Кароль в розкішному декольте перетворила на шедевр гімн України перед матчем “Динамо”

Знаменита українська попдіва Тіна Кароль викликала справжній фурор в Чернігові на стадіоні ім. Гагаріна, фантастично виконавши гімн України. Читати далі


Мільйон від королеви: Єлизавета II шукає працівника на нову посаду

Для королеви Королева Єлизавета II шукають працівника на нову посаду. СММщик має вести сторінки королеви у фейсбуці, інстаграме і твіттері.

Про таке рішення повідомили в Букінгемському палаці, розмістивши оголошення на LinkedIn, – пише Газета.юа.

Для найманої людини обіцяють до 50 тисяч фунтів на рік – це 1,5 млн грн. Також обраний кандидат отримає безкоштовні обіди, 33-денний щорічну відпустку і офіс в столиці Британії з видом на Лондонський міст.

В обов’язки королівського СММщіка буде входити публікація контенту щодо державних візитів Єлизавети, її просування в соціальних мережах, оголошення про заручини і дні народження членів королівської сім’ї і навчання молодих співробітників.

Нещодавно для королеви Єлизавети ІІ шукали менеджера з подорожей.

Він повинен організовувати подорожі королівської сім’ї, контролювати всі перельоти та поїздки, а також супроводжувати королеву під час державних візитів.


“Нонсенс!” Відомий продюсер запропонував скасувати квоти на українську мову

Відомий продюсер Володимир Бебешко назвав “нонсенсом” квоти для пісень українською мовою в ефірі радіостанцій і запропонував скасувати їх.

Як зазначив продюсер в ефірі ObozTV, квоти треба впроваджувати не на державну мову, а на мови національних меншин.


“Коли запровадили квоти на українську мову, я був проти. Ми живемо в державі Україна, де державна мова українська. Впроваджувати квоту на українську мову – нонсенс! Квоти треба було впроваджувати на мови людей, які проживають на території України – на англійську мову, російську , єврейську – яку завгодно”, – заявив Бебешко.

“На українську мову не можна запроваджувати квоти. Це все одно, що в Росії впроваджувати квоти на російську мову. Людину, яка це запропонує, розстріляли б через 15 хвилин”, – пояснив продюсер.

На його думку, щодо мовних квот було неправильно поставлене питання: “Ми українську мову не чіпаємо, це державна мова, на неї не може не бути квот”.

Бебешко зазначив, що іноземну продукцію з радіоефіру можна витіснити якісним продуктом українською мовою.

“Якщо ретельно вибирати і шукати хорошу музику, згодом буде нормально, можна буде взагалі квоти зняти. Я думаю, що за 10 років ситуація може змінитися, за умови, що ми будемо давати конкурентний якісний продукт”, – додав він.


“Наступного тижня Юля мала б оперували 9 дітей” – Олена Мозгова стала на захист Кузьменко

Продюсерка Олена Мозгова не залишається осторонь подій, які відбуваються в Україні.

Так, вона висловила свою думку щодо затриманої у справі Шеремета лікарки-кардіолога Юлії Кузьменко:

Юлия Кузьменко: «До вчорашнього дня я могла пишатись собою.

Тисячі успішно прооперованих дітей. Участь в Революції Гідності. Військовий волонтер. Кандидат наук.

В той момент, поки я вчора оперувала трьох дітей, уже готувався мій арешт.

Вчора не лише зруйнували моє життя. Вчора закінчили мою кар‘єру.

Що повинні думати батьки, які довіряли мені життя своїх дітей? Що я хірург-yбивця?

Я вперше дізналась про Шеремета в день його вбивcтва, з новин.

З моменту, коли вчора зупинили мою машину і оголосили підозру, я ніби перебуваю у сні. Я не можу повірити, що це відбувається зі мною.»

Юлії обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО до 08 лютого 2020 року.

A на наступному тижні у Юлия Кузьменко призначено 9 операцій діткам. Пацієнти віком: 2 місяці, 1 рік, 4 роки, 6 років, 7 років і 10 років.

Вона єдиний лікар в Україні, який володіє рядом методик з надання ендоваскулярної допомоги дітям з вадами серця.

З 2002 року здійснила понад 3000 операцій.“, – написала Олена Мозгова

Юлия Кузьменко: «До вчорашнього дня я могла пишатись собою.Тисячі успішно прооперованих дітей. Участь в Революції…

Gepostet von Olena Mozgova am Freitag, 13. Dezember 2019

Роксоляна Панич для Про Львів

Редакція може не поділяти тексти та(або) погляди авторів і не несе відповідальність за їхні матеріали. Також редакція не несе відповідальності за коментарі, які розміщені в соціальних мережах під інформаційними матеріалами редакції.


“Путін швидше Кремль віддасть, ніж Крим” – Олег Сенцов

За що колишній політв’язень Олег Сенцов вдячний російському президенту Володимиру Путіну, чому вірить у благі наміри Володимира Зеленського, що робити з Донбасом і чому не варто критикувати російську мову, називаючи її мовою агресора і окупанта, він розповів на нещодавній зустрічі з учасниками АТО.

OBOZREVATEL публікує найцікавіші висловлювання Олега Сенцова.

Як я звикаю до життя після російської в’язниці

Починаючи з другого дня після мого звільнення, я відразу ж включився у громадську роботу, тому відпочити поки не виходить. Великий інтерес до мене я намагаюся використовувати для того, щоб говорити про важливі речі, здебільшого транслюючи їх за кордон. Тут в Україні переконувати людей в тому, що це війна – непотрібно. Так, ще є люди, які в це не вірять, але, на щастя, їх менше. А ось європейці – інші, їх наші проблеми мало хвилюють. Тому в останні три місяці я намагався повернути їхнє розуміння того, що відбувається в Україні.

Російська агресія та українські політв’язні – це головна тема для мене. На всіх рівнях у Європі я постійно про неї говорю. Ось нещодавно у мене була зустріч із Макроном (Еммануель Макрон, президент Франції. – Ред.) і він намагався відвести мене на іншу розмову, але я йому говорив чітко про наших політв’язнів і про Путіна. Він уже спітнів через пів години розмови зі мною, напевно, і не радий був цій зустрічі.

Поки Путін при владі, ми не зможемо звільнити Донбас. Це правда. Він його не віддасть на наших умовах, і Крим він не віддасть. Він Кремль скоріше віддасть, аніж Крим. Але Путін не вічний, все це ми рано чи пізно повернемо, в перспективі. А хлопців ми зараз можемо витягнути. І я радий, що хоч частина з них можуть повернутися до Нового року.

Про повернення Криму

Не вкорінюйтеся головою, що ми втратили Крим назавжди. Так, ця війна надовго, але ми обов’язково переможемо в ній. Тим більше, що у Криму вже немає ніякого захвату з приводу Росії. “Кримнаш” там уже ніхто не кричить, хіба що божевільні. Всі вже зрозуміли, де вони опинилися. Жити гірше не стало, але не стало жити краще. Нічого не змінилося, тому кримчани дійшли до такого стану, що це глухий кут. І вони не будуть топити за Росію. Коли все скінчиться, вони скажуть: “О добре, Україно, ми все життя на вас чекали”.

Про свободу

Свободу нічим не відняти. Свобода – це внутрішнє відчуття, тому я завжди почувався вільним, навіть перебуваючи в російських в’язницях. Навіть серед тих, кого звільняли разом зі мною, не було таких, щоб обливалися сльозами. Таке тільки в кіно буває, а в житті ні. У житті все просто.

Про українських політв’язнів

Як їх підтримати? Можна просто написати їм листа або листівку. Українською мовою росіяни не пропускають. Вони не люблять тризуб, від слів “слава Україні” їх починає корчити, як вовкулаків. Але отримати таку листівку або листа з України – дуже дорого. Це навіть краще, ніж отримати 5 кілограмів ковбаси. У в’язницях на листи чекають сильніше, ніж на передачі.

Про політичну кар’єру

Я зніматиму кіно, писатиму книги і сценарії. Сподіваюся, наступної осені за одним із моїх сценаріїв почнуться зйомки фільму. В політику не збираюся, як би цього не хотіли. Політика – дуже брудне корито, стрибати в нього – це ще потрібно мати сильне бажання. Я продовжу займатися громадською діяльністю. Я вільний від всіх і незалежний, така позиція мені подобається більше.

Про окупацію Криму

Я був у Криму весь час, коли блокували військові частини, коли виводили, привозили. Так, не було ніяких команд ні від в.о. президента, ні від глави Генштабу. Пам’ятаю, як хтось із Генштабу подзвонив мені і запитав: “Олеже, а який у нас склад військових у Криму?”. Я ще здивувався так, відповідаю йому: “В сенсі? Ви Генштаб, ця інформація має бути у вас”. Ось до чого ми дійшли – я знаю, скільки військових є у Криму, а Генштаб не знає. Так що нас зрадили ті, хто правив до цього. Найперше Янукович.

Олег Сенцов в одній із російських в’язниць

Про в’язниці у Росії

Справжніх злочинців у в’язниці всього 10%. За всі свої 5 років я зустрів тільки одного кілера, який вбивав за гроші. Тисячі півтори – побутові вбивства. Сіли з сусідом, побилися, ножем бам, все – нічого не тямить. 99% от таких от вбивць. Те, що малюють у фільмах, зеки, наколки – це вже така рідкість.

Росіяни здебільшого пасивні. Активно за Путіна дуже небагато, зате чимало пасивних. Вони ні на чому не розуміються, зате знають, що “в Україні фашисти, ви вбиваєте людей, спалили людей в Одесі. Американці – піндоси, європейці – геї – з вами нема про що говорити”. Ось у них така позиція і нічого їм не доведеш. Він живе там у селі 40 років, потім сів до в’язниці на 5 років і розповідає мені про Майдан, як там все було і як живуть у Європі. Але за тюремними законами – прокачувати за національність і політичні переконання не конає. Там пред’являють за вчинки. Якщо, грубо кажучи, я б підірвав зупинку з дітьми – мене б забили, це вважається свавіллям. А те, що я за політику, нібито “намагався підірвати щось” – це взагалі фуфло, як там кажуть.

Були й адекватні люди, які до України нормально ставляться, але їх мало, відсотків 10.

З тюремниками, звісно, складніше, вони більше промиті, при погонах, нахабніші і нарваніші, весь час намагаються чимось життя зіпсувати. Тюрма – це таке місце, де ти борешся за свою гідність. Загалом неприємне місце, звісно.

Про Донбас

Більша частина населення на Донбасі нас ненавидять, ненавидить цю країну і не хоче тут жити. Це факт, як би він нам не подобався. Є проукраїнські сили, які почуваються окупованими і хочуть, щоб їх звільнили. Але їх менше. І поки працюватиме зомбоящик, а Росія не прибере звідти свої руки, ноги, людей і автомати – нічого не буде. Ми не зможемо інтегрувати Донбас.

Акція на Донбасі

Але з ним потрібно комунікувати, щоб він пам’ятав: їх пам’ятають і чекають тут. В цьому випадку Україні потрібно розвинутися до такого рівня, щоб вони на порівнянні розуміли: те, що їм пропонують – нічого доброго. І навіть не потрібно ніяких стратегій з інтеграції. Перебити цю пропаганду, в яку Росія вкладає мільярди доларів – дуже важко. Ми її можемо перебити тільки правдою, брехня лікується тільки правдою. Але це довга гра.

Про великий обмін полоненими

Людей не можна міняти на політичні поступки. Будь-яка людина, яка була в полоні, і я також, завжди виступатиме за те, що ніколи не віддавайте нас за поступки: за територію, за визнання Криму частиною Росії, за сухопутний коридор. Людей можна міняти тільки на людей або просто звільняти. Це позиція будь-якої людини, яка була в полоні, що вона готова сидіти далі заради країни.

Про премію Сахарова

Коли ти сидиш біля полярного кола в тюрмі вже 5 років, а тобі ще 15, і я тільки вийшов з голодування, то ніяка премія Сахарова мене звідти не підняла б. Це був дуже важкий фізичний, моральний і психологічний стан. Я розумів, що програв. І якби мені тоді дали премію Сахарова – мені б це ні про що не сказало. Це все одно, що сказати “завтра піде сніг”. І що? А на що це впливає?

Загалом це велика честь для мене і я роблю все, щоб цьому відповідати. У моєму житті після її отримання нічого не змінилося. Є речі важливіші – гідність, честь – цього не дасть жодна премія.

Про Володимира Путіна

Путін – цинічна людина, для якого людське життя не має значення. Просто прагматичний розрахунок. Йому треба спробувати домовитися з Європою, щоб зняти санкції або хоча б підійти до цього. Якось з Україною розпочати примирення, щоб Європа побачила це і знімала санкції, і щоб під маскою примирення знову захопити нас у зашморг і пристебнути до своєї ноги. Ось що він робить, а люди для нього не мають жодного значення. Це для України люди важливі, для нього ні. На його думку, це наше слабке місце, на яке він тиснутиме, щоб ми дали йому щось натомість.

Путін – наш головний ворог. Але як би я ненавидів цього кульгавого чоловічка, я йому вдячний, адже він об’єднав нас, і ми стали іншим народом та іншою нацією, інакше б прогнивали би зараз, як Білорусь.

Про Володимира Зеленського

Я як і раніше вважаю, що Зеленський щирий і не грає. Питання до його оточення – там є дуже багато дивних особистостей, які роблять дуже дивні речі. Є хороші хлопці, які роблять правильні речі, а є і незрозумілі моменти. Всі чекали зради на Нормандії, але поки що нічого страшного не трапилося. Зрушень немає і бути не може. Єдиний спосіб припинити війну – це здатися. Але народ цього не дозволить, та й сам президент не хоче здаватися. Європейці як інопланетяни, мені казали, що великий обмін полоненими – це як аванс перед миром. Я відповідаю, що шматочок сиру в мишоловці теж виглядає як аванс перед головкою сиру. Але це не головка сиру, а мишоловка. Сподіваюся, що наш президент теж не вірить в ці ігри і усвідомлює їх. Але ще рано говорити про зраду чи перемогу.

Про терориста Цемаха

Це простий ополченець, який може і стояв недалеко (мається на увазі від “Бука”, яким збили малайзійський Боїнг. – Ред.), якого викрали наші розвідники і це навіть закінчилося загибеллю одного із них. Цей розвідник заплатив життям за те, щоб врятувати Цемаха, а його обміняли на те, щоб вийшов я. Тобто я цій людині зобов’язаний своєю свободою і життям. Ось це для мене важливо, а Цемах для мене не має жодного значення. Якби він щось знав, його б уже давно розтерли в пил. Вони Захарченка завалили посеред білого дня, які цемахи?

Про союзників України

Окрім нас ми нікому не потрібні. Коли ми це зрозуміємо, нам буде простіше до цього ставитися. У нас є друзі і союзники – це Польща і балтійці. Вони добре пам’ятають і розуміють, що таке Росія, Радянський Союз, у них хороша історична пам’ять. Ось я нещодавно повернувся зі Словаччини, яка разом із Чехією пережила знамениту Празьку весну 68-го року. І що ви думаєте? Там половина ватників за Росію. От є у них голова парламенту, якого так і називають – “шпигун Кремля”. Приїхав до нього Лавров, вони там з ним ручкалися, чмочкалися. Найкращі друзі. Це що таке? Так що нас і наші проблеми вони не помічають. Ну а Росія все це підтримує і заливає грошима.

Про Еммануеля Макрона

Я подарував Макрону свою пластикову чашку, яку привіз із в’язниці. На ній наклеєне моє прізвище, а всередині вона ще чорна від нальоту. Ось я дарую її президенту і кажу: “Дивіться, пане президенте, можете її викинути, вона така брудненька, можете собі на полицю поставити – мене це не хвилює. Головне, щоб ви пам’ятали, що це від наших хлопців, і щоб ви про них не забували”.

Нещодавно я знову був у Франції і мені заступник міністра закордонних справ розповідає, що прибиральниця хотіла помити цього кухля, на що Макрон сказав “не чіпайте, нехай стоїть”. Ось він там і стоїть.

Олег Сенцов і Еммануель Макрон

Про Ізраїль

Мене надихає Ізраїль. Побудували країну в пустелі з нуля, навколо якої самі вороги, і провадять собі незалежну політику, не озираючись на Європу. 7 мільйонам євреїв усе одно, що їм скаже Європа, вони собі своє роблять. Ось приклад незалежної держави, яка проводить самостійну політику. І коли у них у полоні був один хлопець, вони віддали за нього 1200 терористів. І цей хлопець був не герой, це був якийсь ботан, якого викрали уві сні. Але ізраїльтяни показали, що наш один важливіший за всіх разом узятих. Ось це підхід, який мені подобається.

Про зміни в Україні

Я не бачу якісних змін в Україні за останні п’ять років. Вони є, але не такі сильні і глибокі, як хотілося б. Люди це зрозуміли і проголосували за нового президента, що він там накерує – подивимося. Самі люди змінилися, так. Половина проєвропейських, але половина досі совки.

Про російську та українську мови

Те, що російська мова – це мова агресора і окупанта – це дуже радикальна позиція. Я її не підтримую. А те, що у нас єдина нація і єдина мова – українська, якою потрібно розмовляти – це правда, це наша мета. Я дуже добре розумію українську, але ще не добре розмовляю. Працюю над цим. Частину своїх постів пишу українською, я спілкуюся українською з носіями мови. Ви маєте розуміти, що доти українською я не розмовляв, не було потреби. Зараз є потреба, бо це наша зброя. Але якщо ми будемо вести риторику, що російська мова – мова агресора щодо своїх громадян – ми так єдину країну не збудуємо.


«Важливі для одних, токсичні для інших» – новий голова Інституту нацпам’яті про Бандеру і Шухевича

Інститут може продовжувати далі говорити про тих персон, про яких говорить, але треба обирати більше тих, які об’єднують українців.

Вважає недавно обраний керівник Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, про це повідомляє “Радіо Свобода”.

“Наприклад, був діяч УНР Болбочан (полковник Петро Болбочан у 1918-му командував кримською групою армії УНР – Gazeta.ua), художник Казимир Малевич, футбольний тренер Валерій Лобановський, ліквідатори ЧАЕС-герої. Тобто, люди щодо яких не точаться ніякі чвари”, – він.

Щодо того, чи буде інститут займатися і говорити про таких українських історичних постатей, як провідник ОУН Степан Бандера, головнокомандувач УПА Роман Шухевич, та інших діячів ОУН і УПА, Дробович відповів так.

“Тут, перш за все, треба пояснити суспільству, чому ці люди, ці герої важливі для однієї частини суспільства, і розібратися, чому вони токсичні для іншої. Розповісти, як працювала радянська пропаганда. Просто питання щодо таких героїв має вирішуватись у громадському діалозі, ніхто нікому не може нав’язувати героїв – одна сторона іншій і навпаки. Тому щодо цих героїв повинне бути розуміння, щоб у Львові, Києві, Івано-Франківську могли пояснити, чому для тих чи інших людей ті чи інші герої важливі. Ніхто не має оперувати штампами радянської пропаганди, але, з іншого боку, ніхто не може ігнорувати об’єктивні історичні факти. Наприклад, як щодо персоналії Андрія Мельника, провідника ОУН”, – наголосив Антон Дробович.

В українсько-польських відносинах складним є питання щодо Волинської трагедії 1943 року. Україна і Польща називають різне число жертв. Польська сторона вважає трагедію “етнічною чисткою з ознаками геноциду”, не чуючи при цьому аргументів української сторони.

“Найперший спосіб відокремлення сучасної політики від історичної пам’яті – це опиратись на історичні факти і говорити тільки про те і визнавати, що мало місце і що можна підтвердити документами. Якщо є історичний факт, то з ним має змиритись будь-яка сторона і вести діалог на основі реальностей. Якщо є якісь факти, то їх треба обговорювати і не можна, аби якісь факти губилися, бо політично це комусь корисно. Це той шлях, яким йде Росія, і той шлях, яким йшов СРСР. Ми не можемо факти підганяти під ідеологію”, – сказав директор УІНП.

Україна дозволила Польщі цього року проводити пошукові роботи та ексгумації останків польських жертв конфліктів і воєн. Така заборону впровадили у 2017 році, коли у Польщі, в селі Грушовичі, знесли український пам’ятник воякам УПА. Нещодавно польська сторона провела перші дослідження території у Львові, а загалом просить про пошукові роботи у 12 місцях в Україні. Також мають відновити пам’ятники і могили українцям, які вандали зруйнували на території Польщі.

За словами Антона Дробовича, могили поляків в Україні, а українців у Польщі мають бути впорядковані і спільними зусиллями охоронятися. Також він сподівається, що у майбутньому видадуть спільний українсько-польський підручник із історії.


Стильні та оригінальні: 20 ідей натуральних іграшок на ялинку

Заміна живої ялинки на штучну – очевидний спосіб зберегти природу та довкілля. Проте завдяки використанню штучних прикрас можна отримати набагато більш незвичайні новорічні ялинки. Купувати кожного року нові ялинкові прикраси шкодить не тільки гаманцю, а й довкіллю.

При виборі будь-яких прикрас необхідно дотримуватись стилістики та кольорової гамми свята, щоб весь декор виглядав доречно. Для ЕКО тематики основними кольорами вважаються беж, зелений, різні відтінки теплого коричневого, сіро-сині та червоні напівтони. Ми підібрали для Вас ці гамми та їх адаптацію у фото, – пише Газета.юа.

Ці ялинкові прикраси можна робити з деревини, кори, шишок, хвої, соломи, моху, тканини, ниток, стрічок, паперу, насіння соняшника й навіть макаронів.


Збірна України виборола повний комплект нагород у перший день Дефлімпіади-2019

Українські спортсмени взяли дві високі нагороди на зимових Дефолімпійський іграх 2019, повідомили в Національному комітеті спорту інвалідів України. Читати далі