Фільми-казки: 10 історій з найбільш новорічним настроєм

Початок зимового сезону асоціюється зі святами, веселощами та дивами. У  добірці WoMo.ua фільми, які перенесуть вас у світ мрій та казок. Готуйте какао та солодощі.

Різдвяна історія / Joulutarina, 2007

Фінляндія

«Різдвяна історія» фінського режисера вражає своєю чуйністю та зворушливістю. Дід Мороз, Санта Клаус, Святий Миколай, сер Нікола – безліч імен, але одна історія. І ця чарівна казка навіть не стільки про загадковий дух Різдва, скільки про прості почуття – любові, доброти, самовідданості і віри. Історія розповідає про хлопчика-сироту Ніколаса, який щороку перед Різдвом змінює сім’ю, в якій живе. Все це через те, що село, де він народився, бідне, але люди дуже добрі і за спільною домовленістю вирішують виховувати осиротілого хлопчика усі разом, по черзі. Ніколас з вдячності щороку робить з дерева подарунки для дітей і в Різдвяну ніч, поки всі сплять, підкладає їх під двері. Через шість років, коли в селі наступають важкі й голодні часи, ніхто не в силах прогодувати хлопчика, і з волі випадку його бере до себе в підмайстри самотній тесляр Іісаккі. З цього моменту життя Ніколаса змінюється – нехай не відразу, але він розуміє, що знайшов сім’ю.

Принцеса-наречена / The Princess Bride, 1987

США

Цей фільм занурить вас в казку зі справжніми принцесами і героями, які здійснюють немислимі подвиги, відкриє двері в фантастичний світ замків, чудових лісів і безкраїх океанів. Стрічку було знято в 1987 році за однойменним романом Вільяма Голдмена. Це дуже самобутній, атмосферний і просто добротно зроблений фільм.

Казка про принцесу Кагуя / The Tale of the Princess Kaguya, 2013

Японія

В основі сюжету анімаційного фільму лежить японська народна казка «Повість про старого Такеторі». Старий, який заробляє на життя продажем бамбука, якось раз знаходить у бамбуку маленьку дівчинку завбільшки з палець, яка виявляється принцесою на ім’я Кагуя. Незрівнянний мультфільм, глибокий, таємничий, але при цьому дуже легкий і надихаючий, який залишає після себе фантом світлого смутку.

Три горішки для Попелюшки / Tri orísky pro Popelku, 1973

Чехословаччина, Німеччина

І, звичайно, ми не могли обійти стороною історію, яка підкорює всіх дівчаток ще в найбільш юному віці, історію про найчистіше кохання і чарівність, яке може зробити принцесою кожну – потрібно тільки повірити. Однією з прекрасних інтерпретацій відомої казки є кінострічка «Три горішки для Попелюшки». Фільм 1973 року. У багатьох країнах Європи, наприклад, в Німеччині та Норвегії, його щороку, вже більше 30 років, традиційно показують по телебаченню на Різдво. «Три горішки для Попелюшки» – це добра, наївна казка, яка пробуджує віру в дива, де три горішки виконують бажання, Попелюшка розмовляє з тваринами, а принц на білому коні мало того, що існує, так ще і дуже красивий.

Історія вічного кохання / EverAfter, 1998.

США

Це не звичайний варіант казки про Попелюшку, а історія про те, що ми самі творимо чудеса і все знаходиться в наших руках. Головна героїня фільму Даніела – не тільки приваблива, але і по-хлоп’ячому спритна й енергійна. Володіючи гострим розумом і почуттям незалежності, Даніелла не чекає, коли принц її виручить. Навпаки, вона сама приходить до нього на допомогу і навіть в потрібний момент рятує йому життя. І вже якщо їй доводиться вдатися до чиєїсь допомоги, то допомагає їй не добра фея, а справжнісінький Леонардо да Вінчі. Не дивлячись на те, що у фільмі немає елементів магії, все оповите легким та чарівним серпанком пригод. Фільм «Історія вічного кохання» одночасно пронизаний відчуттям казки і в той же час максимально реалістичний.

Фантагіро, або Печера золотої троянди / Fantaghirò, 1991

Італія

Чарівні пригоди, незвичайна історія кохання, нестандартна принцеса – все це просто зачаровує в італійському фільмі про історію про дочку короля, яка вибрала шлях воїна. Дівчина, яка потай від усіх вивчала бойові мистецтва, втекла із замку в момент, коли батько побажав видати її заміж. І ось тут починаються справжні пригоди … Фантагіро чекають численні труднощі і небезпеки, перш ніж вона зможе врятувати королівство свого батька та зустріти відважного та хороброго лицаря, який завоює її серце. Для дітей в казці є все: прекрасна, але горда і незалежна принцеса, що дуже сучасно, чудовий принц, добрі і злі чаклунки, а також балакучий гусак.

Капітан Гак / Hook, 1991

США

Після казок про дивовижних принцес і зворушливих історій кохання, ми пропонуємо вам цікаву історію, яка кричить нам з екранів про те, що чари не старіють і зануритися в світ чудес ніколи не пізно. Кінострічка Стівена Спілберга «Капітан Гак» – це історія про дорослого Пітера Пена. Тепер всім відомий хлопчик став чоловіком, йому вже сорок років, у нього інше ім’я, сім’я і серйозна робота. Не залишилося й сліду від чудесного дитини, який колись вмів літати. Але старі вороги не забули про нього. Капітан з гострим сталевим гаком замість руки знову кидає виклик своєму супротивникові, викравши його дітей. Пітер вирушає слідом за ним в чарівну країну, але щоб перемогти там, де живуть русалки, феї і однорукі пірати, йому доведеться знову навчитися літати.

Нескінченна історія / Die unendliche Geschichte, 1984

Німеччина, США

Стара добра казка про любов і дружбу, змушує задуматися про те, як важливо мріяти і фантазувати. Фільм вражає досі, хоча в ньому немає комп’ютерних спецефектів, і занурює нас в історію десятирічного Бастіана, який тікаючи від шкільних хуліганів, сховався в старій книжковій крамниці, де знайшов таємничу книгу. Відкривши її, хлопчик потрапив у примарний фантастичний світ бігаючих равликів, літаючих собак, безкрилих Драконів Удачі, пустотливих ельфів і ходячої каменоломні по імені Камнекус. Але чарівній країні Фантазії і її правительці, Дівчинці-Імператриці, загрожує страшна напасть за назвою Ніщо, породжена «нездійсненими мріями». Врятувати Фантазію можуть лише юний воїн Атрейю і сила уяви незвичайного мрійника Бастіана.

Зоряні талери / Die Sterntaler, 2011

Німеччина

Історія з Німеччини про маленьку і відважну дівчинку Мине, яка вирішує врятувати жителів свого села від непомірних податків короля. Чотири роки тому король забрав все доросле населення села до себе на службу. Люди не могли платити податки, і тепер їм доводиться відпрацьовувати борги. У селі залишилися тільки діти і люди похилого віку, і живуть вони в шалених злиднях. Коли в черговий раз в поселення приїжджає збирач податків і загрожує забрати у народу останнє, сільські старійшини вирішують відправити до короля двох хлопчиків, щоб ті просили його милості і розповіли правителю про ситуацію в селі. Але в дорогу вирушає дівчинка Міна – вона викликається сама і передбачає, що до неї король буде більш милосердний і, можливо, відпустить жителів села додому. Міна бере з собою дві срібні монети, призначені королю, сімейний талісман і улюблену ляльку. Їй належить пройти багато випробувань, стати господинею пса, що розмовляє і побачити, як важко живеться королівським підданим.

Десяте королівство / The 10th Kingdom, 1999.

Великобританія, Німеччина, США

На завершення – прекрасна багатосерійна казка, яка за допомогою екрану перенесе вас в світ чарівництва подібно до того, як дзеркало перенесло головну героїню фільму офіціантку Вірджинію в світ Дев’яти Королівств, де персонажі всіх нас відомих казок реальні, а чарівництво звичне. Одна з кращих казок, яка ідеально підходить для святкового перегляду в колі сім’ї, і однозначно повинна сподобається вашим дітям.


20 цікавих фактів про українську мову, які слід знати

Пропонуємо вашій увазі 20 цікавих фактів про українську мову:

1. В українській мові є три форми майбутнього часу: проста, складна і складена. Майбутній час першої особи однини недоконаного виду в українській має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму тощо.

2. 448 року візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), який розгромив Римську імперію, записав слова “мед” і “страва”.

3. Українська була офіційною мовою Кубанської народної республіки у 1918-1920 роках .

4. Багато українських слів є ідентичними словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

5. Cанскритолог Василь Кобилюх таким чином довів, що українська мова сформувалася у Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Походить із санскриту.

6. До ХІХ ст. українську мову називали руською.

7. В українській мові багато зменшувальних форм. Наприклад, “вороги” – “вороженьки”. Також мова унікальна тим, що зменшувальну форму можна вивести навіть із дієслова: “спатонькати”.

8. Найуживанішою літерою є “П”. Найбільша кількість слів починається на неї. Найменш уживаною є “Ф”. Слова з цією літерою зазвичай запозичені.

9. Найдовшим словом в українській мові є “дихлордифенілтрихлорметилметан” (хімікат, що використовують для боротьби зі шкідниками). Слово складається з 30 літер.

10. Кличний відмінок вирізняє українську мову поміж інших слов’янських. Він також є у грецькій та латинській мовах.

11. В українській мові дві літери “г”. Звичайна “г” передає дзвінкий гортанний фрикативний звук, як у словах “говорити” чи “гора”. Цей звук існує також у словацькій, чеській, нідерландській мовах та івриті. Буква “ґ” передає дзвінкий м’якопіднебінний проривний звук, як у словах ґудзик, дзиґа. Цей звук існує у більшості мов світу, зокрема в російській.

12. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.

13. До ХІХ ст. в українській мові існувало понад 50 систем письма.

14. В кінці ХVІ – на початку ХІХ ст. в Україні використовували систему письма “козацький скоропис”. Написання літер у ній відрізнялося від прийнятого в кирилиці.

15. Українська мова має напівофіційний статус в окрузі Кук штату Іллінойс. США. До складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями, де існує велика українська спільнота.

16. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря – сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова “серп”, що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова “груда” – мерзла колія на дорозі).

17. Найбільше синонімів в українській мові має слово “бити” – 45.

18. Згідно зі словником Національної академії наук України, українська мова налічує близько 256 тис. слів.

19. Першим літературним виданням сучасною українською мовою є “Енеїда” Івана Котляревського.

20. Дослідники довели, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у древньо-індійській мові – ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас через 5 тис. років.


4 століття репресій: як українську мову намагались розтоптати 134 рази

Українська мова за 4 останні століття пережила безліч придушень, тому і не стала загальновживаною і загальнонародною.

Пов’язане зображення

Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами, розповідає Еспресо.

Документи, які зараз є у вільному доступі, а також історичні довідки засвідчують нищення української мови ще з далекого минулого.  А також – той факт, що вона за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (свідомого нищення мови як головної ознаки етносу).

Для порівняння: історія фіксує небагато проявів лінгвоциду на планеті: згадується у цьому зв’язку окупована Каталонія і заборона режимом Франко каталонської мови, лінгвоцид щодо української мови в Російській імперії та Радянському Союзі й лінгвоцид удегейської мови в СРСР.

В одному матеріалі непросто розглянути майже півтори сотні (в історичних довідниках найчастіше зустрічається число 134) задокументованих актів придушення української мови. Проте кожне століття свідомого нищення мови має свої особливості, зупинимося на них.

Церковні душителі мови

Вони активізувалися вже у далекому ХVII столітті. Так у 1626 р. Київський митрополит Йосиф Кракiвський склав акафiст до Святої Варвари. Дозволили, але за умови його перекладу росiйською мовою. Заодно синод наказав Київському митрополитовi позбирати з усiх церков України книги старого українського друку, а замiсть них завести московськi видання.

Де подіти українські книжки – вирішилося майже відразу: 1627 р. указом царя Михайла наказано було книги українського друку зiбрати й спалити.

І вже 1693 р. “увінчався” листом патрiарха Московського до Києво-Печерської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

Царі, цариці й українці

Петро І розпочав мововбивче XVIII століття примусовим скороченням кількості студентiв Києво-Могилянської академiї з 2000 до 161, а кращим науково- просвiтницьким силам звелiв перебратися з Києва до Москви.

Далі його укази в цьому напрямі посипалися, як з “рогу достатку”:

У 1720  році заборонив  книгодрукування українською мовою і наказав вилучити українські тексти з церковних книг,  у наступному році видав наказ  цензурування українських книжок, у 1729 році – наказ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

У 1740 р. до царського мовознищення додалася росiйська iмператриця Анна Іванiвна, яка створила правлiння гетьманського уряду пiд керiвництвом московського князя Олексiя Шаховського i запровадила росiйську мову в дiловодствi на територiї України, а кількома роками раніше наказала вилучити книги старого українського друку, а “науки вводить на собственном российском языке“.

Катерина ІІ “добила” мовне питання XVIII століття, заборонивши у 1763 році викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії і всіляко приклавшись у 1775 році до зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

Шкільна грамота – українській тут не місце!

У XIX столітті винищували мову в школах, забороняли не лише українські твори, а навіть кирилицю.

Так, у 1804 р. царським указом заборонялося навчання українською мовою.

У  1847 році відбувся сумно відомий розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших, наказ слідкувати за ними, “не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству”.

У 1859-му Міністерство віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснило спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.

Української мови “не было, нет и быть не может”

1863 рік приніс сумно відомий циркуляр Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої “не было, нет и быть не может”.

Затим у 1864 році послідував Статут про початкову школу, за яким навчання має провадитись винятково російською мовою. У 1870 з’явилося роз’яснення міністра освіти Росії Дмитрія Толстого про те, що “кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути оросійщення”.

Емський указ

За ним заборонялося друкування та ввіз з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також українські сценічні вистави і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

Повний текст Емського указу за журналом “Особого Совещания” вперше оприлюднено у книжці Федора Савченка  “Заборона українства 1876 р.”

Указ зобов’язував “прийняти як загальне правило”, щоб в Україні призначалися вчителі-московіти, а українців спроваджувати на учительську роботу в Петербурзькому, Казанському й Оренбурзькому округах.

Це “загальне правило”, по суті, діяло і за радянської влади – аж до проголошення Україною незалежності в 1991 році.

Як наслідок, за понад 100 років з України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну “відряджено” стільки ж росіян.

Кінець XІX століття – це суцільні заборони: викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою, указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами, заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

Українська мова XX століття

Репресії міцніли. Через чотири роки (у 1908-му) після визнання Російською академією наук української мови таки “мовою” Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. Двома роками пізніше відбувається закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читати лекції українською мовою, створювати будь-які неросійські клуби.

У 1914 році на світ з’являється доповідна записка полтавського губернатора фон Баґовута, яка дає найповніше уявлення про ставлення імперської влади до української проблеми в Україні.

“1.Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.

2.На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно великороссов.

3.Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.

4.Составить правдивую историю малорусского народа, в которой разъяснить, что “Украина” — это “окраина” государства в былые времена.

…14.За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.

…17.Разъяснить, что “Украина” — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было.

18.Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.

19.Всеми способами искоренять употребление названий “Украина”, “украинский””.

1918 рік ввійшов в історію страшною розправою більшовицьких військ з 300 українськими героями — київськими гімназистами та студентами, що під Крутами стали на захист своєї Вітчизни України. 26 січня 1918 року, захопивши Київ, більшовицькі інтервенти за кілька днів розстріляли 5000 осіб, які розмовляли українською мовою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів портрет Т. Шевченка…

“Зачем возрождать допетровскую эпоху, зачем гальванизировать украинский язык, который покрылся уже прахом”, писав російський письменник Федір Гладков.

У 1929-1930 роки почалися арешти визначних діячів української науки, культури, освіти, церкви, харківський судовий процес над ними: процес “Спілки Визволення України”.

На допиті одного з арештованих слідчий Соломон Брук сказав:

«Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим — перестреляем».

Генеральні секретарі – на “стражі” мови

Саме з їх подачі у 1978 році з’являється постанова “Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках”, так званий “Брежнєвський циркуляр” і (у 1979 році) – “Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”, так званий “Андроповський указ”.

Затим у 1984 році з’являється наказ про переведення діловодства в усіх музеях на російську мову, а в школах починаються виплати підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови, порівняно з учителями української мови.

Апогеєм мововбивчого століття була в 1989 році постанова про “Законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної” і – в наступному році – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

Початок ХХІ століття також вніс свою ложку дьогтю у відродження мови.

10 серпня 2012 року набуває чинності  закон “Про засади державної мовної політики”  (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або “мовний закон”).

Закон передбачає можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%.

Двомовність інформаційного простору, постійні суперечки про те, якою має бути мова офіційних документів, і досі притісняють мову народу на його землі.

А тим часом українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі, оскільки за кількістю носіїв посідає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження. Усвідомлюючи значення української мови для розвитку світової культури, Японія запровадила її вивчення в Токійському університеті.


8 листопада – День ангела Дмитра (історія, традиції, заборони)

8 листопада День ангела відзначають Антон, Василь, Дмитро.

У православній церкві 8 листопада вшановується пам’ять святого Дмитра Солунського, який також відомий під прізвиськом Мироточець. Відомо, що жив він за часів правління імператора Діоклетіана. У житії його сказано, що батьки Димитрія спочатку були таємними християнами, а тому, після народження Дмитра відразу ж його хрестили в домашній церкві, а потім намагалися виховувати в благочесті і вірі. Коли батько Дмитра помер, то той зайняв його місце і став проконсулом міста Салоніки. Перебуваючи на цій посаді, він проявив себе як християнин і багатьох жителів звернув у свою віру. Відомості про це дійшли до імператора, після чого Дмитра заарештували і стратили. Солунські християни вночі змогли отримати тіло покійного і поховати його. Один із послідовників мученика на ім’я Лупп вирішив взяти ризу Дмитра, яка була зрошена кров’ю, а також і його кільце. Саме ці предмети згодом стали володіти чарівними властивостями, і з їх допомогою Лупп здійснив велику кількість чудес.

У народі було прийнято 8 листопада пити пиво. Говорили: «В Дмитрієв день і горобець під кущем пиво варить». Працювати 8 листопада не дозволяли. Навпаки, увесь свій час людям належало приділити померлим родичам і друзям.

Народні прикмети на 8 листопада

Відлига наступила 8 листопада – зима буде теплою і мокрою

Пішов сніг на Дмитрієв день – Великдень теж буде зі снігом

На Дмитра сніг лежить – прикмета, що весна пізньої буде

Іній вранці 8 листопада видно – взимку буде дуже багато снігу.

Туман віщує відлига. Особливо, якщо він спостерігається з самого ранку

Холодний день – весна теж холодною буде

Річки 8 листопада ще не покрилися льодом – морозів не буде до кінця листопада

Якщо дівчина не вийшла заміж до 8 листопада, то в дівках ходитиме довго.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ Й ТРАДИЦІЇ

Відлига наступила 8 листопада – зима буде теплою і мокрою

Пішов сніг на Дмитра день – Великдень теж буде зі снігом

На Дмитра сніг лежить – весна пізньої буде

Іній вранці 8 листопада видно – взимку буде дуже багато снігу

ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ СЬОГОДНІ

Не можна багато працювати

Не варто забувати про покійних родичів

Не рекомендують відмовляти в милостині


Володимир В’ятрович тепер викладає історію в YouTube (відео)

В Україні стартував новий формат вивчення історії – короткі відеоролики “ІстФакт”. Про це пише АрміяInform.

“Відеоролики проєкту Українського інституту національної пам’яті “ІстФакт” мають на меті популяризувати українську історію через емоційне, яскраве, динамічне, але водночас без зайвого пафосу відео, докладно переповідаючи малознані сюжети часів Української революції”, – ідеться у повідомленні.

Формат проєкту — 5-хвилинні відеоролики у стилі “запитання-відповіді” з поєднанням прямої мови спікера й відеоряду (хроніка, інфографіка, анімація, карти, світлини, відео з реконструкцій історичних подій, моушн-графіка).


Роксолані і не снилось: чому ніхто не знає про ще одну українку на чолі Османської імперії Турхан Хатідже

Різноманітно оспіваній Роксолані невимовно далеко до ще однієї українки в історії Османської імперії.

Нова мечеть (Yeni Cami) – одна з визначних пам’яток ісламської архітектури, збудована українкою. Про це пише varianty.lviv.ua.

Фундаторкою та основним управителем побудови Yeni Cami була українка Турхан (Надія) Хатідже, глава Османської імперії з 1648 року.

Мало хто з гідів Стамбулу знає, що Турхан українка. Більшість з них думає, що грекиня, а Роксолана – це росіянка.

Турхан завжди називала себе Ruthena. Її було захоплено в ясир десь у 12-13 років та подаровано тодішній валіде – Кьосем Сутан, яка збирала наложниць для свого примхливого і розпусного сина Ібрагіма на прізвисько Безумний. 2 січня 1642 р., ймовірно, що у віці 15-16 років, Турхан народила сина Мехмета і стала kadin – королівською жінкою (щось на зразок дружини).

За наступні 14 місяців дві інші наложниці народять майбутніх султанів Сулеймана ІІ та Ахмета ІІ, яких Турхан заборонить синові убивати, адже вони його брати.

Тим часом Ібрагім за допомогою сутенерів розшукував собі нових наложниць і вигадував нові цікаві розваги.

У спогадах тогочасних мандрівників збереглася історія про те, як Ібрагім, ганяючи в саду за дівчатами, раптом звернув увагу на дику теличку, а саме на її статеві органи, які так вразили молодого султана, що він наказав зробити золоті їх копії та розіслати по всій імперії, щоб йому знайшли дівчину, яка мала б точно такі ж.

Втілення його мрії була вірменкою з походження, важило 150 кг і тому Ібрагім лагідно називав її Кусень Цукру. Такий чудовий султан, що витрачав останні гроші зі скарбниці і залишки розуму на нові еротичні фантазії, набрид яничарам, і вони підняли повстання.

8 серпня 1648 р. яничари скинули Ібрагіма, кохана мамця відправила євнухів його придушити і так султаном став його старший син Мехмет IV, а Турхан мала би стати валіде. Однак, посилаючись на свою молодість та недосвідченість, поступилася свекрусі, яка була регентшею уже двічі.

Через деякий час Кьосем перестала влаштовувати яничар і назрів новий переворот: за допомогою чорних євнухів 2 червня 1651 р. Кьосем було задушено, а Турхан стала Валіде Султан.

За період влади цих жінок змінилося 14 візирів. Імперія не мала коштів для утримання війська. Турхан намагалася знайти вихід, однак зрозуміла, що не зможе вивести імперію з кризового стану. 1656 р. яничари підняли чергове повстання, цього разу повісивши 30 урядовців перед входом до головної мечеті.

Після цього діяння вони організували перший страйк в історії Оттоманської імперії: мешканці Стамбулу закрили свої крамниці та не вийшли торгувати на базари. Страйк тривав аж до призначення нового візира, який отримав властиво султанські повноваження.

Кьопрюлю Мехмет-паша наказав повісити 3000 яничар, після чого страйк було завершено і запанували мир та злагода.

Яничари, та й уся імперія, напевно, одразу побачили переваги жіночого правління, адже управлінське кредо Кьопрюлю, яке він висловив перед смертю Мехмету IV, було таким:

“Ніколи не прислуховуйся до поради жінки, ніколи не дозволяй своїм підлеглим стати надто багатими, тримай казну повною, сам завжди тримайся в сідлі, а армію завжди тримай в поході”.

Наступником Кьопрюлю Мехмета був його син Фазіль Ахмет-паша. Під час їх правління Турхан Султан присвячувала себе благодійності та будівельним проектам. Вона збудувала декілька фортець та завершила побудову Нової мечеті, розпочату 1597 року Сафійє Султан.

Сафійє була венеційкою і тому Нова мечеть має незвичну форму вікон, що нагадують архітектуру Венеції. Можливо, не випадково кахлі, якими викладено стіни двору мечеті, мають не традиційний синій, білий та зелений узор, а переплетення червоного на білому тлі, подібні до українських вишивок, – це закодоване нагадування про рідну землю Надії-Турхан.

Принаймні романтичний Загребельний міг би так вважати, якби постать Турхан його цікавила. На думку французького мандрівника Грело (відвідав Стамбул приблизно 1680 р.), Турхан Султан була однією з найвеличніших жінок, які коли-небудь входили до султанського палацу і перлина Оттоманської архітектури Yeni Camii гідно увінчує її пам’ять. Пам’ять турецького народу.

Цікаво, що саме до Мехмета IV звертався гетьман Дорошенко з проханням про допомогу в боротьбі за незалежність.

Султан написав з того приводу польському послові, що “козаки – свобідний народ, підкорений Польщею”.
Польща не відреагувала, і Мехмет IV розпочав військові дії, що увінчалися мирним договором у Бучачі, за яким король Польщі віддав туркам Поділля – імовірно, рідні землі Турхан. Чи це було важливо Мехметові? Чи знав Дорошенко, що звертається до султана – напівукраїнця? Можливо, турецькі вчені знають відповідь.

Подібно до забутої нами Турхан Хатідже, сотні тисяч інших українок століттями розвивають чужий бізнес, ростять чужих дітей, будують чужі святині, волею-неволею зникаючи з числа українців у чужих краях. Деякі вибиваються наверх завдяки родинним зв’язкам чи умінню адаптуватися.

Їх одиниці порівняно з загальною масою. Ми бачимо заслуги своїх лише тоді, коли нам на них вкажуть чужі – ті, яким тепер належить колишній наш потенціал. І цим фактом втрати ми пишаємося. Це наша національна гордість.

Стрункі й високоосвічені ряди українських нянь, прибиральниць, дружин, робітниць, що згоджуються на те, на що не підуть жительки інших земель, – це жінки від 20 до 50, ті жінки, які мали б виховувати наступне покоління, причому жінки сміливі, витривалі, сильні, підприємливі.

Протягом багатьох століть українки слугують обмінною монетою на життєві блага для їх чоловіків та дітей – і в цій середньовічній позиції немає нічого соціально згубного, адже усе добровільно.

Окрім того, що зв’язок матері та дитини відображає зв’язок громади і громадянина. Принцип “Беріть собі дівчину в обмін на пироги” руйнує суть елементарної людської гідності – права не бути річчю.

Історія забуття Турхан Хатідже – доброї матері та мудрого керівника, що досягла свого становища завдяки силі характеру, поміркованості та вмінню оцінити ситуацію – свідчить про те, що сценарій жіночого життя, а значить, і сценарій життя держави, бачиться нам цінним лише у версії Роксолани – через дуже бажаний приватний альянс.

Через історію успіху одиниць, якою прикриваємо мало презентабельну історію забутих мас.

Історичні праці, на основі яких відтворено життя Турхан, переважно не згадують її національності.

Джерела:
Patrick Balfour The Ottoman Centuries: The Rise and Fall of the Turkish Empire.
J. Freely. Istanbul. The Imperial City.
фото: Yeni Cami: manzara.gen.tr


Студент показав кумедні бельгійські будинки, які не всі розуміють

Джонас Гріневічус з Литви 3 роки навчався у Бельгії. Під час студентства захопився місцевою архітектурою. Свої світлини він зібрав у невелику колекцію. Нею хотів заперечити бельгійському фотографу Ганнесу Куденісу, який створив проект “Потворні бельгійські будинки”.

Джонас Гріневічус фотографує вигадливі бельгійські будинки

“Люблю Бельгію. Її величезні поля, приємні парки та глибокі ліси. Я люблю її приголомшливі дитячі майданчики, грайливих качок та доброзичливих людей. Її архітектуру, затишні будівлі та неймовірні замки. Куденіс вважає бельгійські будинки потворними, а я називаю їх “вигадливими”, – пише Гріневічус, – пише Газета.юа.

 


10 українських жінок, які вразили світ

Gazeta.ua пропонує пригадати українок, які стали відомими у світі.

Княгиня Ольга (близько 910 — 11 липня 969) – ця жінка стала володаркою Київської Русі після смерті свого чоловіка – Ігоря. Добре відома історія про те, як Ольга помстилась деревлянам за вбивство її чоловіка Ігоря. Відомо, що деревляни кілька разів відправляли до Києва своїх послів, щоб одружити княгиню з їхнім князем Мала. Київські війська взяли в облогу місто Іскоростень та в результаті вщент спалили його.

Ольга перша прийняла християнство серед князів Києва. Коли вона приїхала Царгород, імператор зауважив її красу, тому вирішив з нею одружитись. Однак, це не входило у плани княгині. Вона сказала, що одружиться з імператором, але тільки після того, як прийме християнство. А також наголосила, що хоче аби саме імператор був її хресним татом. Після церемонії, коли володар знову нагадав про одруження вона відповіла: “Чи може дочка одружуватись з батьком?”.

Княгиня Ольга
Княгиня Ольга

Анна Ярославна (близько — після 1075, не пізніше 1089– донька Великого князя Київського Ярослава Мудрого. Його другою дружиною була донька королеви Швеції Інгігерда. Вона стала королевою Франції. Була другою дружиною короля Франції Генріха І Капета. Народила спадкоємця престолу – майбутнього короля Філіпа. Була прабабцею майже 30 французьких королів.

Анна Ярославна
Анна Ярославна

Роксолана (бл. 1505 — 15 квітня 1558) – Анастасія Лісовська. Але у ХVI столітті її називали так: королева аланів. Вже перебуваючи в гаремі султана, вона вивчила турецьку мову та Коран. А після першої ночі, проведеної з Сулейманом, вона відмовилась від коштовностей, та попросила одного – доступу до бібліотеки. Пізніше це допомогло їй причарувати Сулеймана – адже з нею він міг не лише проводити ніч, але й обговорити важливі політичні процеси.

За 200 років існування Османської імперії проста наложниця вперше стала дружиною султана. Українка стала в Туреччині серйозним політичним гравцем. Вона приймала послів, а султан радився з нею щодо важливих державних справ.

Роксолана
Роксолана

Леся Українка – (1871-1912) вправі займає місце серед найвідоміших жінок сучасної і давньої України. Справжнє ім’я цієї поетеси – Лариса Косач. Лесі Українки запевняють, що найбільше кохання свого життя вона зустріла під час лікування у Ялті. У 1897 році вона знайомиться з революціонером з Мінська Сергієм Мержинським, який в Ялті лікував туберкульоз легень. В Криму пара піднімалася на Ай-Петрі. Їхні стосунки почали розвиватися.Однак його хвороба прогресувала… Батьки дівчини були не в захопленні від її стосунків. Адже вона сама усе життя боролося з хворобою, а тут ще одна немічна людина. Леся їздила до Сергія у Мінськ. Вони планували поїхати на лікування у Швейцарію. Сергій кохав іншу жінку. У цей час письменниця написала свою геніальну “Одержиму”. Однак вона не покинула його, Мержинський помер на руках Лесі Українки.

Леся Українка
Леся Українка

Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) – українська вчена-астроном. Вона вчилась у Львівському університеті. Згодом перебралась до Варшави, де досліджувала рух комет.В 1941 році, під час окупації Львова, астроном, ризикуючи власним життям, врятувала польських офіцерів. Вона робила їм посвідчення стажерів Львівської обсерваторії, щоб вони могли покинути місто.

Олена Казимирчак-Полонська
Олена Казимирчак-Полонська

Основні роботи Казимирчак-Полонської присвячені вивченню руху комет, зокрема еволюції їхніх орбіт. За це вона отримала чимало відзнак та нагород, зокрема, найвищу астрономічну нагороду – премію Бредихіна. У 1978 році ім’ям Казимирчак-Полонської назвали малу планету № 2006 (2006 Полонська).

Софія Окуневська (1865-1925)- стала першою жінкою-лікарем у Австро-Угорській імперії. Освіту отримала Софія у Швейцарії. Після повернення з навчання вона так і не змогла отримати практику, адже і у Львові і у Кракові відмовились визнавати її диплом. Роботу вона знайшла лише у Карлових Варах у Чехії, де разом з чоловіком вони відкрили приватну практику. Та згодом Краківський університет таки визнав її диплом, тож Окуневська повернулась до Львова. Вона перша у Львові використала променеву терапію у боротьбі з онкологією.

Софія Окуневська - перша жінка-лікар в Австро-Угорській імперії
Софія Окуневська – перша жінка-лікар в Австро-Угорській імперії

Соломія Крушельницька (1872-1952) – легенда оперної сцени, примадонна ХХ століття. Виступала на сценах Одеси, Львова, Парижа, Неаполя, Буенос-Айреса, Риму, Мілану. У 1904 році на запрошення Пуччіні виконала оперу Баттерфляй в театрі “Гранде” в Північній Італії. Після її блискочого виконання ця опера здобула всесвітнє визнання. Співати на одній сцені з Соломією вважали за честь Федір Шаляпін та Енріко Карузо.

Соломія Крушельницька
Соломія Крушельницька

Катерина Білокур (1900-1961) – Пабло Пікассо зазвичай про інших художників казав: “Я потопаю в цих бездарах”. Але про авторку даних робіт він озвався так: “Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ”.

Катерина Білокур - художниця, яку цінував сам Пікассо
Катерина Білокур – художниця, яку цінував сам Пікассо

Євгенія Мірошниченко (1931—2009) – талановита українка з колоратурним сопрано була солісткою Київського театру опери та балету. Зірка української сцени виступала на багатьох світових сценах.

Автор: Вікіпедія
Євгенія Мірошниченко - зірка оперної сцени
Євгенія Мірошниченко – зірка оперної сцени

Ліна Костенко (1930) – сучасна українська поетеса. Саме її прізвище є найбільш часто згадуваним під час пошуку у інтернеті серед українських поетес і письменниць. У 87 років Ліна Костенко є активною громадською діячкою сучасної України.

Автор: Вікіпедія
Ліна Костенко - сучасна українська поетеса
Ліна Костенко – сучасна українська поетеса

Віднайдено документи, які підтверджують, що у XVІІ столітті в нас була суверенна Українська держава

20 жовтня 1672 року між Османською імперією та Річчю Посполитою у місті Бучач на Тернопільщині було укладено мирний договір, згідно з пунктом 4-м якого наша держава називалася “Українська держава” (Ukrainskie Panstwo).

Про це свідчить віднайдений у польських архівах перекладений польською мовою з турецького оригіналу Бучацький договір, передає Depo.ua із посиланням на допис Тараса Чухліба у Facebook.

До теми: Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують

“Історична сенсація! У 1672 році ми мали свою державу, яка так і називалася – “Українська держава”! У щойно віднайденому в польських архівах перекладі турецького оригіналу Бучацького договору на польську мову у пункті 4-му стверджується “Українську державу з давніми кордонами козакам віддати…”, – наголосив історик.

Суверенна Українська держава: Оригінал Бучацького договору 1672 року
Оригінал Бучацького договору 1672 року. фото: Тарас Чухліб / Бібліотека князів Чарторийських у Кракові

До теми: Ми — не брати: як учені довели відсутність “рідства” між українцями і росіянами

Чухліб нагадав, що “на боці турецької сторони взяли участь представники гетьмана Петра Дорошенка”.

“Стосовно українських земель Брацлавщини та Правобережної Київщини, де існував козацький устрій, вперше на міжнародно-правовому рівні вживався термін “Українська держава” (“Ukrainskie Panstwo”). Козацька старшина під час польсько-турецької комісії вимагала включити до Бучацького договору пункт щодо встановлення західного кордону Української держави по річках Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра) і Лабунь”, – додав автор.

Суверенна Українська держава: Мапа України 1648 року (північ внизу)
Якщо є мапи України 17 століття, значить мала бути і держава. Мапа 1648 року (північ внизу). фото: Наталія Колосай / Wiki

Зазначається, що оригінал Бучацького договору 1672 року (переклад з османської мови на польську) публікується вперше, а при передруку необхідно посилатися на Бібліотеку князів Чарторийських у Кракові та історика Тараса Чухліба.

До теми: Унікальна мапа України: актуальна і через 100 років

ІСТОРИЧНА СЕНСАЦІЯ! У 1672 РОЦІ МИ МАЛИ СВОЮ ДЕРЖАВУ, ЯКА ТАК І НАЗИВАЛАСЯ – "УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА"! У щойно віднайденому…

Gepostet von Тарас Чухліб am Sonntag, 15. September 2019