Злодій пограбував її автомобіль, але забув всередині свій телефон. Тоді вона подзвонила його мамі

Коли Еліза Вебб виявила, що її автомобіль пограбували, вона не стала поспішати зі зверненням в поліцію. Замість цього вона вирішила покарати зловмисника іншим способом і… подзвонила його матері!

Злодій пограбував її автомобіль, але забув всередині свій телефон. Тоді вона подзвонила його мамі - 1

Так, саме так. Горе-злодій вкрав деякі особисті речі з автомобіля Елізи, але забув свій телефон на передньому сидінні. Жінка без зусиль знайшла номер телефону матері хлопця та пояснила їй, що сталося.

У цей момент історія мала б прийняти комічний оборот, однак те, що сталося далі, дуже зворушливо.

Як людина, що має досвід роботи з важкими підлітками, Еліза знала, що іноді вони роблять дійсно дурні й необдумані вчинки. Жінка вірила, що кожна людина заслуговує на другий шанс. Тому вона вирішила придумати ефективний спосіб дати важливий урок хлопцеві, не звертаючись при цьому в поліцію.

Злодій пограбував її автомобіль, але забув всередині свій телефон. Тоді вона подзвонила його мамі - 2

Як тільки вона з’явилася на порозі будинку юного злочинця, вона прочитала в його очах почуття провини і каяття. «Він виглядав переможеним і зламаним, — каже Еліза. — Він дивився на мене так, ніби ось-ось заплаче ».

Як з’ясувалося, автомобіль Елізи був не єдиним, який група підлітків пограбувала в той вечір. Вони зламали та обікрали близько 10 машин. Звичайно, більшість людей звернулася за допомогою в поліцію. Але Еліза все одно мала намір достукатися до свідомості хлопців, які ще не заплямували своє життя кримінальною відповідальністю. Вона вирішила придумати для них покарання, яке показало б їм всю аморальність їх дурного вчинку.

Обговоривши це з матір’ю підлітка, Еліза придумала покарання для хлопців. Вони повинні були зібрати всі викрадені речі та ходити від хати до хати, повертаючи їх власникам.

Злодій пограбував її автомобіль, але забув всередині свій телефон. Тоді вона подзвонила його мамі - 3

Саме так хлопці й зробили. Вони ходили по домівках та повертали награбовані речі, особисто просячи вибачення у кожної жертви.

Рішення Елізи — приклад справжньої справедливості та добросердя, адже тільки людина з великим серцем буде думати про долю іншого, навіть будучи його жертвою. На щастя для цих підлітків, вони зустріли цю жінку й тепер у них з’явився другий шанс.

Сподіваємося, вони винесли хороший урок з цієї ситуації і більше ніколи не будуть потрапляти в подібні халепи.

За матеріалами clicow.


Про головний обов’язок воїна

Десь у Карпатах один старенький бойко, ветеран УПА, зібрав молодих хлопців та дівчат, і, навчає їх основам військової справи.
У кінци лекції задає питання:
– Який перший і головний обов’язок бойка на війні?
– Померти за Неньку Україну! – бадьоро відповідає інтелігентного виду новобранець в окулярах…
– Який тобі йолоп таке сказав? Га? – аж вкурвився старенький ветеран. – Невірно. Перший і головний обов’язок бойка на війні – зробити все так, щоби вороги помирали за Неньку Україну…

Оповів: Любомир Коваль


Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…

Високо в горах Карпатах, десь на полонині, сидить мама з дочкою…
– Порадьте-ми шось, мамо.
– А шо сі стало, доцю?
– То во не знаю, шо маю робити. Здибаюся з трьома легінями. І ніяк не годна-м одного з трьох вибрати.
– Ну то кажи.
– Їден дуже добре зароблєї. Як літо – то ніц-но людям дахи бляхов криє… як осінь – то кіньми ніц-но їздить – бульбу людьом з полів привозит, потім гній розвозит. А як сніг впаде – то чоботи всім направлєї. Та й має багацько грошей. Але тупе таке, як той чобіт. Я коло нього ніц-но говорю і говорю, говорю і говорю… А він писка стулить і ніц-но заглядає на мої цицьки…
– Ая…
– А другий такий мудрий, так всьо знає, шо гет ми страшно сі коло нього робе. Може цілий вечір вповідати, як яка зьвізда на небі сі називає, гет всі зьвізди знає, де в яких краях жиют які люди і яка в них цера – чорна, жовта чи біла, де які слоні з якими псами жиют… А я ніц-но слухаю і слухаю, і слова встромити не годна-м…
– Ая…
– А той третий – то фест як файно танцює. Так тими ножисками закидааає, так ними ладно тупає… Ніц но би-м сі дивила і дивила…
– Ая, – каже мама,- туво тепер-ка сі квапити не треба, раз вже маєш гет трьох…
Потім на кілька хвилин замислилася мама і вповідає:
– Слухай, доню! А того першого ніяк не годна-с навчити танцювати?..

Оповів: Любомир Коваль


Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою. Мама каже доньці…

Село. Вечір. Під хатою на лавці сидять мати з донькою.
Мама каже доньці:
– Я тобі казала що всі хлопці однакові?
Донька понуривши голову:
– Казали…
– Я тобі казала, що їм всім одного треба?
– Казали…
– Я тобі казала впиратися? Ти впиралася?
– Та впиралася я…
– Та як же ти впиралася?!
– Та як-як? Головою в хату…


Приїхав гуцул на Петра і Павла до Львова…

Приїхав гуцул на Петра і Павла до Львова. Захтів хлоп від своїх баранів та овець трохи відпочити, кави випити, на Шевченка подивитися, на Клюмбу сходити…
Як стемніло, біля однієї кнайпи перестріли його троє:
– Давай, мужичок, бабкі гані!
– Зара, хлопці, зара… – каже гуцул і поволі витягує із-за пазухи обріза. – Ану, хлопчики, лягли! Лягли, я кому сказав! І попливли, і попливли…
Повзуть пацанчики по асфальту, зображаючи плавальні рухи. Тут один із “плавців” не витримує:
– Ну ти, чувак, і дурной!
– А шо ся стало?
– Да кто ж по асфальту плаваєт?
– Писка стули швидко! Бо зара пірнати будеш!


Їхав собі одного разу верховинець, у поважних літах, кіньми через гори…

Їхав собі одного разу верховинець, у поважних літах, кіньми через гори. Дивиться, а край дороги сидить в порохах зовсім маленький хлопчик і гірко плаче…
Зупинився дід біля хлопця і питає:
– Ти чо плачеш, легіню?
– Йой, вуйку! Та як же мені не плакати, коли я ще не можу робити того, що роблять дорослі хлопці…
Старий верховинець зліз з коня, сів си біля хлопчика…
І також гірко заплакав…

Джерело: Lubomyr Koval


Про хлопців з лісу і комуняцьких годувальників

1948 рік. Їде чоловік фірою лісом, аж тут перестріли його бандерівці.
– Куди їдете прошу пана?
– Та моркву везу в заготконтору. А що таке?
– Та нічого такого, – кажуть йому хлопці, перегороджуючи шлях. – То ми тут з комуністами воюємо, а ти їх годуєш!
Набили хлопові трохи писок, ну не вбивати ж дурня за це. Потім взяли найбільшу моркву і засунули в одне місце.
– Гаразд, відпускаємо на перший раз, але якщо ще раз зловимо на тому, що комунякам їжу возиш, розстріляємо. Зрозумів? – перепитує чоловіка командир.
– Зрозумів-зрозумів,- відповідає той, витираючи розбитого носа, але з ледь помітною усмішкою.
– То ти, гнидо, ще й насміхатися смієш…
– Та помилуйте хлопці, – просить той, – та то я не з вас, просто я згадав, що мій сусід позаду буряк цукровий везе.


Про трьох сільських хлопців, бордель і мамку (18+)

Прийшли в бордель троє сільських хлопців, мамка запитує першого:
– У тебе якого розміру?
– 25 сантиметрів!
Мамка звертається до дівчат:
– Дівчатка, хто бажає? Дівчата, штук п’ятнадцять, в захопленні кричать:
– Я, я!
Ну, вибрав хлопець на свій смак, пішли в кімнату. Мамка питає другого про його розмір, той каже, мовляв, 17 сантиметрів.
Дівчата розчаровано зітхнули, проте робота є робота, п’ятеро погодилися і на це. Мамка запитує третього, який у нього?
– 10 сантиметрів. Ну, дівчатка почали ламатися, що ніякого задоволення, йому і самому не сподобається, вони, мовляв, всі звикли до більшого…
Мамка тоді і каже:
– Престиж фірми вимагає, щоб будь-який клієнт був порядно обслужений! Я “працюю” рідко, не така вже і розшарошена, доведеться самій до роботи стати!
Пішли в кімнату, за деякий час звідти – стогони, крики, зойки, верески …
Через 10 хвилин виповзає мамка, ледве ноги пересуває і промовляє:
– От дурень! Ото село неотесане! Ото туман небесний! Та то треба було в довжину міряти!!!


Про випадок в магазині

В магазин заходять троє високих, струнких, симпатичних хлопців.
Кілька хвилин озираються навколо. Перешіптуються між собою, та й кажуть продавчині:
– Дайте нам, будь-ласка, 5 ящиків горілки, 10 палєт пива, 3 ящики мартіні.
Продавчиня:
– Ось, будь ласка.
Хлопці:
– Дякуємо. А дайте нам ще 20, ні краще 25 пачок презервативів.
Продавчиня:
– Хлопці, зачекайте!
– Що?
– Візьміть мене з собою!