Коли росіяни пішли війною на Україну, вони врахували все! Все! Крім одного фактора

Коли росіяни пішли війною на Україну, вони врахували все! Стан нашої, практично неіснуючої армії. Порожню скарбницю. Політичну криза і так далі … Все! Крім одного фактора. Непередбачуваність і позамежне почуття гумору українців. Таке неймовірне, що ми це звели в контрзброю по відношенню до російської пропаганди.
Читати далі


“Діти – це квіти нашого життя”: яскраві та влучні дитячі вислови

Діти допомагають нам дивитися на життя простіше, цікавіше та веселіше:

бджола БЕЗ ФОТО(1)

Син прийшов 1 вересня додому зі школи. Я запитаю: «Сину, що нового в школі?» Відповідь була приголомшливою: «Булочки в їдальні подорожчали …»


Завжди подобалася логіка і пам’ять дітей. Моя тітка працює вихователем в дитячому садку.

Якось розповідає:

– Нова група, дітки нові, перші дні. Підходить до мене дівчинка і звертається «Ірина Тігровна». А тітку звуть Ірина Львівна. Ось так дитина запам’ятала ім’я та по батькові нового вихователя.


Запитую у сина: «Навіщо ти читаєш книгу про виховання дітей?»

«Контролюю тебе, щоб не перегинала палицю …»


– Тату, а поцілувати?
– Куди ?!
– Під хвостик …
– У попку, чи що ?!
– У шийку, тато! На голові хвостик!


– Я вчора вдарилася боляче…
– Плакала?
– Ні.
– Молодець! А чому не плакала?
– Так вдома ж нікого не було …


– Мамо, а цей гігантський шматок торта ти залишила Маші?
– Ні, тобі.
– Такий маленький шматочок ?!


Донька скаржиться:

– Мама, мене кактус вколов!
– Соня, напевно це не він тебе, а ти об нього вкололася?
– Ні, мамо! Він перший почав!


Світлана (3 роки) сидить за столом, їсть і базікає без перерви.

Тато:

– Закрий рот і їж!

Вона так уважно на нього подивилася і видала:

– А як же я макарони їсти буду? В ніс, чи куди, запихати?


Дочка (4 роки 11 місяців) весь вечір нила, щоб я дала їй чергову цукерку. Я трималася майже до кінця, випробувавши як педагогічні методи (пояснення шкоди солодкого), так і залякування (карієс з’їсть зубки) і банальний шантаж (завтра дам дві). В кінці нерви не витримали, і дитина домоглася бажаного.
Запхала бігом цукерку в рот, поки я не передумала, і задає мені питання, відповіді на яке я не знайшла:

– Ну, ось скажи, і навіщо було псувати один одному нерви стільки часу?


Син (3,5 роки) дивиться мультики. Черговий – тільки починається.

– Мама, це про кого?
– Про Сіру Шийку.
– Про кого?

Я, жалісливо: – Про качечку, яка крильце зламала.

– Кому зламала?


Сидячи на лавочці у дворі, ми з Ігорем спостерігаємо таку картину:

хлопчик Ігорового віку (роки 2) відламує у дерева гілку і починає нею розмахувати.

Я розповідаю синові:

– Бачиш, що хлопчик зробив? Так робити не можна, деревцю теж боляче. Так робити погано.

– Хлопчик поганий?
– Так.

Важко зітхає, крекчучи, сповзає з лавки:

– Піду, поб’юся…


– Мамо, дякую тобі дуже за те, що ти моя мама. Якби у мене була інша мама, я б від неї втік і пішов шукати тебе …


Сашина тітка вирішила зробити живильну маску на обличчя. Та не за допомогою новомодних кремів, а за давнім народним рецептом. Але не встигла вона накласти маску, як тут же примчав Сашенька (5 років). Він не злякався, але здивувався неабияк і запитав:

– А навіщо ти обличчя намазала?

Тітка прямо відповіла:

– Щоб бути красивою.
– Да-а-а? – недовірливо каже Сашенька. – А по-моєму, так ще гірше стало.


Граємо з Оленою в «слова». Їй дістається слово на літеру «Т».

Каже:

– Треба.

Я їй пояснюю:

– За правилами, таке слово не приймається, можна тільки іменники.
– Мама, ну як же, ти ж сама мені часто говориш: «Є таке слово – треба»!


Надя (3 роки 10 місяців) пристала до мами:

– Мама, дай мені пиріг, ну, мам, ну, дай мені пиріг!
Мама:
– Якщо замовчиш, дам.
– Мама, я мовчу. Все, я мовчу-у-у, я мовчу-у, мама!


Вітя, 4 роки, розповідає дідусеві:

– Так, наречена у мене в садочку є. Але кожен день різна. Хто в красивій сукні прийде – та й наречена.

 


Христина (6 років):

– Матусю, а чому татко закашлявся, коли я йому сказала, що знаю відмінний спосіб, як йому швидко стати дідусем?

Я, зніяковіло:

– І як же, доню?
– Йому просто треба пофарбувати волосся в білий колір і приклеїти бороду!


– Мамо, а тебе в садок не візьмуть!
– Чому?
– Тому що ти на горщик не помістишся!


Граємо з Катею (2 роки 10 місяців) в лікаря.
Вона – пацієнт, лягає на диван. Я, як лікар, беру інструменти з набору і сідаю поруч:

– Так, на що скаржимося?

Катя:

– На бабусю.


Льоня (4 рочки) порізав пальчик на руці. Сидить на підлозі і схлипує. Намагаюся його втішити: – Це нічого! Рани прикрашають чоловіків! На що Льончик зауважує:
– Але ж чоловік повинен бути цілий!


Був період, коли донька дошкільного віку постійно зізнавалася мені в коханні. Заліземо на диван, обіймемося міцно і ведемо розмови «за життя». А потім вона повисне на шиї і що-небудь таке скаже … таке … прямо розтанути можна від щастя. Ну, наприклад: – Мама! Ти навіть краще собаки!


– Мамо, а Яся вилку впустила! Знову врукопашну їсти!

Джерело:  kr24com.ua