? – Нема… – Холєра ясна!.. Нема на то ради! Давайте дві флєшки горівки… …
У сільському магазині два куми щось довго-довго видивляються… Докладніше & raquo;
У купе потяга на Ужгород їдуть молода жінка і бойко. Як мали починатися тунелі, жінка не витримує і каже: – Ви, прошу пана, так дивно на мене ся дивите! Мені вже, бігме, аж якось незручно, я вже зачинаю так думати, що я Вам щось винна… – Знаєте, шо маю казати? Для мене так само шось …
У купе потяга на Ужгород їдуть молода жінка і бойко… Докладніше & raquo;
Щоранку до бабусі, яка торгувала біля вокзалу молоком і просила двадцять гривень за півтора літра, підходив молодий чоловік і залишав їй двадцять гривень, але ніколи молоко не забирав. Одного разу, коли він вкотре давав бабусі гроші, та схопила його за руку. – О, вам, мабуть, цікаво, чому я залишаю вам гроші, але не забираю молоко …
Коротше. Ну цей. Нове відкриття про слова-паразити. Виявляється, вставки, які абсолютно ніяк не впливають на суть сказаного, можуть багато розказати про характер “зараженого”.
Усі ми любимо таке безглузде і в цей же час нереально захоплююче часопроведення, як перегляд серіалів. Але бувають такі екземпляри цього кіножанру, час з якими зовсім не пройде даремно.
