Донька Бориса Нємцова передала 700 тисяч євро для допомоги родинам Небесної сотні та загиблих в АТО

Жанна Нємцова, донька Бориса Нємцова, передала 700 тисяч євро для допомоги родинам Небесної сотні, медиків та журналістів, які загинули у зоні АТО, та багатодітним родинам загиблих бійців. Це кошти, з отриманої польської Премії Солідарності імені Леха Валенси. Про це повідомила Мартина Боґачик, заступник голови правління Фонду «Освіта для демократії», під час-прес брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі – пише Україна молода

Очікується, що допомогу зможуть отримати 149 родин. «Кожна родина отримає близько 1 тисячі доларів у гривневому еквіваленті. Це може бути і більше – залежно від того, який відсоток податку доведеться сплатити. Ми будемо боротися за те, щоб якомога більше сімей звільнили від сплати податку», – зазначила Мартина Боґачик.

Ці кошти складають 80% суми, запропонованої Жанною Нємцовою. «Решту ми спрямуємо на юридичну допомогу для цих родин, щоб вони могли розібратися, на який статус має право загиблий. Важливо, щоб після такої страшної втрати люди почувалися юридично захищеними», – додала пані Боґачик.

Жанна Нємцова спільно із Польським центром міжнародної допомоги планує також організувати ремонт шкіл у Харківській області, де навчаються діти переселенців.


Українські військові показали своїх котиків (супер підбірка фото)

Війна війною, а кіт повинен в хаті бути! Так вважають українські військові, які дуже люблять своїх пухнастиків, а ті відповідають взаємністю, створюючи відчуття затишку навіть в окопі, гамуючи душевний, а іноді й фізичний біль кремезних чоловіків, в кожному з яких живе маленька дитина.

Про це Nikopolnews дізнався, переглянувши фото колекцію бойових котів, зібрану нашими солдатами. Декого з бійців, яких ми побачимо тут, на жаль, вже немає на цьому світі. Хтось повернувся додому. Хтось продовжує боронити батьківщину на Донбасі. Всі вони різні – з різних куточків України. А об’єднує їх патріотизм і, звичайно ж, любов до котиків.

Спробуй знайди мене

Мур-навігатор

Кохання — це…

Можете спати — я почергую

Друг мого друга — мій друг

«Що, кажеш йому написати?»

Два кота

Додому


А я тут!

Кіт парамедиків Морфін

Важкий погляд

Прапороносці

Гніздечко

Втомився…

Молоді татусі

Разом у розвідку

Сонечко

Я повернувся не сам

Техогляд

Вартовий

Янгол-охоронець

Обхід території

Сніжний барс

Гарного кота повинно бути два

В надійних руках

Сергій Шадських, “Бульдог”
Загинув 23 липня 2016

Град і Ураган

Очі…

Без коментарів

За матеріалами Всвіті.


“Тепер можна… Маленькому Петі було 2 місяці”: син Порошенка таємно служив на Донбасі

Син президента Петра Порошенка Олексій таємно воював на Донбасі, щоб не наражати на небезпеку батька і всю Україну.

Про це на сторінці у Facebook повідомила його дружина Юлія, зазначивши, що їхньому сину Петру на той час було два місяці. Також вона опублікувала звернення обізнаного із ситуацією інсайдера.

“Час, напевно, вже і мені проговоритися і розповісти про те, що знав ще з літа 2014 року. Тут все гранично просто. Син Порошенка Олексій сам, добровільно, пішов у військкомат і лише потім поставив перед фактом свого батька. Порошенко відмовляти сина не став, але пояснив йому, що якщо не дай Боже він потрапить у полон, це може стати важелем тиску не стільки на нього, скільки на всю Україну, оскільки сам факт полону сина президента і верховного головнокомандувача може стати найсильнішим деморалізуючим фактором на армію і населення країни”, — зазначив він.

Тепер можна.Маленькому Петі було 2 місяці

Gepostet von Yulia Poroshenko am Dienstag, 23. April 2019

Джерело: Стартко


Як ветеран АТО почав вирощувати полуницю і що з цього вийшло

Ветеран АТО Микола Стецьків називає себе “дитям асфальту” — народився і виріс у панельній багатоповерхівці. Однак повернувшись зі Сходу Микола разом з родиною почав займатись вирощуванням полуниці. За словами самого ветерана, це вийшло випадково, але перетворилось у сімейний бізнес.

У розмові з Delo.UA Микола розповів, скільки коштів потрібно для того, щоб розпочати полуничний бізнес та як їх знайти.

З чого все починалось
Я народився і виріс у Львові. У панельній 9-поверхівці мені не вистачало контакту з природою. Ще перед Майданом ми з дружиною обговорювали можливість оренди невеликої ділянки для садівництва. Дуже хотілося, щоб мої діти були ближчі до землі, ніж я в дитинстві.

З початком Революції Гідності я почав багато часу проводити в Києві. Відразу після кримських подій вирішив стати солдатом. Навіть пішов до військкомату, але мене не взяли, адже у мене четверо синів. Тому почав шукати інші варіанти. Для мене було надзвичайно важливо потрапити на фронт. Записався добровольцем у полк “Львів”. Два місяці провів на тренуваннях, потім відбув три ротації на Сході. Всього провів на фронті 6 місяців.

Мене часто запитують, чому я поїхав на війну. Все просто. В іншому випадку мені було б важко дивитись в очі своїм дітям.
У березні 2015 року я повернувся додому. Дружина попросила, щоб я більше не їздив на фронт. Я погодився, адже розумів, що мушу дбати про свою родину.

Спершу мені було дуже важко вдома — був дуже сильний контраст між тим, що я побачив на Донбасі, і життям у Львові. В мене пішло два місяці, щоб знову адаптуватись до мирного життя. Я зрозумів, що без своєї справи мені буде дуже складно будувати нормальне життя.

Замість цементу — полуниця
У 2015 році я став на облік у центрі зайнятості. Там мені й запропонували розпочати власну справу. Думка почати свій бізнес здалась мені надзвичайно цікавою.

До цього я займався ремонтними роботами. Мене добре знали у Львові і за кордоном. Дорогою на роботу читав багато бізнес-літератури. Сильне враження справила книга Роберта Шарма “Монах, який продав свій Ferrari”, яка, можна так сказати, змінила моє життя.

Ми з дружиною почали думати, чим би зайнятися. За рік до цього ми орендували у знайомих сотку землі і засадили її полуницею. Ягода гарно вродила, діти були в захваті. Тому вирішили, що будемо займатись полуницею. Все здавалось так просто. Проста бізнес-модель, що не потребує суттєвих фінансових ресурсів.

Для розвитку полуничного бізнесу мені потрібно було вирішити земельне питання.  Я звернувся в Львівську міську адміністрацію, де мені запропонували три земельні ділянки. У Раковецькій сільській раді мені виділили безкоштовно 10 соток землі як ветерану. Ще 20 соток я орендував поблизу у своїх побратимів, які також отримали свої ділянки в рамках державної підтримки ветеранів.

Назву фермі допомогли придумати друзі. Ми розглядали декілька варіантів — “Ягідна фазенда”, “Нямберрі”, “Ягідний кошик”, “Ягода від Миколи” тощо. Провели справжнє голосування, в результаті переміг варіант “ФайнаBerry”.

На той момент я розумів, що мені не вистачає практичних знань та навичок ведення власного бізнесу. Тому звернувся до служби зайнятості, де і пройшов навчання для бізнесменів-початківців. Все склалося добре, я успішно захистив бізнес-план і отримав від держави 28 тис. грн на власну справу.

На ці кошти ми купили 2 тисячі кущів ягід. На той момент я  нічого не знав ні про необхідність добрив, ні про кислотність ґрунтів, ні про сорти полуниці. Все робилось навмання. Знання ми черпали із роліків на YouTube.

Результат виявився незадовільним. Із 2 тисяч кущів вижило лише 800. 1200 кущів загинуло.

Зрозуміло, що багатьох помилок на стартовому етапі можна було уникнути, якби я мав ті знання, що маю зараз.

Перші невдачі ледь не змусили мене від усього відмовитись. Вирішальним став один випадок.

Якось я повертався додому і знайшов підкову. Подзвонив дружині, а вона каже, що це на щастя. На одному сайті хтось написав: “Якщо знайшли підкову, то підкуйтеся нею і працюйте, як кінь”. Ми вирішили скористатися “порадою” і з подвійним завзяттям стали до роботи.

Навчання на власних помилках 
Того ж 2016 року я став учасником програми для ветеранів від фонду “Відродження”, про яку дізнався від побратимів.

Мені вдалось захистити бізнес-план на розширення господарства, завдяки чому отримав грант на придбання теплиці в розмірі 71 тис. грн. Вирощування полуниці в тепличних умовах збільшувало термін плодоносіння, а отже, підвищувало рентабельність бізнесу.

Оскільки знань було обмаль, то уникнути помилок не вдалося. Ми купили теплицю площею 150 м. кв і засадили полуницею. Як виявилося, ця теплиця була більш пристосована для вирощування салатів та овочів. Вона вимагала більше зусиль по поливу і провітрюванню.

Наступного ріку ми врахували помилки і стали використовувати цю теплицю для вирощування кольорових овочів, зокрема і помідорів чері. Полуницю ми знову вирішили садити на відкритому грунті. Площа землі в обробітку збільшилась з 30 соток до 1 га. Це переважно землі, які я брав в оренду у побратимів.

Особливість ведення сільского господарства в Львівській області — кислотні ґрунти. Саме такі ділянки виділяють ветеранам, а останні просто не знають, що з ними робити. З одного боку, мені в цих умовах було простіше знайти орендодавців, але з іншого — працювати на такій землі непросто. Доводилось навіть викорчовувати дерева.

Для розширення бізнесу мені потрібні були додаткові кошти. За моїми підрахунками, для того, щоб розпочати полуничний бізнес в середньому потрібно 500 тис. грн на 1 га.

100 тис. грн я отримав з обласного бюджету під 5% річних на 5 років. Поки це найкращі умови для фермерів. Ще 250 тис. грн мені надав інвестор. Решту 150 тис. грн. мені дав мій товариш. Він волонтер і соціально відповідальний бізнесмен.

“ФайнаBerry” — це сімейний бізнес, в якому працюю я та дружина. Для роботи на фермі залучаємо додаткових працівників з місцевих жителів. Кількість людей постійно змінюється.

У мене немає техніки, тому доводиться домовлятися з місцевими трактористами для викорчовування дерев, оранки, культивації, фрезерування.

Також наймаю робітників на сезонні роботи. Робота різна –  від чистки листя, сапання, посадки до встановлення паркану.

Зарплату плачу від виконаної роботи. Але вдень щонайменше виходить 250 грн. Під час збору ягід за день можна заробити і 500 грн.

Пошук клієнтів 
Своїх покупців я переважно знаходив через Facebook. Частина клієнтів приходила завдяки рекомендаціям знайомих. До того ж через Facebook можна було замовити доставку полуниці додому. Замовлення мало бути від 5 кілограм.

Більшість моїх конкурентів дуже дивувала така практика. Самі вони так не робили. Для мене ж такій підхід був важливий, адже він дає можливість не лише реалізувати товар, але й познайомитися зі своїм споживачем. Поки мої покупці — це переважно львів’яни. Але в майбутньому планую продавати ягоди і в ресторани.

Один кілограм полуниці в 2017 році коштував від 30 до 100 грн. Все залежить від сезонності. На початку і в кінці сезону — дорожче, в червні — дешевше.

У 2018 році плануємо підвищити ціну на ягоди, кілограм полуниці стартуватиме від 45 грн. Це найнижча ціна, яку нині диктує ринок.

Що далі?
Цього року планую розширити площу свого господарства з 1 до 3 га. Додатково планую засадити полуницею 0,5 га, які у мене з’явились минулого року. Решту 2,5 га планую засіяти спеціальними культурами, які будуть пригнічувати ріст бур’янів. Таким чином буду готувати цю територію для посадки полуниці.

Цього року планую розвивати господарство за кошти інвесторів. Вже в кінці сезону планую вийти в нуль.

Якось мене запитали, що я зробив би, якби мені дали мільйон доларів. Зараз я можу дати ствердну відповідь — я б купив землі, адже прийшло розуміння як на ній працювати. Крім того, хотілося б використовувати біотехнології. Для мене важливо, щоб полуниця не лише плодоносила, але й була корисною для людей. У мене самого зараз 5 дітей, тому я не можу дозволити собі накидати хімії.
В майбутньому хотілося б експортувати ягоди в країни Єврозоюзу. Також розглядаю можливісь вирощувати органічну продукцію, на яку в Європі великий попит. Однак мені для цього потрібно коорперуватись з іншими виробниками.

Ще один напрям, яким би мені хотілось зайнятись, — це агротуризм. Він дуже поширений в Європі і США. Суть його дуже проста — ви приїжджаєте на ділянку і самі збираєте полуницю. Скільки назбирали — стільки й заплатили. Це може бути цікаво для міських жителів, які виросли “на асфальті”. Уже в червні-липні цього року очікую на перших туристів. Шукати охочих будемо через Facebook.

Але для того щоб зробити регіон привабливим для туристів, вкрай потрібно поліпшити інфраструктуру, насамперед — якість доріг. Зараз намагаюсь добитись від сільської ради ремонту дороги від Львова до Раковця, де знаходиться моя ферма.

Фото з відкритих джерел

 


«Дуже важко тримати в собі емоції, коли ти просиш людей накидати 30 тис. грн.», – Притула написав емоційне звернення до українців

Поки політики зайняті виборами, війна на Сході України, на жаль, триває, а волонтери невтомно допомагають українським військовим. Емоційний пост не про вибори написав у себе на сторінці Сергій Притула. Він висловив своє захоплення щедрими українцями, які жертвують на армію суми, у сотні разів більші, ніж їх просять.

“Думав написати про це у суботу, але там буде про що писати. Та і, зрештою, дуже важко тримати в собі емоції, коли ти просиш людей накидати 30 000 гривень, яких не вистачало для придбання тепловізорів, а люди послухали, подумали і перекинули 430 000 гривень!!!!
Понад 1000 переказів за 2 доби!!! Це не що інше, як ляпас мокрою шматою по обличчях тих, хто засипає соцмережі фразами “люди втомились від війни”, “скільки можна давати грошей на Армію” і т.д.! Ми невтомні! І ми й далі готові підставляти плече Армії там, де держава трохи не встигає!!!
Друзі, вдячності моїй немає меж, позаяк, коли я писав про тих 30К, то я розумів, що отримавши їх і освоївши ті кошти, які були зібрані у березні, у мене буде майже повністю обнулений бюджет. А так… я сміло входжу у квітень місяць і продовжую приймати запити від підрозділів.
Сьогодні був гарний день. По-перше, було придбано ті два тепловізійні бінокуляри (а це найбільша стаття витрат цього місяця), по-друге, снайперам з 17-ї танкової було передано потужний снайперський комплекс групи stiller tac 338. Він був повністю попередньо оплачений, сьогодні, нарешті перейшов у руки снайпера.
Тепер звіт за березень попунктно:
ВЧ А3358 Цех ремонту та обслуговування військової техніки ЗСУ «іноземного походження». Спільно з фондом “ДАР” ми свого часу прикупили і передали Ігору Симутіну величезний евакуатор, здатний перевозити важку і габаритну техніку. Постала потреба у лебідці до евакуатора -28 932 грн.
Традиційна щомісячна допомога кременчуцькому центру підготовки снайперів ССО через організаційні потуги Олексія Сухарулідзе з “Народного Тилу” – 25 000 грн.
Щомісячна допомога пальним для парамедиків “Ангели Тайри” – 27 260 грн.
“Добили” придбання джипу для 14 ОМБР – 71000грн.
Бінокуляри Archer TGX-3/75 i DTNV-4 для 93 бригади – 8000$+5000$ відповідно = 355 000 грн.
Сумарно за березень освоєно: 507 192 грн.
Від початку року освоєно 1 574 827 грн.
Рухаємося геть зовсім непоганими темпами і є корисними на різних напрямках: оптика, квадро та октокоптери, снайперські комплекси, набої, пальне, транспорт і т.д. 
Низький уклін кожному за ваш вклад! Дякую за те, що довіряєте. Це і велика відповідальність і, водночас, великі крила за спиною! Дякую, браття і сестри!
Зробіть репост, якщо вам не шкода, щоб люди бачили – немає нічого неможливого для українців! МИ Є СИЛА!
Збираємо далі! Допомагаємо далі! 
Працюємо, панове!
Гривні
ПриватБанк
Номер картки 5168 7420 6353 7207
Призначення платежу: поповнення картки 5168742063537207 (Притула Сергій Дмитрович).
№ рахунку 29244825509100
МФО 305299
ЄДРПОУ 14360570
Притула Сергій Дмитрович
ІПН 2975800618
USD
Beneficiary Prytula Serhiy
Account 5168742060489527
Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
Intermediary Bank JP MORGAN CHASE BANK NEW YOURK, USA
SWIFT CODE: CHASUS33
Correspondent account 0011000080
EUR
Beneficiary Prytula Serhiy
Account 5168742060489444
Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
Intermediary Bank Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany
SWIFT CODE: COBADEFF
Correspondent account acc № 400 8867004 01
IBAN – ua703052990005168742060489444″

Думав написати про це у суботу, але там буде про що писати. Та і, зрештою, дуже важко тримати в собі емоції, коли ти…

Gepostet von Сергій Притула – офіційна сторінка am Freitag, 29. März 2019


Скандал на Київщині: водія маршрутки змусили цілувати руки матері бійця, полеглого в АТО

На Київщині 6 вересня водій маршрутки відмовив у пільговому поїзді жінці, у якої в боях на Донбасі не стало сина. Після цього інциденту водія маршрутки змусили цілувати руки матері.
Читати далі


Поліцейські, які в Тернополі танцювали під пісню Газманова, поїдуть в зону АТО (відео)

Працівники поліції, які танцювали у Тернополі під пісню Газманова про «російських офіцерів», поїдуть в АТО.
Читати далі


“Дівчата не хочуть втрачати, тому подають набої”: Приходько записала дует з парамедиком Дар’єю Зубенко (відео)

Відома співачка, волонтер, заслужена артистка України Анастасія Приходько записала дует з воїном АТО, військовим парамедиком Дар’єю Зубенко.
Читати далі


Проводжає старий бандерівець онука в зону АТО і каже…

Проводжає старий бандерівець онука в зону АТО і каже:
— Онучку любий! Будь сміливий, як лев, швидкий, як сокіл і мудрий, як змія. А найбільше люби Всевишнього і свою батьківщину. За кожного “двохсотого” сепаратиста на твій рахунок буду класти 10 000 гривень!
Минає тиждень.
— Ну, як справи? — питає дід онука. — Є вже “двохсотий”?
— Та ні діду, поки ще тільки 187!


Анекдот від хлопців із АТО

Біля берегів США випливає дерев’яний підводний човен на якому написано “Айдар”.
Американці з дива не можуть вийти, шо це за чудо природи! Вилазить звідти боєць, а вони в нього і питають:
– Шо це таке?
Він із гордістю:
– Підводний човен “Айдару”!
У відповідь ще більше здивування. Американці далі:
– А 60 вузлів він може дати?
Боєць гука когось у човні:
– Василь, а 60 піде?
Василь:
– Певно шо піде!
Американці в шоці. Питаються далі:
– А 80 вузлів піде?
Боєць:
– Василю а піде 80?
Василь:
– Легко піде!
Американці ще в більшому шоці знову питаються:
– А сотню піде?
Боєць:
– Васильку, а сотню піде?
Василь:
– Та може і піде, якщо у сєпарів ласти не позлітають…