Про асоціації чоловіка і нездогадливу жінку

Чоловік покликав дружину, посадив її навпроти себе, пристально подивився їй в очі і каже:
– От уяви собі: у тебе є класна машина, гарна така – твоя мрія!
Жінка:
– Ну уявила, і?
– Отже, ця машина тиждень не може їздити, тому що у неї профілактика, а до цього 2 тижні вона до неї готується і теж їздити не може. А решта часу – їздить тільки під настрій. Але миється, натирається блиском, робить хімчистку регулярно. І як тобі таке?
Жінка:
– І на якого біса мені така машина?!… Чекай!… А на що це ти натякаєш?!


Про старого лорда, жінку і вагітність

Старий лорд приходить до лікаря.
– Я одружився рік тому з чарівною юною красунею, але вона ніяк не може завагітніти, порадьте щось!
– Скільки вам років?
– 75!
– А їй?
– 25!
– Хм…Я пораджу вам таке. Візьміть вашу юну дружину, найміть молодого секретаря і вирушайте усі разом на 3 місяці в подорож на вашій яхті теплими морями. Тепле морське повітря здатне творити дива!..
Через 6 місяців старий лорд знову відвідує лікаря.
– Я вельми вдячний вам, лікарю! Ви мені так допомогли! Моя дружина вагітна!
– Хм, чудово, а як молодий секретар, ще працює у вас?
– Ні, тимчасово не працює. Вона також вагітна! Тепле морське повітря справді творить дива!!!

До теми:


Про двох товаришів і лік для елєґанської фіґури

Один чоловік почув про винахід одного лікаря – лік для елєґанської фіґури. Приймаєш піґулку перед сном і вранці 5 кіля як не бувало.
Він знайшов цього лікаря, купив цю піґулку і проковтнув її перед сном. І бачить сон: у ложе поряд з ним молода, дуже гарна і приваблива кобіта і трайда-райда всю ніч . Звідки тільки сили взялися?!
Вранці прокидається, бадьорий, задоволений, спітнілий. Після душу встає на ваги – 5-ти кіля як не бувало. Дуже задоволений і щасливий іде на роботу.
На роботі його товариш запитує:
– Що це з тобою сталося?
Той розповідає все в подробицях. Товариш каже:
– Я теж так хочу.
Бере адресу цього лікаря, по дорозі з роботи відвідує його, отримує піґулку, поспішає додому, вечеряє, ковтає її і швиденько лягає спати. І бачить сон: до кімнати входить мавр без одягу, зриває з нього ковдру, хапає його за сідниці і намагається стягнути труси! Чоловік виривається з рук мавра, намагається вискочити з хати, але двері зачинені! Тоді він тікає від мавра навколо столу, мавр – за ним. І так вони бігали один за одним всю ніч…
Вранці він прокидається спітнілий, втомлений, розбитий. Після душу зважується – 5 кілограмів як не бувало.
По дорозі на роботу відвідує лікаря.
Той його запитує:
– Ну, як результат?
Чоловік каже:
– Так, я дійсно схуд на 5 кіля, але чому така несправедливість? Що бачив уві сні мій товариш і що побачив я?
Лікар відповідає:
– Все справедливо. Твій товариш звернувся до мене приватно, а ти – через лікарняну касу.


Про велелюбне подружжя і склянку води

Закарпаття. Лягли чоловік з жінкою спати.
– Сонце, давай займемеся коханням? – пропонує чоловік.
– Син не спить, – відповідає жінка.
– Та спить.
– Нет, не спить, – наполягає жінка.
– Айбо позерпай (никай): синку, принеси лим води…
(тишина)
– Видиш спить! – втішився чоловік.
Шалене кохання, бурхлива кульмінація. Обоє в екстазі на постелі.
І тут лунає голос із темряви: “І довго я туй з кружков буду стояти?”


Про неспішну жінку і яйця

Одна жінка на базарі продавала яйця. Інші продавали по 4, а вона за 8!
Всі їй радять:
– Жінко! Та спусти ціну, бо так ніґди їх не продаш…
А вона спокійно відповіла:
– Я почекаю. Ніде ся не спішу.
Під вечір прийшов один чоловік і каже їй:
– Треба ми 100 яєць, ціна мене не цікавить, але принеси ми їх аж до дому.
Вона спокійно відповіла:
– Я їх принесу, бо ніде ся не спішу…
Як принесла йому яйця, він питає чи може вона трохи затриматися, аби разом повечеряли?
– Маю час, бо ніде ся не спішу…
Після вечері чоловік запропонував їй каву і вино.
– Чого би ні, – відповіла жінка. – Ніде ся не спішу.
Так ся опинили в ліжку. Після палкого кохання жінка засміялась і каже:
– Коли розповім коліжанкам на базарі, що продалам яйця по 8, наїламся, напиламся, і ще три рази покохалася…
Чоловік ся засміяв і каже:
– Та не три рази, але лише один раз!
А жінка і каже:
– Так я почекаю. Ніде ся не спішу…


Про гуцула і пані з міста

Зустрічаються гуцул і пані у великому місті.
– О, шановний, який у вас великий капелюх!
– Пані, це гуцульський капелюх, я родом з Карпат, у нас гуцулів – все велике!
– А яка у вас велика сокира!
– Пані, це не сокира, а бартка. Як я вже казав, я із Карпат, у нас гуцулів – все велике.
Пані спокусилася…
Через кілька хвилин, обтрушуючи спідницю:
– А ще казав, що “з Карпат”…
– Пані, вибачте, але я ж не знав, що ви теж з Карпат!


Про переляканого чоловіка і акушера

Після народження дитини, батько в паніці прибіг до акушера.
– Лікарю, – сказав він. – Я не знаю, як це сказати. Але я трохи засмучений, тому що моя донька – рудоволоса! Вона не може бути моєю!
– Дурниці, – відповів лікар. – Навіть якщо у вас з дружиною чорне волосся, можливо, що у кого-то з ваших предків було руде!
– Це неможливо, – наполягав батько. – У наших сім’ях вже багато поколінь у всіх була чорна, як смола шевелюра.
– Ну, тоді дозвольте мені задати вам пікантний запитання. Як часто ви кохалися з дружиною?
Трохи збентежений, чоловік відповів:
– Я сильно втомлююся на роботі, тому ми з дружиною робили це раз або два в кілька місяців.
– Так ось воно що! – впевнено сказав лікар. – Це іржа!


Про кмітливих гуцулів, які перевозили з України в Польщу мед

Митниця при виїзді в Польщу з України.
Підрулює газелька з брезентовим тентом на кузові. У кабіні 2 Гуцули, а під тентом 5 бідонів, доверху наповнених свіжовідкачаним медом.
Митники зраділи, пожвавилися і, пред’явивши всякі папірці з приводу мита на вивіз меду за межі України, стали питально-вичікувально дивитися в очі Гуцулам.
Один Гуцул не змигнувши оком заявляє, що це ЇХ мед, він його збирається загнати друзям-перекупникам в Польщі і, якщо пани-митники будуть такі люб’язні і скоріше їх пропустять, то по дорозі назад він обіцяє їм віддячити пляшкою польської горівки.
Скривджені таким видним нерозумінням проблем чесних співробітників української митниці, ті заявляють, що без сплати повного мита (30% від ринкової вартості вантажу в Польщі, близько $200) вони вантаж не пропустять.
Hа це Гуцул говорить, що і пляшку він тоді теж не поставить.
У відповідь лунає дружний сміх митників і прикордонників. А потім починається справжній цирк. Газель з’їжджає з траси на травичку. Гуцул дзвонить кудись по мобільнику, вони з другим Гуцулом відкривають тент і кришки бідонів і сідають курити.
За півгодини з польського боку під’їжджає критий гpузовичок і діловиті поляки вивантажують на травичку… 5 бджолиних вуликів і відкривають льотки.
Далі Ви напевно вже представляєте. За неповних 2 години 5 роїв бджіл безмитно із зухвалим і безпардонним дзижчанням, під матюки прикордонників і скрегіт зубів митників об залізо прикордонного шлагбауму перекачують начисто весь вміст 5-ти бідонів до себе в вулики.
Українці закривають тент і з гордим видом в’їжджають в Поляндію без краплі меду.
Ось і борися після цього з контрабандою!


Про хитрого лихваря і нетямущого позичальника

Приходить хлоп до лихваря попросити в борг гривню, а лихварь йому й каже:
— Гаразд, я дам тобі гривню, але ти маєш мені щось у заставу залишити.
— Та не маю я нічого, що ж залишати?
— Та бодай сокиру.
— Ну добре, бери.
— Слухай, — каже лихварь, — мені ж невигідно тобі просто так гривню давати. Нумо, ти мені за рік дві гривні віддаси?
— Добре, — каже хлоп. Узяв він гривню, хоче йти.
Лихварь його зупиняє:
— Стривай, але ж тобі складно буде за рік мені дві гривні віддати, ти мені зараз гривню відразу віддай, тоді через рік тобі буде легше.
І справді, подумав хлоп і віддав гривню назад лихварю.
Виходить він від лихваря й думає:
— Цікаво вийшло: сокири нема, гривні нема і я ще й гривню винний лишився, і наче все правильно!


Про вкрадену корову і хитромудру дедукцію трьох братів

Село. Хата. Зранку батько каже синам:
– Якесь мудило украло у нас уночі корову!
Молодший каже:
– Якщо мудило, то, мабуть, маленьке.
Середній додає:
– Якщо маленького росту, значить лисий.
Старший закінчує:
– Якщо лисий, значить Петренко із сусіднього села.
Пішли у сусіднє село, надавали Петренку по мармизі, але той не признається.
Повели Петенка до судді – так, мовляв, і так, украв корову, а не віддає. Пику натовкли – все одно не віддає.
Суддя їх запитує:
– А чому ви вирішили, що це саме Петренко?
– Як чому? -відповідають брати. – Проста логіка. Украли корову, значить якесь мудило украло, якщо мудило, значить маленького росту, якщо маленького росту, значить із сусіднього села. А там є лише один такий, що підходить під опис.
– Дивна якась логіка,- говорить суддя,- ну, тоді добре. От що в мене в цій коробці лежить?
– Квадратна коробка, – сказав батько.
– Значить, у ній щось кругле, – сказав молодший.
– Кругле, значить жовтогаряче, – додав середній.
– Жовтогаряче – значить там апельсин, – закінчив старший.
Суддя дістав з коробки апельсин і як гаркне:
– Лисе мудило Петренко, негайно віддайте корову!