Татові не подобалися відверті короткі шорти своєї дочки і ось що він зробив

Розумний тато придумав, як відмовити доньку від носіння занадто коротких шортів.

Батьки намагаються використовувати творчий підхід у вихованні дітей. Джейсон Хіллі з Флориди не став винятком. Він хотів дати урок своїй дочці, яка, на його думку, носить надто відвертий одяг, інформує Ukr.Media.

Чоловік помітив, що вона хоче вийти на вулицю в коротких шортах. Тоді він попросив її купити нову пару — ту, що була б більш пристойної довжини.

Проблема в тому, що, коли його донька отримала нові шорти, вони виявилися такими ж короткими, що й перші. Джейсон втратив терпіння. Він пішов до своєї шафи, взяв джинси та розрізав їх так, щоб вони були ідентичної довжини, що і шорти дочки.

Але це ще не все. Джейсон надів їх і пішов у кімнату до дочки. Всі члени сім’ї сміялися до упаду, коли побачили його в такому вигляді. Навряд чи його дочка захоче, щоб він виходив у цих шортах в люди. Урок був засвоєний!

Супер-папа!

Это же отец года! Нет! ВЕКА! 🤣🤣🤣Источник: JukinVideo

Gepostet von Гвоздь am Donnerstag, 22. August 2019

 


“Номер один”: Ломаченко зробив зворушливий вчинок – відеофакт

Чемпіон світу в легкій вазі за версіями WBA, WBO і WBC українець Василь Ломаченко після бою проти британця Люка Кемпбелла отримав іменний годинник. Їх виготовила фірма Christophe Claret.

Про іменний годинник “LOMA” було відомо ще в травні 2019 року. Їх дизайн Ломаченко представив на вечірці в Каннах. Сам годинник від Christophe Claret виконаний в синьо-жовтих кольорах. На ньому зображені дві золоті медалі Ломаченка, які він завоював на Олімпійських іграх в Пекіні-2008 та Лондоні-2012, – пише obozrevatel.

"Номер один": Ломаченко зробив зворушливий вчинок - відеофакт

І ось тепер Christophe Claret презентували перший екземпляр самому Василю Ломаченку. Сталося це після бою проти Люка Кемпбелла, в якому переміг українець. Він захистив свої чемпіонські пояси за версіями WBA, WBO, а також виграв вакантний титул за версією WBC.

Однак Ломаченко відразу ж подарував годинник своєму батькові і тренеру Анатолію Ломаченко, адже він у нього “номер один”.

Варто додати, що годинник вийде обмеженою кількістю в 20 екземплярів.


Діти повертаються у школи: Реакція батьків (14 фото)

1 вересня – справді свято. Для батьків. Адже тепер вони матимуть значно більше часу на себе і свої улюблені справи.

З нагоди такої радості, батьки з різних куточків світу вирішили долучитися до веселого флешмобу: фотографуватися на фоні своїх чад, яких ось-ось забере шкільний автобус.

Радості не приховує ніхто

#1

16589115-10-1471521763-650-b4098d7d39-1471720969

#2

16589165-9-1471685992-650-4851211f6a-1471720969

#3

16589215-5-1471682171-650-8027ebbc1b-1471720969

#4

16589315-6-1471680623-650-5174b3dd83-1471720969

#5

16589415-7-1471680805-650-c1ecb2e812-1471720969

#6

16589465-8-1471521746-650-eb33508f1a-1471720969

#7

16589515-8-1471682262-650-3647bd777d-1471720969

#8

16589765--1471680164-650-43b97efba5-1471720969

#9

16589865-4-1471682108-650-d6e28b9b99-1471720969

#10

16589965-2-1471521611-650-9338faa54a-1471720969

#11

16590065-3-1471521618-650-de26bac9b4-1471720969

#12

16590115-3-1471680422-650-6acac132b3-1471720969

#13

16590265-12-1471521781-650-83569c8651-1471720969

#14

16590315-13-1471521794-650-0ac237e6ed-1471720969

За матеріалами Сома.


Мого сина не запросили на День народження. Ось що я зробила. Досвід

Що робити, якщо дитину не запросили на свято?

Колись з такою несправедливістю зустрічається кожна людина.

І батькам може бути через це болючіше за малечу.

Можливо, це есе на Motherly допоможе подивитись на такий випадок у житті спокійніше та мудріше.

***

Мій син стояв притуливши носа до вікна.

Я могла бачити, як пітніє скло від його дихання.

 За образу дитини батькам теж боляче. Фото: rimdream/Depositphotos

Зазвичай, я відганяю його від вікна, щоб він не бруднив скло, але цього дня мені було просто його шкода.

З вікна було видно сусідній будинок. Звідти лунав веселий дитячий сміх.

Я дістала пластилін, пазли, настільні ігри – будь-що, що може відвернути його увагу від сусіднього будинку, де у розпалі була дитяча вечірка, на яку мого сина не запросили.

Може побудуємо аеропорт з Лего?”, – запитала я підроблено-бадьорим голосом.

Він фиркнув та подивився на мене: “А чому мене не запросили на День народження?“, – запитав він.

І я відчула, як голос трохи тремтів на фразі “день народження”.

Я взяла його за руку та відвела до дивану, де зазвичай і проходили всі наші дискусії.

Син взяв один зі своїх літачків та грав ним, щоб був привід не дивитись на мене.

” Я знаю, ти засмучений, тому що тебе не запросили на свято“, – почала я.

Син похитав головою у знак згоди.

Але, – я зупинилась, щоб трохи захистити його від правди, – у твоєму житті ще будуть вечірки, на яких тебе не буде запрошено“.

Мої слова вразили його.

Я завжди намагаюсь бути чесною зі своїм сином, але цього разу я була занадто прямолінійною.

Але ми можемо дещо зробити з цим. Наприклад, сісти в машину та відправитись в парк, в якому є космічний корабель, або якось ще розважитись“, – продовжила я.

Його очі просяяли й він побіг за взуттям та курткою.

Дорогою до парку я думала, як боляче було, коли друзі робили щось разом, а я не була запрошена приєднатись.

Я завжди вважала, що маю запросити всіх на свято, яке влаштовує моя родина.

 Фото:AlexLipa/Depositphotos

Запрошення на день народження сина я висилала за місяць.

Я знала, що літо – це час відпусток та мандрівок.

Я отримала тоді купу відповідей, але одна відповідь мене вразила.

Мама, з якою ми дружили, сказала, що не прийде на вечірку, тому що вона збирається у мандрівку.

У поїздку вона їхала ще з декількома мамами, яких я знала.

Я забула про всіх тих, хто відповів мені “так”.

Лише це “ні” тепер мало значення.

Вони не запросили мене приєднатись до подорожі!

Я їх дратую? Я поганий друг? Я їм взагалі не подобаюсь? Що зі мною не так, що мене не запросили?

Я поділилась своїми почуттям з чоловіком й коли я розповідала про свою образу, до кімнати зайшов син.

Мамо, що з тобою“, – запитав він

Нічого… Просто мої друзі не запросили мене у мандрівку“, – відповіла я.

На що мій син відповів: “Мама, яка різниця? У нас буде своє свято!”.

За матеріалами УП.


“Мам, не публікуй мої фото у соцмережах!”. Що таке шерентінг і чому це проблема?

Як би ви до цього не ставились, треба визнати: ваші батьки теж освоїли соцмережі і не мають наміру з них видалятися.

Звісно, це непогано – мати ще одну можливість для спілкування з рідними. Тим більше, що смішно спостерігати, як вони роблять селфі чи користуються емодзі, – пише ukr.life.

Але якщо вони публікують ваші фото без дозволу і без розуміння того, як працюють правила приватності, то чи означає це, що вони вийшли за межі допустимого? І як можна переконати їх видалити ваші фото зі своєї стрічки?

Що таке шерентінг?

Шерентінг – новий термін, утворений від англійських слів parenting (виховувати) і to share (ділитися, розміщувати в інтернеті). Це поняття якраз і описує явище, коли батьки викладають у соцмережі фотографії своїх дітей і публічно розповідають про ситуації з їхнього життя.

Цього тижня тренд знову почали активно обговорювати після того, як американська акторка Гвінет Пелтроу виклала своє селфі з донькою.

Фотографія зібрала понад 160 тисяч лайків. Проте дочку, Еппл Мартін, це аж ніяк не порадувало.

У своєму закритому акаунті в Instagram вона написала: “Мам, ми це вже обговорювали. Ти не можеш нічого постити без моєї згоди”. На це Пелтроу відповіла: “Там навіть обличчя твого не видно!”.

Чимало шанувальників актори стали на її бік і вважають, що вона як мама має повне право ділитися знімками своєї доньки. Але є й ті, хто згадав про право дітей на особисте життя.

Чому багатьох дратує шерентінг?

Іронія в тому, що за правилами більшості соцмереж, діти не мають права створювати власні акаунти, поки їм не виповниться 13 років.

Це означає, що ті діти, які слідують цим правилам, навіть не знають, що коїться в них за спиною. А після реєстрації у соцмережах вони можуть бути неприємно здивовані від того, як багато фотографій їхні батьки оприлюднили.

19-річний іспанський програміст Конрад Ітурбе зізнається, що був шокований, коли зрозумів, що його мама й тато викладали його фото у соцмережі.

Конрад Итурбе
Image captionКонрад Ітурбе, 19 років

“В моєї мами був Instagram ще до того, як у мене з’явився телефон. Я навіть не здогадувався, що мої фото можуть десь публікуватися”, – розповів він у розмові з BBC.

“Я не люблю викладати свої знімки в соцмережі, я не викладаю їх навіть у власному Instagram. Тому коли я побачив фото в маминому акаунті, одразу ж сказав їй їх видалити: “Я не давав тобі на це дозволу”.

Конраду це здалося вторгненням в особистий простір. Найбільше йому не сподобалось те, що мама викладала його дитячі фото, а акаунт при цьому був відкритий.

“Це дуже особиста річ, я не хотів, щоб їх виставляли на огляд публіки”, – каже хлопець.

Соне Бохарі 14 років, вона мешкає в США. Дівчина стикнулася з тією ж проблемою, коли вперше зареєструвалася у Twitter і Facebook.

“Коли я вперше побачила фото, які мама публікувала у Facebook багато років, мені стало дуже соромно. І ще я відчула, що мене зрадили”, – написала Соне у колонці для журналу Fast Company.

“Вона публікувала усі незручні моменти мого дитинства: лист, який я писала зубній феї у п’ять років, фотографії, на яких я плачу, і навіть мої знімки у 12-13 років, про які я навіть не знала”, – обурюється дівчина.

Шарлотта Кристи
Image caption23-річна Шралотта, навпаки, звикла до того, що батьки викладають її фото

Втім, не у всіх шерентінг викликає таку бурхливу реакцію. Шарлотті Крісті 23 роки. Дівчині було 13, коли її мама почала викладати її фото у Facebook.

“Щоразу, коли вона мене тегала, це потрапляло в мою стрічку, і всі одразу могли це бачити. Мені було незручно, але я не була настільки засмученою, щоб просити маму все це прибрати”, – каже Шарлотта.

“Мені здається, це нормально – показувати фотографії. І я не думаю, що вона мала просити мого дозволу на публікацію: вона ж моя мама”, – додає дівчина.

Що робити батькам?

Професор Андра Сіібак, яка спеціалізується на теорії масових комунікацій і детально вивчала явище шерентінгу, каже, що батьки, як правило, вважають, що несуть відповідальність за своїх дітей і тому мають право публікувати їхні фото без дозволу.

Разом з тим, каже пані Сіібак, батькам все ж варто взяти до уваги бажання дитини мати особисте життя.

Дівчина

“Звичайна розмова про те, які фотографії подобаються вашим дітям і чи можна їх публікувати, допомагає налагодити стосунки”, – каже вона.

Співрозмовники BBC Конрад і Сара кажуть, що батьки спочатку не сприйняли їхніх прохань – частково через нерозуміння проблеми приватності в інтернеті.

“Моя мама просто посміялася і сказала: “Ніхто їх не побачить – це ж просто для друзів” попри те, що її профіль був відкритим для всіх”, – каже Конрад.

Але згодом, розповідає хлопець, він пояснив мамі всі нюанси і тепер вона завжди питає його дозволу перш ніж щось оприлюднити у мережі.

А от у Сари був інший досвід: її мама взагалі образилася через вимогу доньки змінити налаштування приватності в акаунті.

Родина

“Вона сказала, що пишається мною і хоче ділитися цим в інтернеті… Коли я спробувала пояснити їй свої побоювання, вона не зрозуміла і сказала, що “в інтернеті й так всі моніторяться”. Мені здається, що далеко не всі батьки розбираються у питання безпеки в інтернеті, адже їхнє покоління росло без нього”, – каже Сара.

Зрештою, додає вона, її мама погодилася змінити налаштування приватності – тепер доступ до публікацій мають тільки її друзі, хоча в неї їх понад тисячу. З більшістю з них вона не знайома особисто, каже донька: “Так що це все одно публічно”.

“Коли вона відмічала мене у своєму пості, я починала отримувати запити на дружбу від її друзів, але одразу ж їх відхиляла. Це справжнє щастя, що мама поки не вміє користуватися Instagram!”, – додає Сара.

Як переконати батьків змінити свою поведінку

Конрад радить спробувати викликати в батьків співчуття, щоб вони поставили себе на ваше місце.

“Я б сказав мамі: як би ти почувалася, якби бабуся з дідусем помістили б твої фото, де ти робиш щось недоладне, на перший розворот газети? У старі часи фотографії забувалися, губилися, а зараз вони всюди в інтернеті і лишаються там назавжди”, – переказує він свої аргументи.

Сара додає: “Я дійшла висновку, що найефективніше – не покладатися на емоції, а оперувати фактами. Коли я тиснула на емоції (пояснювала, що я жахливо виглядаю на цих фото, що я собі не подобаюся), мама мене не розуміла і відповідала: “Але люди точно подумають: “Яка милаха!”. Лише після того, як я розповіла їй про безпеку в інтернеті, вона погодилася, що треба бути обережнішою”.

Сара погоджується: для багатьох батьків публікація фотографій своїх дітей – це спосіб показати свою любов.

“Це їхній спосіб продемонструвати, як вони сумують за своїми дітьми [якщо вони живуть окремо]. Це одна з головних причин, чому я вирішила повністю не забороняти мамі викладати мої фото”.


20+ найкращих вчительських мемів, які змусять вас сміятися, поки вчителі плачуть

Ми в Тутка, зібрали найкращі вчительські меми і вони гарантовано розвеселять вас.

Прокрутіть вниз і перевірте їх самостійно. Не забудьте поділитися з друзями!


Лист, який Гаррі Браун написав своїй доньці, досі розбирають на цитати

Люба, тобі ніхто нічого не винен

У 1966 інвестиційний аналітик Гаррі Браун на різдво написав своїй дев’ятирічній доньці лист, який досі цитують. Він пояснив дівчинці, що ніщо у цьому світі – навіть любов – не можна сприймати як належне.

lyst

Привіт, люба. Зараз Різдво, і у мене звична проблема – який подарунок тобі обрати. Я знаю, що тебе тішить – книжки, ігри, плаття. Але я дуже себелюбний. Я хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, ніж кілька днів, чи навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожного Різдва. І, знаєш, здається я обрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різними способами і це відгородить тебе від маси проблем у майбутньому.

Так ось: тобі ніхто нічого не винен

Це означає, що ніхто не живе для тебе, люба. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для самої себе. Єдине, що вона може відчути – це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов’язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить – це означає, що в тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З’ясуй, що це, постарайся зробити це міцнішим, і тоді тебе любитимуть ще більше.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається лише тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них – щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі винні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з відчуття обов’язку.
Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрими. Але у той момент, коли ти засвоїш, що ніхто не зобов’язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрим, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

І ще раз: ніхто тобі нічого не винен

Ти повинна стати кращою перш за все для самої себе. Тому що якщо у тебе вийде, інші люди захочуть бути з тобою, захочуть давати тобі різні штуки в обмін на те, що ти можеш дати їм. А хтось не захоче бути з тобою, і причини будуть зовсім не в тобі. Якщо таке станеться – просто шукай інші відносини. Нехай чужа проблема не стає твоєю.

У той момент, коли ти зрозумієш, що любов і повагу оточуючих потрібно заробити, ти вже не будеш чекати неможливого і ти не будеш розчарована. Інші не зобов’язані ділитися з тобою власністю, почуттями чи думками. А якщо вони це роблять – то лише тому, що ти це заробила. І тільки ти зможеш пишатися любов’ю і повагою друзів, яких ти заслужила. Але ніколи не можна сприймати все це як належне. Якщо ти це зробиш – ти усіх цих людей втратиш. Вони не “твої по праву”. Завойовувати їх і “заробляти” їх потрібно щодня.

У мене наче гора з пліч звалилася, коли я зрозумів, що мені ніхто нічого не винен. Поки я думав, що мені належить, я витрачав жахливу кількість зусиль, фізичних і емоційних, щоб отримати своє. Але насправді ніхто не зобов’язаний мені хорошою поведінкою, повагою, дружбою, ввічливістю чи розумом. І в цей самий час, коли я це зрозумів, я став отримуавти значно більше задоволення від своїх відносин. Я сфокусувався на людях, які хочуть робити ті речі, які мені від них потрібні.
Я завжди пам’ятаю, що я можу отримати те, що мені потрібно, тільки якщо увійду в світ свого співбесідника. Я повинен розуміти, як він думає, що вважає важливим, чого врешті-решт хоче.

Тільки так я можу отримати від нього щось, що потрібно мені. І тільки зрозумівши людину, я можу сказати, чи дійсно мені треба щось від неї.

Не так просто підсумовувати в одному листі те, що мені вдалося зрозуміти за багато років. Але може якщо ти будеш перечитувати цей лист кожного Різдва, його сенс буде для тебе з кожним роком трішки яснішим.

НІХТО ТОБІ НІЧОГО НЕ ВИНЕН.

За матеріалами Сома.


Як я провів один день в школі сина

Одного разу я взяв день відпустки на роботі і просто відсидів у класі сина кілька уроків. У цій колонці — про пережиті мною враження

У минулому році наша сім’я повернулася з Данії, проживши там 4,5 роки. У Львові ми віддали свого 10-річного сина до звичайної школи. Я вирішив подивитися, чим відрізняється українська школа від школи в Данії.

Перше вересня

Усіх дітей вишикували на стадіоні (неасфальтованому і без трави). Незрозуміло навіщо це досі робити — спека, пил, офіційні промови. Батьки нудьгують, діти відверто страждають.

Добив мене піп. Там був реальний батюшка — він прочитав напуття, потім пройшов і окропив усіх водою (діти були тільки раді — божественна свіжість!). У нас церква начебто відділена від держави — це взагалі законно? ХІХ століття якесь.

У Данії діти просто починають вчитися (в кінці серпня), жодного показного офіціозу і попів.

Що сподобалося: у нашого сина красива вчителька.

Загальні враження

Вразило, що діти на перервах не можуть виходити на вулицю — «школа не може забезпечити там їх безпеку». У Данії діти виходять на 40-хвилинну перерву — адже ці потужні “генератори енергії” потрібно регулярно розряджати.

У туалетах немає туалетного паперу. Питної води теж.

Зате нам сказали, що дуже бажано приходити за 15 хвилин до першого уроку, щоб усі діти співали гімн у вестибюлі. (Ви серйозно?)

Загальноосвітні предмети

Отже, урок. Діти сидять належно — з перших хвилин учитель майстерно бере дисципліну в свої руки. Відповідають по черзі — від них очікується старанність і увагу. Українська мова, природознавство — клас працює, як налагоджений механізм.

Але щось мені не подобається цей стройовий спів. Якщо подивитися вглиб, то тут і з’являється український патерналізм і відсутність критичного мислення.

1. Дітям показують слайд про те, скільки звуків можуть видавати різні тварини. Списком, розумієте? Курка — 13, жаба — 6, свині — 23. Це навчання? В ідеалі потрібно було б з’їздити в зоопарк і вивчити все на місці. Подивилися на власні очі, отримали життєвий досвід. У крайньому разі можна поставити записи з YouTube (проектор зараз є скрізь). Але ні, натомість голі цифри на екрані. Моя дитина знатиме багато цифр — і нічого не знатиме про реальність.

Данські ж діти ходять на екскурсії до лісу, в будиночок лісника або вчаться робити деревне вугілля. В океанаріум (квиток оплачують батьки). Що завгодно, щоб діти інтегрувалися в світ з молодих років.

2. Від дитини не чекають, що вона подумає і сміливо висловить свою думку, ні. Потрібно сказати правильну відповідь, а весь інший час вона повинен просто не ворушитися.

Над дошкою висить Тарас Шевченко. В Україні і світі є багато поетів, але кожен український учень знає, що правильна відповідь на питання «Хто твій улюблений поет?» — «Тарас Шевченко» (перевіряв на своєму синові після року навчання в українській школі).

Дитині говорять не тільки, що знати, а й що відчувати і що любити. Розумієте? Наших дітей вчать потрібної відповіді на питання «Що ти любиш?» Це догматизм — перший крок до гіпнозу свідомості. (Ті, хто від такого прикладу «реве та стогне», не поспішайте. Шевченко — тільки приклад).

3. Дітям прочитали розповідь, як дельфіни вивели корабель на правильний курс. Потім їм ставили питання за текстом: якого кольору було небо, як називалося море, в якому загубився корабель, як називався корабель.

Не забувайте, що відповідати треба було правильно і швидко. Але тут один хлопчик підняв руку і поставив питання, за яке я б відразу поставив йому найвищий бал (запам’ятав навіть його ім’я — Кирило. Молодець, Кирило!). Питання було таке:

«А звідки дельфіни знали, куди потрібно було кораблю?»

Учитель обіцяє розібрати це питання наступного разу, лунає рятівний дзвоник. Усе.

Адже хлопчик виявив рідкісний талант — критичне мислення. Зверніть увагу: він був один такий у той момент проти по-конформістськи налаштованого класу. Очевидно, ці паростки свідомості просто зів’януть без участі дорослого, який їх підтримає і направить.

А що, це прям так важливо, запитаєте ви? Навіщо це потрібно? А від того, що мільйони українців голосують за одних і тих же кандидатів, не думаючи. Не міркують критично. Тобто не дивляться, що обіцяв цей кандидат минулого разу і що з цього виконав, просто дивляться на нього як ніби з чистого аркуша. І так у всьому.

Англійська

Діти по черзі вписують дієслова am та is у прочерки. Для них це занадто легко, вчителька не дуже добре знає їх рівень, оскільки вона на заміні. Гаразд.

Але коли мій син приходить зі школи і питає, чому the zoo їхня штатна вчителька вимовляє як ze zu (звуки th і z дуже різні, а у неї це однаковий звук), я не знаю, що йому відповісти. Рівень підготовки вчителів часом дуже низький, що не дивно з нашими зарплатами.

Фізкультура

Тут питань немає — дітям подобається активність.

Їдалка

Їжа — не найкращої якості. Діти з’їдають 50% порцій — не подобається. Хтось приносить своє.

Були зайві порції, тож я зміг спробувати — риба найдешевша, не дуже приємна. Гарнір нормальний, але його зіпсувати важко.

Між рядків

У завданнях з математики серйозно знижують оцінки за помарки. За приклади, які мій син розв’язує в розумі, в зошиті він отримує посередні оцінки — за почерк і виправлення. Так математика перетворилася на чистописання.

У одного хлопчика наша красива вчителька при всіх двічі рвала і викидала на смітник зошит з домашко, мовляв, занадто погано. Про це мені розповів мій син. Але ж діти болісно переживають сцени насильства. Той хлопчик плакав. Більше того, у всього класу всередині, напевно, стиснуло. Це основи психології.

Я пішов розбиратися. Виявляється, вчитель так робить за погодженням з його мамою — вона попросила так робити, щоб він старався. Йдемо до мами. Мама сувора — голова батьківської ради. Говоримо. Вона сміється, мовляв, все добре, хлопчикові це на користь. Я не вгамовувався, пояснюю їй, що мій син погано засинати став від цієї сцени, що вже говорити про її сина? Загалом, ми знайшли спільну мову. Здається, достукався.

Шкода, що доводиться виносити сміття з хати, але якщо у нас у країні так травмувати дітей — норма, то про це мовчати не можна.

Батьківські збори

Що найбільше здивувало — батьки обговорюють тільки побут. Наприклад, «скільки в цьому році скидаємося на мастику для паркету в класі» і «хто буде покривати підлогу цієї мастикою». Я запропонував дізнатися у школи, чи є у них ця мастика (якщо є паркет, то повинні виділяти гроші на покриття), і хто відповідає за цю роботу. Всі обернулися і подивилися на мене. Ідея загалом сподобалася, тому що «мастичити» підлогу ніхто не хотів. Довелося взяти це на себе і дізнаватися у директора школи. (Виявилося, мастика реально є і роботу цю повинна виконувати школа.)

Потім я запропонував встановити в класі воду в балоні, тому що дуже важливо, що діти п’ють весь день. Пити воду з крана в нашій країні поки що шкідливо для здоров’я. Всі знову обернулися і подивилися на мене.

Спочатку все вперлося в те, скільки конкретно скидатися. Чи не простіше давати воду з собою в пляшці? Ок, швидкий розрахунок показав, що якщо дитина випиває дві склянки, а дітей в класі 32, нам потрібно стільки-то балонів на місяць, тобто 50 грн на місяць з батьків — копійки (на мастику для підлоги готові були здавати вдвічі більше ). Другий етап опору — хто це буде робити. Я свідомо не хотів брати і цю задачу на себе, тож дві мами взялися довідатися про ціни постачальників, але в підсумку в тому році так нічого і не вирішилося.

Загалом, ми грузли в побуті. Я не чув, щоб піднімали питання про якість освіти своїх дітей.

Мої висновки:

1. Україна продовжує жити в ХІХ столітті.

2. Тепер зрозуміло, де людини починають перетворювати в another brick in the wall.

3. Замість розвитку мислення і впевненості в собі дітям “впедалюють” затверджені МОН факти.

4. У школи є гроші, але крадійство процвітає, тому «немає туалетного паперу» і взагалі нічого.

5. Я подивився і платні школи. Так, там краще і матеріальне забезпечення, і підготовка вчителів, але розвиток мислення все одно на низькому рівні. Поки мало хто навіть так ставить питання.

Що, на мій погляд, потрібно робити:

1. Потрібно розвивати не тільки дітей, а й учителів. А найважливіше — батьків, щоб у них був правильний запит.

2. Батьківський контроль дуже багато що може змінити. Потрібно більше активності від батьків.


Як зібрати дитину в школу: що потрібно до навчального 2019 року і скільки це все коштує

Про те, що потрібно першокласнику в школу, батьки починають замислюватися задовго до закінчення літа, адже нинішні розцінки на необхідні товари часом змушують навіть забезпечених людей дивуватися. У порівнянні з попередніми роками, у 2019 вартість багатьох товарів істотно зросла, а в останній місяць літа напевно збільшиться ще заповзятливими продавцями, які теж хочуть заробити в сезон. Отже, що необхідно для того, щоб зібрати дитину в школу — список, поради як заощадити відправляючи в школу першокласників або старшокласників…. 

Список того, що потрібно зібрати дитині в школу 2019

  1. Канцелярські товари — все необхідне для навчального процесу.
  2. Рюкзак або портфель, з яким дитина відправиться в школу.
  3. Шкільна форма — для хлопчиків і дівчаток ціна на неї приблизно однакова, якщо розглядати найбільш бюджетний варіант.
  4. Форма для фізкультури — це не тільки костюм, але і спеціальне взуття.
  5. Взуття на осінь і зиму, а так само змінне взуття на брудну і холодну погоду.

Говорячи про те, скільки коштує зібрати дитину в школу в Україні у 2019 році, не слід забувати і про обов’язкові внески, які доведеться заплатити. Їх сума залежить від самого навчального закладу, стану кабінету і будівлі в цілому. Іноді батьківських внесків на ремонт класу або спортзалу вдається уникнути, але в таких випадках все одно знаходиться стаття витрат, по якій батькам необхідно нести фінансові витрати.

Крім того, далеко не завжди є необхідні підручники. Найчастіше діти, а точніше їх батьки, змушені докуповувати зошити з вправами, наприклад, з української або англійської мови. Окремі матеріали можуть знадобитися і з інших предметів.

Звичайно, багато в чому підсумкова сума витрат залежить від того, де купувати товари. Купуючи одяг у брендових магазинах і торгових точках в центрі міста, доведеться витратити більше, ніж при замовленні форми в інтернеті або купівлі на ринку. Тут уже все залежить від батьків. На вартість впливає і матеріал, з якого виконан одяг. Наприклад, самим недорогим буде костюм, пошитий з поліестеру, а ось вироби до складу яких входить шерсть, обійдуться дорожче.

Вартість шкільної форми від українських виробників у 2019 році

У таблиці представлені ціни на шкільну форму від найбільш популярних українських брендів.

Бренд Штани Блузка Піджак Жилет Сарафан Спідниця Сорочка
Велма 824 грн. 528 грн. 1595 грн. 696 грн. 905 грн. 661 грн. 394 грн.
Lovebutik 450 грн. 390 грн. 500 грн. 400 грн. 450 грн. 500 грн. 390 грн.
«Юність» 540 грн. 270 грн. 510 грн. 189 грн. 324 грн. 189 грн. 297 грн.
# Minivarenyky By Varenyky Fashion 2800грн. 2500грн. 3700грн. 2200грн. 3600грн. 2500грн. 2600 грн.
Sasha 367 грн. 281 грн. 597 грн. 219 грн. 399 грн. 299 грн. 190 грн.

Це далеко не весь перелік брендів, які займаються випуском шкільної форми для дітей. Ціни в таблиці вказані мінімальні, природно, є ряд моделей, які відносяться до більш дорогого сегменту.

Скільки коштує зібрати дитину до школи?

Скільки коштує зібрати дитину в школу в 2019 році?

Як зібрати дитину в школу у 2019 році — це актуальне питання для більшості батьків. З огляду на вартість всього необхідного, відкладати гроші на школу часто доводиться завчасно. Пропонуємо вам детально ознайомитися з тим, що потрібно купити дитині в школу — список досить великий. Вся інформація заснована на статистичних даних і соціальних дослідженнях, які були проведені фахівцями, дані пропонуються в усередненому вигляді.

Одяг для першокласника — як економно зібрати дитину в школу

Вартість повного комплекту одягу для хлопчика і дівчинки відрізняється незначно. Отже, школяреві знадобиться:

  1. Шкільна форма, в яку входить сорочка, штани, жилет і піджак. Його середня ціна складе 2200 гривень, вона залежить від фірми виробника, матеріалу, з якого виконаний одяг, а так само дизайну;
  2. Вишиванка — зараз є необхідним атрибутом для всіх школярів України, коштує вона в середньому 500 гривень, все залежить від того, з якої тканини зроблен виріб. Поплинові вишиванки коштують значно дешевше, ніж лляні;
  3. Взуття. Середня ціна осінніх шкіряних туфель — 1300 гривень, якщо говорити про брендове взуття з престижного магазину, то воно може обійтися і в 3000 гривень, а ось туфлі зі штучної шкіри можна знайти за 500 гривень;
  4. Фізкультурна форма включає в себе спортивний костюм, і спортивне взуття — кеди чи кросівки. Кеди коштуватимуть дешевше шкіряних кросівок — їх середня ціна буде 400 гривень, а ось шкіряні кросівки обійдуться приблизно в одну тисячу. Ціна костюма повністю залежить від виробника, місця придбання та матеріалу. На просторах інтернет магазинів можна відшукати наряд для фізкультури в середньому за 500 гривень, в бутиках ціни не нижче 800 гривень.

Підіб’ємо підсумок: для того щоб зібрати дитину в школу, потрібно більше 4000 тисяч гривень, і це лише на одяг для хлопчика, який відправляється в перший клас. Що необхідно школяркам, і як дешево зібрати дитину в школу? Для дівчинки з носильних речей доведеться придбати:

  1. Шкільну форму, це може бути костюм трійка або четвірка. Вартість вбрання обійдеться приблизно в 1800 гривень, але багато що залежить від того, якої якості одяг, з яких матеріалів, і хто виробник;
  2. Фізкультурна форма — тут вартість така ж, як і на костюми для хлопчиків — середня ціна 1000 гривень, при покупці взуття для занять;
  3. Шкіряні осінні туфлі на дівчинку обійдуться приблизно в 1000 гривень. Багато батьків змушені замінювати шкіряне взуття ганчірковими балетками або виробами зі штучної шкіри, для того щоб зібрати дитину в школу 1 клас більш економно. Таке взуття коштує 400-500 гривень;
  4. Вишиванка — це може бути сарафан, сорочка або просто футболка, ціна такого виробу — від 300 до 800 гривень;
  5. Дівчаткам так само необхідно придбати спеціальні аксесуари для волосся — білі бантики і резиночки, які обійдуться приблизно в 60 гривень, а так само не варто забувати про колготи. Бажано відразу запастися двома і більше парами, вартість кожної становить в середньому 170 гривень.

Разом, перед тим як зібрати дитину в школу, необхідно приготувати тільки на покупку одягу близько 4000 тисяч гривень.

Корисні поради

Що потрібно першокласнику з канцтоварів?

В останні кілька років батьки запевняють, що найбільш оптимальним місцем для придбання одягу для першокласників стали інтернет магазини. Головне, правильно зняти мірки, запросити виміри по виробу у продавця, і ознайомитися з відгуками і рейтингом сайту, на якому робиться замовлення.

  • Для того щоб заощадити на покупці одяг до школи, можна пошукати все необхідне на ринку, тут ціни набагато нижче. Чим в іменних, брендових магазинах і бутиках.
  • Не варто купувати занадто дорогий шкільний одяг — першокласники дуже швидко ростуть, і до наступного року фірмовий наряд може бути вже малий за розміром. Не варто забувати і про те, що першокласники не відрізняються дбайливим ставленням до одягу, так що витрачати позамежні суми на покупку форми не рентабельно.
  • Багато українських виробників пропонують знижку тим покупцям, які купують повний комплект — одяг і взуття — в їхньому магазині, так можна трохи заощадити.
  • Перш ніж купувати дитині форму, слід дізнатися, чи немає в обраній школі обов’язкового особливого стилю одягу. Часто школа оптом замовляє пошиття форми для учнів, а батьки просто оплачують послуги ательє в навчальному закладі.

Що потрібно першокласнику з канцтоварів?

У таблиці наведемо перелік речей, які необхідні дітям, котрі збираються в перший клас. Ціни вказані середні, вони розрізняються залежно від виробника, місця придбання, характеристик товару.

Товар Середня вартість
Портфель або спеціальний ранець для школи Від 500 до 1500 гривень
Прості олівці Від 2.50 за одну одиницю
Набір кольорових олівців Не менше 50 гривень
Ручки які пишуть Від 5 гривень за одну штуку
Набір фломастерів Від 80 гривень
Пенал 100-400 гривень
Фарби для малювання 60 гривень в середньому
Пензлик для малювання Одна штука — 20 гривень
Клей ПВА 15 гривень
Лінійка Від 15 гривень
Ножиці 30 гривень
Стружилка для олівців В середньому 15 гривень
Пральна гумка Від 7 гривень за штуку
Альбом для малювання Щонайменше 20 гривень
Набір кольорового паперу 10 гривень
Набір кольорового картону 15 гривень
Набір пластиліну для ліплення Не менш 55 гривень
Дошка для ліплення з пластиліну В середньому 15 гривень
Зошити на 12 аркушів в кількості 12 штук 70 гривень, при покупці шести зошитів в клітинку, і шести — у лінійку.
Набір рахункових паличок Від 10 гривень
Букет квітів на перше вересня 100 гривень
Папка для зберігання зошитів В середньому 30 гривень
Набір обкладинок для підручників Щонайменше 20 гривень
Щоденник 50 гривень

Разом все, що потрібно школяру з канцтоварів, обійдеться батькам практично в 2 тисячі гривень. Не варто забувати і про те, що сучасний навчальний процес передбачає використання робочих зошитів, контурних карт, атласів, які постачаються окремо, при цьому вважаються обов’язковими для кожного учня.


Підготовка до школи в Україні

Зовсім скоро малюкам належить хвилюючий і відповідальний момент — зарахування до першого класу початкової школи. Попереду армію юних допитливих чекають неймовірні роки, повні нових знань і умінь, радості і спілкування з новими друзями. Звичайно, шкільне життя — це не тільки веселий, але і відповідальний час, адже воно відіграє величезну роль у формуванні маленької особистості, закладає основи майбутнього професійного зростання, сприяє розкриттю творчого та соціального потенціалу дитини.

Підготовка до школи в Україні

І батьки, і діти дивляться в майбутнє з неабиякою часткою хвилювання — діти не дуже добре розуміють, що їм належить, а батьки переживають, чи зможе маленький учень адаптуватися до розпорядку дня, чи знайде спільну мову з однолітками і вчителями … Втім, до настання шкільних деньків малюкам належить ще один важливий захід — співбесіда.

Більшість дітей без проблем вступають до першого класу, але все-таки батьки хвилюються з приводу того, чи зможе їх чадо продемонструвати достатні знання і комунікативні навички (особливо якщо мова йде про престижну гімназію або ліцей, потрапити в який не так вже й просто). Думки про те, як потрібно готуватися до школи, сильно розходяться у батьків і вчителів — наприклад, багато мам і тат намагаються привести на перший урок маленького генія.

Підготовка до школи у 2020 році
Вчителі часто скаржаться, що одні діти «перепідготовлені» і відверто нудьгують, а інші не можуть впоратися з читанням по складах і насилу застібають гудзики на формі. Хтось при цьому виступає за домашню підготовку, а хтось рекомендує пройти курси з фахівцями з психології та логопедами, відвідати школу раннього розвитку або записатися в дошкільний клас. Давайте розставимо крапки над «i» і розберемося, як потрібно готуватися до школи, щоб це перетворилося в захоплюючий процес і не перевантажити малюка. Отже, що повинен знати і вміти майбутній першокласник в 2019/2020 навчальному році?

Навіщо готуватися до першого класу?

Далеко не всі батьки усвідомлюють, навіщо потрібна підготовка до першого року в школі, і наполягають на ній просто тому, що «так прийнято». Саме через такий підход і виникають проблеми в майбутньому — недолуга підготовка може привести до накопичення в голові дитини величезного числа непотрібних знань при повній відсутності навичок, які йому дійсно необхідні. Наприклад, іноді діти можуть видавати набір з десятків слів англійською мовою, але абсолютно не розуміють, як вести себе на уроці, або губляться при необхідності відшукати дорогу з класу в туалетну кімнату.

Відразу скажемо, що кожен майбутній першокласник повинен володіти елементарним набором знань і навичок, про які буде розказано нижче. Вони допоможуть без проблем пройти співбесіду і впевнено почувати себе в новому колективі, дозволять уникнути стресу і налаштуватися на процес навчання. Будь-які додаткові знання — це важливо і потрібно, але тільки в тому випадку, якщо ви плануєте вступати в престижну школу з підвищеними вимогами.

Важливо правильно оцінити потенціал малюка і зрозуміти, чи зуміє він витримати серйозні навантаження в спецшколі. Якщо ж мова йде про «вступні» випробування, які зустрічаються повсюдно, приділіть увагу:

  • розвитку базових фізичних та інтелектуальних навичок;
  • впевненості і свободи при спілкуванні з новими людьми;
  • розумінню інструкцій і заборон;
  • вмінню висловити свою думку, сформулювати думку.

По суті, підготовка до школи зводиться до того, щоб допомогти майбутньому першокласникові дозріти інтелектуально, підготуватися до соціального аспекту його майбутнього життя, а також розвинути емоційну і психологічну сумісність з колективом.

Основні моменти психофізіологічного розвитку

Перше питання, яке вирішують багато батьків — чи віддавати дитину в школу в неповні сім років? Звичайно, є діти, які вже в п’ять вражають самостійністю поведінки і грунтовністю суджень. Але є малюки, які помітно відстають від однолітків — в тому числі у фізичній підготовці. Перетримати дитину вдома, звичайно, не хочеться … Але і створювати ситуацію, через яку малюк не зможе висидіти на одному місці 45 хвилин, займатися фізкультурою і орієнтуватися в незнайомих стінах, теж неправильно.

Підготовка до першого класу в 2019 році
Перевірка психофізичного розвитку — обов’язкова складова при співбесіді в школу. Приймальна комісія приділить увагу декількох аспектах:

  • розвиток фізіології — скоріше за все, малюка попросять зачепити правою ручкою ліве вушко, закинувши руку за голову. Якщо дитина не змогла дістати до вуха — у неї не спостерігається напіввіковий стрибок, який складається в подовженні рук і ніг. Другий тест — перевірка координації. Малюкові запропонують одночасно погладжувати себе по голові правою ручкою, а лівою — плескати по животику. Оцінка даного навику (а він є обов’язковим для дітей 7 років) дозволяє зрозуміти, чи зможе малюк бути посидючим, і наскільки добре він контролює своє тіло;
  • вміння змінювати ігрову діяльність на навчальну — цей тест дозволяє оцінити, увійшла дитина в той вік, коли ігри перестали задовольняти його інтелектуальні потреби. Саме в цей час виникає бажання навчатися новому. У більшості дітей ця особливість проявляється до 7 років;
  • сформованість соціальної позиції — учень повинен знати і чітко дотримуватися тих правил, які діють в школі.

Як розвинути психофізіологічні навички?

Велика частина таких умінь формується в дитячому саду, однак для поліпшення результатів і формування таких навичок у малюків, які не відвідують дошкільні установи, педагоги радять мамам, татам, бабусям і дідусям займатися з дитиною в домашніх умовах. Найкращий вік для підготовки — 3-4 роки, але якщо момент упущений, можна постаратися наздогнати і пізніше. Враховуйте головні аспекти розвитку психофізіології:

  • привчайте дитину до фізичних навантажень — спорт є необхідним елементом гармонійного розвитку, тому дитину бажано записати в якусь секцію. Для дівчаток це може бути танцювальний клас, а для хлопчиків — футбол. Головне, щоб дитині подобалося займатися обраною справою. Якщо ви не ходите в спортивну секцію або студію гімнастики — ходіть разом в басейн, робіть зарядку, грайте в рухливі ігри, чергуючи їх з вправами, щоб потім дитина комфортно почувалася на фізкультурі і мала потрібну координацію рухів;
  • пам’ятайте про важливість домашніх обов’язків — вони допоможуть розвинути почуття відповідальності і прищепити навик доглядати за собою. Головне — дати дитині завдання, що вимагає регулярного виконання (наприклад, прибрати за домашнім тваринам, погодувати їх, полити квіти). Добре, якщо в 5-6 років малюк сам чистить зубки, пам’ятає про необхідність вмиватися, розкладає по місцях одяг і застеляє ліжко;
  • сформуйте режим дня — дитині буде набагато простіше звикнути до школи, якщо вона хоча б за рік до цього почне прокидатися, гуляти і харчуватися відповідно до режиму. В іншому випадку у першокласника виникнуть проблеми з підготовкою до уроків або виходом з дому рано вранці;
  • навчайте малюка самостійності — обов’язкове предшкільне тренування включає збори портфеля (наприклад, це можна робити за списком із зображеннями потрібних речей, щоб перетворити нудний процес в гру). На останньому етапі батько повинен перестати перевіряти дитину, щоб він сам ніс відповідальність в разі, якщо забув покласти важливу річ. Крім того, малюк повинен запам’ятовувати, де лежать його речі, користуватися календарем з днями тижня (так він буде розуміти розклад уроків та секцій на майбутній день) і визначати час за годинником;
  • привчайте дитину займатися на відведеному для роботи місці — за рік до школи у нього вже повинен бути власний стіл для малювання, виробів і, звичайно ж, навчання. Майбутній учень привчиться тримати свій стіл в порядку, зрозуміє, що уроки не можна робити на кухні, коли поруч мама готує обід, а в школі легко звикне працювати за однією партою з сусідом. Обов’язково звертайте увагу на те, як сидить дитина — простіше відразу навчити його тримати осанку, ніж потім виправляти наслідки.

Що повина уміти дитина при вступі до школи?

Підготовка до співбесіди в школу 2020Якщо з точки зору психофізіології ваша дитина вже готова відправитися підкорювати нові знання в першому класі, потрібно приділити увагу його інтелектуальному розвитку, пропрацювавши набір базових знань і умінь. Звичайно, вимоги мають пряму залежність від школи і конкретного вчителя, однак можна сформулювати перелік, типовий для більшості шкіл:

  • першокласник повинен пам’ятати своє ім’я, по батькові та прізвище, а також ідентифікувати себе з ним;
    дитина повинна знати, як звуть маму, тата і чим вони займаються;
  • малюк зобов’язаний без проблем згадувати адреса проживання і номер телефону (згодиться домашній або мобільний одного з батьків);
  • він повинен зуміти правильно назвати країну проживання, місто, а також деякі інші держави і міста;
  • важливо, щоб першокласник розбирався в одязі та взутті, а також розумів основні відмінності між їх різними видами — наприклад, міг відрізняти кросівки від черевичок, а кепку від панамки;
  • дитина повинна без проблем перераховувати або ідентифікувати по зображенню тварин, риб, комах, птахів, квіти, дерева, плоди і т.д., а також вибирати зі списку домашню живність і дику фауну;
  • малюкові варто орієнтуватися в часах року, знати, на які частини діляться доба, пам’ятати назви і порядок днів тижня;
  • бажано, щоб дитина могла розповісти про погоду і явища, що зустрічаються в природі;
  • майбутній першокласник повинен орієнтуватися у відтінках базової палітри;
  • йому потрібно пояснити різницю напрямків — право, ліво, вперед, назад;
  • дитина повинна бути в змозі перерахувати види спорту, а також назви і особливості професій;
  • важливо, щоб малюк розумів основні правила руху на дорозі, призначені для пішоходів, і вмів трактувати сигнали світлофора;
  • слід подбати про те, щоб він пам’ятав назви улюблених казок і їх авторів;
  • дитина повинна вміти справлятися з ножицями і вирізати контури фігур;
  • йому слід орієнтуватися в основних святах;
  • дитина повинна бути готова розповісти про свої хобі та улюблені заняття;
  • він зобов’язаний сформулювати відповідь на питання, якщо на співбесіді запитають, для чого він збирається йти в школу.

Базові навички та вміння інтелектуального характеру:

  • навик рішення простих задачок на логіку і відгадування загадок;
  • вміння визначити, який предмет зайвий, і пояснити причини відбракування;
  • вміння додати до групи предметів той, якого в ньому не вистачає;
  • розуміння схожих і відмінних ознак різних предметів, за якими їх можна виділити або згрупувати;
  • вміння відновлювати послідовний і логічний хід подій.

Перевірка розвитку мови, уваги і пам’яті:

  • дитину попросять знайти відмінності в двох картинках, однакових на перший погляд;
  • малюкові запропонують скопіювати схематичний малюнок або візерункові лінії;
  • майбутньому першокласнику пред’являть картинку, а потім попросять описати її, не дивлячись на зображення, або скласти по ній невеличкий твір;
  • дитина повинна зуміти відтворити коротке речення після прослуховування;
  • малюк повинен продемонструвати вміння читати по пам’яті лагідні віршики або переказувати сюжет казки.

Основні знання в області математики:

  • рахунок в межах від 1 до 10 і назад, а також прості дії з числами в межах десятка;
  • розуміння понять «більше», «менше», «дорівнює»;
  • перерахування, зображення і впізнавання простих фігур з геометрії;
  • вміння провести порівняння фігур за параметрами довжини, висоти або ширини;
  • навик поділу предметів на кілька рівних частин.

Базові навички читання:

  • вміння відрізняти голосні і приголосні букви;
  • уміння знайти в запропонованому слові певну букву;
    вміння підібрати слово, яке починається на запропоновану букву;
  • навик поділу слів по складах;
  • вміння прочитати невеликий фрагмент тексту з декількох пропозицій (хоча б читаючи слова по складах);
  • читання невеликих пропозицій і пояснення сенсу прочитаної інформації.

Необхідні навички письма:

  • здатність утримувати в руках ручку (олівець);
  • вміння провести безперервну хвилясту або рівну лінію;
  • навик обведення зображення по контуру (без відриву руки від листа);
  • здатність замальовувати клітинки;
  • вміння писати найпростіші слова типу «кіт», «мама», «будинок»;
  • готовність переписувати слова і прості речення за прикладом;
  • перевірка просторового мислення — домальовування зображення, в якому є тільки одна половина;
  • вміння копіювати запропоновані на малюнку геометричні фігури;
  • навик акуратного зафарбовування малюнків без виходу за їх межі.

Як підготувати дитину до школи у 2020 році?

Звичайно, відповідальні батьки завжди думають про те, який спосіб підготовки дасть найкращий результат. На жаль, не всі володіють навичками вчителя і психолога, належним рівнем терпіння і навіть часом, щоб присвятити навчанню малюка хоча б пару годин в тиждень. Втім, незважаючи на солідний список необхідних умінь, всі ці навички і знання цілком можна прищепити дома, займаючись щоденними справами або гуляючи з дитиною. Вибір методики навчання залишається за вами, але ми наведемо кілька корисних порад.

Підготовчі класи у 2020 році

Дошкільний клас

Для початку обговоримо плюси і мінуси, які є у відвідування дошкільних класів:

  • така підготовка в значній мірі позбавляє від стресів і сприяє адаптації, так як у дитини є можливість завести друзів серед майбутніх однокласників, освоїтися в шкільних стінах, звикнути до класу і вчителів;
  • батьки позбавлені від необхідності навчати дитину вдома, так що вся відповідальність за дошкільне навчання перекладається на саму школу — програма складена так, щоб прищепити майбутнім першокласникам всі потрібні вміння і навички в поведінці, читанні і письму;
  • підготовчі класи особливо важливі, якщо ви будете відвідувати не звичайну загальноосвітню школу, а спеціалізований ліцей з поглибленим вивченням математики або іноземних мов;
  • підготовчий клас часто дає не тільки психологічну перевагу або більше знань, але і допомагає при зарахуванні учнів в дану школу;
  • на жаль, хороші підготовчі курси при школі потрібно ще знайти — іноді там просто «натаскувати» дітей на вірні відповіді під час проходження тестувань. Дитина дуже легко буде виконувати тестові завдання під час вступу до школи, але навряд чи зрозуміє, для чого йому потрібні ці знання і як ними користуватися в майбутньому;
  • велика кількість завдань і занять може привести до стресу і, навпаки, відвернути дитину від школи. Удома ж батьки можуть грамотно регулювати інтенсивність навчання, переводячи їх в ігрову форму.

Домашня підготовка

Якщо ж говорити про домашню підготовку, яка просто необхідна тим, хто не відвідував дитячий садок, то вам допоможуть кілька простих рекомендацій:

  • не потрібно гнатися за формальним результатом! Кожна дитина — індивідуальність. До будь-якого малюка потрібен свій підхід, навіть якщо ви вже відпрацювали якісь прийоми на старшій дитині. Не порівнюйте їх з іншими, щоб він не відчував себе менш успішним і повноцінним. Головне завдання навчання — забезпечити вмотивованість, захопити малюка, зробити навчання задоволенням і життєвою цінністю;
  • не робіть з навчання обов’язок — максимальне число завдань можна вирішувати в процесі гри і спілкування, тому потрібно постійно говорити з дитиною, давати відповіді на його питання, читати йому книжки;
  • вчіться між справою — коли йдете за покупками або просто гуляєте в парку, можна пропонувати дитині рахувати калюжі, птахів і кішок, називати номери будинків, читати вивіски, порівнювати величину різних видів транспорту, перераховувати покупки, об’єднувати їх в групи (овочі, молочні продукти, засоби для чищення). Дитина не хоче писати букви або цифри дома? Він із задоволенням буде це робити на прогулянці, якщо ви знайдете шматочок асфальту і візьмете з собою крейду;
  • вчіть малюка міркувати — обов’язково обговорюйте з ним переглянуті мультфільми або прочитання казки, задавайте питання, просіть переказати сюжет і пояснити мотиви героїв;
  • розвивайте моторику і просторове мислення — можна вивчити геометричні фігури і прищепити навички роботи з різними предметами і матеріалами, якщо разом з малюком прикрашати картинки, ліпити, малювати, складати пазли;
  • прищеплюйте навички поведінки в нових місцях — запам’ятовуйте разом дорогу до нового дитячого майданчику, пояснюючи малюкові, де був поворот направо або наліво, а скільки кварталів ви пройшли прямо. Крім того, обов’язково навчіть його переходити дорогу на світлофорі;
  • не лайте і не лякайте дитину в процесі навчання — якщо малюк буде заляканий тим, що в моменти нерозуміння його лають, він ніколи не навчиться ставити розумні питання. Завжди запитуйте, чи все зрозуміло, допомагайте вирішувати проблеми, хваліть дитину, навіть якщо він забув віршик або збився з рахунку, але не поспішайте з допомогою — рахувати, писати і малювати за малюка не варто;
  • вчіться, експериментуючи — поняття ваги або обсягу можна пояснювати на простих побутових прикладах. Коли ви готуєте на кухні, покажіть малюкові, що сто грам рису можна розсипати купкою, розрівняти по поверхні столу або висипати в банку, а ось яблуко в стакан не поміститься, поки його не потрешь або не розріжеш на шматочки;
  • якщо ви займаєтеся письмом або іншою справою, що вимагає концентрації, виділіть на це не більше півгодини. Потім перейдіть на інші заняття, щоб малюк не втратив інтерес;
  • наповнюйте навчання змістом — не варто відразу давати дитині багато нової інформації, наприклад, змушуючи просто зубрити назви місяців. Краще поступово розповісти про кожний з них, дати йому характеристику, звернути увагу крихти на те, що відбувається в природі, які на цей місяць припадають свята і події;
  • допоможіть дитині освоїти базові навички спілкування — це особливо важливо для дітей, які не ходять до дитячого садка. Малюк повинен навчитися вислуховувати співрозмовника, не перебивати (навіть якщо він вже готовий відповісти на питання або знає щось краще за інших), слухати і розуміти питання, а також вивчити ввічливі форми звертання і слова прохань;
  • адаптуйте дитину до реального світу — він повинен розуміти, що таке вулиця, місто чи дім, відрізняти диких тварин від домашніх, а автобус від автомобіля. Першокласник повинен усвідомлювати, як виглядає світ, не тільки по картинках, тому водіть його в зоопарк, показуйте різні моделі одного виду транспорту, водіте по вулицях і проспектах міста.

Підготовка до 2019-2020 навчального року

Як пройти співбесіду в школу?

Найважливіший момент при проходженні співбесіди — психологічна підготовка. На жаль, дитина може прекрасно читати, писати і рахувати, але просто розгубитися перед незнайомими людьми. Та й батькам не завадить налаштуватися на потрібний лад — нерідкі випадки, коли вони збивають майбутнього першокласника з потрібної хвилі своєю нервовою поведінкою. Прислухайтеся до порад психологів:

  • обов’язково будьте присутніми на співбесіді — навіть якщо ви думаєте, що малюк впорається без вас. Діти рідко хочуть в школу тільки тому, що цього хочеться їм самим — зазвичай вони намагаються зробити приємність батькам і отримати їх схвалення. Добре, якщо прийдуть обоє батьків — повна сім’я в цьому випадку діє заспокійливо;
  • не поспішайте втручатися в хід співбесіди — підказка може тільки збити малюка. Він буде хвилюватися, що робить щось не так, замкнеться і буде просто чекати вірної відповіді;
  • перед співбесідою варто трохи прогулятися, поговорити на абстрактні теми, заспокоїтися — відразу після сну або їжі малюк може показати не найкращі результати просто через фізіологічні особливості організму;
  • розкажіть, куди ви йдете і що там будете робити. Пограйте в співбесіду дома, розігравши спектакль з іграшками — можна навіть виконувати завдання, взяті з інтернету;
  • нехай дитина сама вибере собі одяг із запропонованих варіантів — гарний костюм або ошатне платтячко допоможуть йому відчувати себе впевненіше.

І не забувайте: дитину, що відповідає стандартним нормам розвитку психіки і фізіології, у віці 7 років обов’язково візьмуть до школи за місцем прописки без іспитів і додаткових співбесід! Якщо вам відмовили в прийомі в престижну освітню установу, не варто лаяти малюка і говорити про те, що він не виправдав ваших очікувань. Цілком можливо, що поточний рівень підготовки не дав би першокласникові нормально влитися в процес навчання по спецпрограмі. Якщо ж ви приділите достатньо уваги тому, щоб дитина тягнулася до знань, пізніше можна буде перейти в спецшколу.

За матеріалами Цікаві Факти