“Тусовниці в мантіях” кинули виклик: що трапилося на курорті мільйонерів

Весілля “смотрящего” за Мін’юстом, на яке з’їхався український бомонд, обговорювали всі. Акцент зробили на депутатів, бізнесменів і главу Офісу президента, але в тіні залишився важливий нюанс: українські судді безсоромно створили прецедент на французькому курорті. Чи будуть наслідки для “тусовниць у мантіях”?

Детальніше про те, що трапилося, – у матеріалі OBOZREVATEL.

"Тусовниці в мантіях" кинули виклик: що трапилося на курорті мільйонерів

В кінці серпня у Сен-Тропе голосно і з розмахом відгуляли весілля юриста, блогера Андрія Довбенка та адвокатки Ганни Огренчук. І можна було б порадіти за успішних українських юристів, якби не вагоме “але” в особистості самого пана Довбенка та його гостей.
Андрій Довбенко та Ганна Огренчук

СВАВІЛЛЯ У МIН’ЮСТI

Коротко для тих, хто не в курсі. 32-річний Андрій Довбенко фігурує у паперах YanukovychLeaks як юрист в організації олігарха Сергія Курченка.

Взагалі Довбенка називають “найвпливовішою тіньовою фігурою в системі Мін’юсту і рейдерських захоплень”. І це не просто “домисли” журналістів, а численні свідчення потерпілих від рейдерства бізнесменів і навіть одкровення… виконавців Міністерства юстиції.
Андрій Довбенко

Тіньова діяльність Довбенка в Мін’юсті настільки токсична, що колишній міністр юстиції Павло Петренко намагався приховати своє тісне знайомство з цим юристом. Брехня відкрилася, коли журналісти Bihus.info розшукали свідків офіційних нарад відомства, на яких разом із міністром був присутній і юрист Довбенко.

Наприклад, за даними розслідувачів, приватних і державних виконавців Міністерства юстиції України контролюють засновник Юридичного союзу EVRIS Андрій Довбенко і однокурсник вже колишнього міністра юстиції Петро Пінкас.

“У нас є такий каральний орган як Дисциплінарна комісія (приватних виконавців. – Ред.), який, як мені здається, повністю підпорядкований зазначеній особі й повністю виконує рішення та вказівки Довбенка”, – говорила раніше юристка Катерина Шмідт.

Однак, незважаючи на численні факти, Довбенко залишався недоторканним. Як бачимо, “організатор чорних схем у реєстраційній сфері” близький і з новою владою.

Джерело OBOZREVATEL у бізнес-колах вважає, що “підконтрольні Довбенку корупційні схеми в Мін’юсті ще більше зміцніють – якщо не буде політичної волі на “зупинити свавілля “. А поки “смотрящий” продовжує вибудовувати свою корупційну імперію за декількома напрямками. Один iз них – судовий”.

(НЕ)ЗАЛЕЖНІ СУДДІ?

На весіллі цього токсичного “товариша”, яке, нагадаємо, пройшло в одному з улюблених місць відпочинку мільйонерів на півдні Франції, непогано погуляли і представники судової влади.

Це судді Господарського суду Києва Вікторія Джарти й Олена Чинчин. Вони, за інформацією розслідувачів, “спеціалізуються” на розгляді справ… клієнтів фірм вже сімейної пари Довбенко-Огренчук.

Джарти й Чинчин заявили, що приїхали на “весілля подруги”, водночас судді категорично відкинули наявність конфлікту інтересів.

Зазначимо, що Господарський суд розглядає справи про борги підприємств, які потім стягують виконавці Мін’юсту. А останніх (за твердженням численних джерел) саме й контролює Андрій Довбенко.
Вікторія Джарти посідає почесне друге місце в ТОП-10 найбагатших суддів Києва. У судді та її чоловіка – будинок, квартири, дорогі автомобілі й годинники.
Карколомна кар'єра. У 2010 році тоді ще президент Янукович перевів доньку свого соратника, кримського прем'єра Василя Джарти – Вікторію – з Господарського суду Донецької області до Господарського суду Києва. Вона повинна була пропрацювати звичайною суддею п'ять років, але вже через три роки отримала довічне призначення (за це проголосувала Рада).
Олена Чинчин вважає "візит" до Сен-Тропе особистою справою

Також на весіллі у Довбенка була присутня глава Одеського апеляційного господарського суду Наталія Богацька. Вона, за інформацією Bihus.info, була свідком під час розпису.
"Тусовниці в мантіях" кинули виклик: що трапилося на курорті мільйонерів

Судова влада – самостійна і незалежна гілка державної влади. Принаймні, так декларується. Однак наші реалії говорять про інше.

І “загул” у Сен-Тропе, де зійшлися судді, скандальні бізнесмени і чиновники, знову піднімає чимало питань. Найбезневинніше з них – чи можна вважати неупередженими судові рішення “тусовниць у мантіях”, які засвітилися на весіллі Довбенка?


Три вагони на рік! “Укрзалізницю” присоромили через шикарні умови. Фото

“Укрзалізниця” показала модернізований плацкартний вагон, ремонт якого обійшовся в 10 мільйонів гривень.

Фотозвіт з’явився на сторінці держпідприємства в Facebook , –obozrevatel .

“Пам’ятаєте, ми недавно обіцяли, що будемо встановлювати розетки з USB-роз’ємами? У модернізованому плакартному вагоні вони вже є. До кінця року отримаємо ще два таких вагони. У цих вагонах повністю змінений інтер’єр, встановлені нові полиці, вікна, світлодіодні світильники, система кондиціонування повітря. А ось килимів ви тут не знайдете”, – зазначила пресслужба “Укрзалізниці”.

"Укрзалізницю" присоромили через шикарні умови

Відзначимо, в новому вагоні з’явилися також холодильник, мікрохвильова піч та кавоварка.

У Telegram-каналі Perepichka news відреагували на новації в українських потягах, обурившись темпами змін: “Зараз ремонтується всього по 3 вагони на рік. Тобто, всі потяги оновляться через 70 років. Майбутнє вражає”.

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

"Укрзалізниця" показала новий вагон за 10 млн

Три вагони на рік! "Укрзалізницю" присоромили через шикарні умови. Фото

 


В Україні різко зросте мінімальна зарплата: названо суму

У проекті держбюджету на 2020 рік мінімальна зарплата закладена на рівні 4723 гривні.

Як передає Укрінформ, про це в неділю, 15 вересня, на брифінгу розповіла міністр фінансів Оксана Маркарова.

“Мінімальна заробітна плата, яка закладається в цей бюджет, збільшується на 550 гривень і складе за станом на 1 січня 2020 року 4723 гривні”, – повідомила вона.

За її словами, це відповідає показникам зростання, і в уряді вважають, що збільшення цієї цифри не відповідало б зростанню продуктивності.

“Наше ж головне завдання – це економічне зростання, в тому числі через зростання економічної ефективності. А в цілому це досить істотне зростання мінімальної заробітної плати”, – сказала Маркарова.

В Україні різко зросте мінімальна зарплата: названо суму

 


“Радію!” Папа Римський прокоментував обмін полоненими між Києвом і Москвою

Папа Римський Франциск привітав обмін полоненими між Україною і Росією.

Так, дана заява прозвучала в неділю, 15 вересня, під час спілкування з паломниками, передає “Радіо Ватикану”, – пише obozrevatel.

“Дорогі брати і сестри, на минулому тижні відбувся довгоочікуваний обмін полоненими між Російською Федерацією і Україною. Радію за звільнених, які змогли обійняти своїх найближчих і не перестаю молитися за якнайшвидше завершення конфлікту і за міцний мир на східній Україні”, – сказав Папа Римський.

Папа Римський


У Харкові “Марш рівності” почався скандалами і бійкою: фото і відео

У Харкові, в неділю, 15 вересня, через “Марш рівності” перекрили площу Свободи, що викликало обурення у місцевих жителів.

Незважаючи на те, що захід було призначено на 14:00, перші проблеми виникли ще до його початку, передає Telegram-канал Klymenko Time, – пише obozrevatel.

Так, у мережі почали з’являтися заклики до зриву ЛГБТ-акції.

У Харкові розгорівся скандал через "Марш рівності"

У Харкові розгорівся скандал через "Марш рівності"

“Дорогі харків’яни! Кому все ще важливі нормальні сімейні цінності. До Харкова привезли блакитне шапіто. Хто бажає висловити свій протест нав’язування педерастії  збір в неділю, 15 вересня о 12.30 біля Дзеркального струменя. Далі все плануємо розбитися на невеликі групи до 5 осіб (на мітинги до 5 осіб не потрібен дозвіл влади) і розійтися по Сумській уздовж проходження опонентів. З собою рекомендується мати невеликий плакат (можна намалювати або надрукувати), на якому написано або зображено нашу незгоду з подією. Всіх небайдужих запрошуємо взяти активну участь! Плакати будуть”, – сказано в повідомленні, яке розповсюдили противники в месенджерах.

Примітно, що після 12:00 на площі Свободи з’явилися кілька автобусів з поліцією для протидії можливим порушенням. “Підготовка до “ХарьковПрайд” на площі Свободи масштабніша, ніж приїзд президента в будь-яке з міст України”, – коментують у соцмережах.

У Харкові розгорівся скандал через "Марш рівності"

У Харкові розгорівся скандал через "Марш рівності"

У Харкові розгорівся скандал через "Марш рівності"

З’явилися і учасники обіцяної акції проти “Маршу рівності”.
У Харкові протестували проти гей-параду
У Харкові протестували проти гей-параду

У Харкові протестували проти гей-параду
У Харкові протестували проти гей-параду
У Харкові протестували проти гей-параду
Незабаром між протестувальниками і поліцією зав’язалася бійка.


Сенцов показав унікальне фото із в’язниці у Росії

Колишній політв’язень Кремля, режисер Олег Сенцов показав свою єдину фотографію, зроблену в російській в’язниці.

Так, він опублікував знімок на своїй сторінці в Facebook. За його словами, в основному, його утримували в “максимально ізольованих сумних закладах”,  – пише obozrevatel.

“Вибравши можливість зв’язку, я коротко зв’язувався з рідними, щоб дати знати, що я живий і куди мене везуть. Ця фотографія єдина, зроблена у в’язниці. Пощастило її зробити і переслати своїм. Напередодні нового 2016 року”, – написав режисер.

Олег Сенцов

Примітно, що на знімку можна побачити ту саму знакову банку для чаю, яку він презентував на саміті YES в Києві.


Кулеба закликав українців не викладати фото дітей у соціальні мережі

Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба звернувся до батьків із закликом не розповсюджувати інформацію про своїх дітей в соціальних мережах.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. Повідомляє ТСН

“Мені приємно бачити щасливі фото дітей, якими діляться батьки у соцмережах. Проте хочу наголосити на небезпеці такого, здавалося б, “невинного” захоплення. Часто батьки власноруч допомагають зловмисникам. На жаль, не всі люди світу бажають добра нашим дітям”, – наголосив він.

Кулеба закликав не фотографуватися з дітьми біля школи, де видно її назву, позначати місцеперебування, зазначати прізвище та ім’я дітей, щоб убезпечити їх.

“Цю інформацію можуть використати зловмисники та нашкодити вашій дитині”, – пояснив дитячий омбудсмен.

https://www.facebook.com/up.z.prav.dytyny/posts/1635455496559562


Кумедна інструкція від закарпатки Крістіни Третяк: Як копати крумплі (відео)

Відома на Закарпатті своїми жартами відеоблогерка Крістіна Третяк опублікувала чергове кумедне відео.

Цього разу мова йде про те, як правильно копати картоплю. Звісно, інструкція не справжня, а жартівлива. Головне, аби сусіди бачили, що ви серйозно налаштовані =)

Головна мета каждого закарпатця осінню – викопати кромплі!💪🏻⠀Ставте ➕якшо ви шіковні, і вже дійшли до мети👍🏻☺️⠀Ставте ➖, кіть до зими ще є час😊До речі, оператор сього відеоролика – Valerie Turok 🤩😘А монтажер – як завжди – Василь Третяк ❤️ Пе.се. Пишіть, як вам відосик:)

Gepostet von Крістіна Третяк am Freitag, 7. September 2018

Джерело: mukachevo.net


Єдиний актор українського походження, який здобув «Оскар»

Він став першим і наразі залишається єдиним кіноактором українського походження, який здобув престижну кінопремію «Оскар». І таке твердження – далеко не спроба притягнути за вуха до України ще одне титуловане ім’я – навіть у Голлівуді, космополітичній за своєю суттю структурі, при згадці його прізвища додавали: «Голлівудський актор українського походження», а це зовсім не типово для американської кіноіндустрії – зазначати національну приналежність своїх зірок.

2004 року на фестивалі російського кіно «Русские ночи» у Голлівуді, організованому міністерством культури Росії, Джеку Пеленсу і Дастіну Гоффману вирішили вручити почесні дипломи народних артистів Росії. Гоффман, приймаючи нагороду, виголосив промову, у якій згадав, що його предки «походять із російського міста Києва», розсипав компліменти російському народу і висловив вдячність російському уряду за нагороду. Натомість Пеленс почувався чужим на цьому святі.

Вийшовши на сцену, він сказав, що не має нічого спільного ні з Росією, ні з російською культурою.

«Тут хтось щось наплутав. Я – українець, а не росіянин. І почуваюся на цих урочистостях трохи не у своїй тарілці. Тому краще покину дійство разом зі своїми друзями».

Зійшов зі сцени і подався до виходу. Організаторів така поведінка голлівудського актора неабияк шокувала…

Хтось може сказати, що це був вивірений і заздалегідь обдуманий PR-хід літнього і підзабутого в кіносвіті актора, спроба бодай таким чином привернути до себе увагу… Але це не так – це була життєва, національна і громадянська позиція українця Володимира Палагнюка!

Володимир Палагнюк народився 18 лютого 1919 року в містечку Латтімер Майнз (штат Пенсильванія) у родині українських емігрантів. Його батьки – Іван та Ганна Палагнюки – приїхали до США 1906 року зі села Іване-Золоте (Тернопільщина).

Батько одразу після переїзду подався до копальні і працював шахтарем, а у вільний від роботи час виконував обов’язки секретаря відділення Українського товариства.

Володимир був третьою із п’ятьох дітей у родині Палагнюків.

Латтімер Майнз – типове шахтарське містечко на сході США, де більшість чоловічого населення на початку ХХ століття важко трудилася під землею.

Майбутнє Володимира не заповідалося зірковим: на нього чекала та сама копальня, де працював батько (Палагнюк-старший помер від раку легенів), вугільний пил і важкий заробіток. Така перспектива не дуже подобалося юнакові, якому значно більше подобалося грати в бейсбол, баскетбол, футбол чи займатися боксом. Утім, доросле життя розпочав саме із професії вуглекопа. Проте надра американської землі Володимир краяв недовго: серйозно захопившись боксом, він досягнув чималих успіхів у професійному спорті. Історія американського боксу пам’ятає боксера Джека Браззо (псевдонім Палагнюка-спортсмена), який у 30-х роках тріумфально пронісся по рингу.

Браззо навіть встановив рекорд за кількістю виграних поспіль боїв, більшість із яких завершував достроково – відправляючи суперників у нокаут (він переміг у 15 поєдинках поспіль, із них 12 завершив достроково ще до початку 4 раунду).

В одному з поєдинків пропустив удар у горло, від чого аж до смерті мав хрипкий голос.

Але це не вплинуло на фізичну форму Володимира: від його ударів падали провідні зірки тогочасного боксу.

Пеленс-боксер згодом не раз з’являтиметься на екранах. На фото – епізод з драматичної антології «Playhouse 90» під назвою «Реквієм для важкоатлета» (1956).

Друга світова війна перервала його тріумфальний хід боксерським рингом. Володимир вирушив на військову службу у ВПС США. Доля й тут одразу ж випробувала його на міцність: під час навчального польоту на бомбардувальнику B-24 літак несподівано спалахнув. Пілот не розгубився і встиг вистрибнути з парашутом. Життя врятував доволі легко, проте із зовнішністю було значно важче – обличчя обгоріло до невпізнання. Але це не зламало духу Палагнюка.

Він витримав довге і складне лікування, витерпів кілька пластичних операцій і пересадок шкіри. Шрами, які залишилися на його обличчі назавжди, згодом додаватимуть його кіногероям такої мужності, якої не вдалося б досягнути навіть завдяки найдосконалішому гриму, бо крізь обличчя ці сліди пролягали до глибини серця…

Після закінчення лікування не захотів відсиджуватися у тилу, а попросився на фронт. Брав участь у воєнних діях, отримав нагороди за мужність і героїзм… З армії демобілізувався 1944 року.

Скориставшись пільгами для ветеранів війни, вступив у Стенфордський університет на факультет акторського мистецтва.

Таким чином, на противагу багатьом іншим акторам, яким зовнішніх даних цілком вистачало для того, щоб робити успішну кар’єру, а знань треба було рівно стільки, скільки знадобилося б для прочитання сценарію й підпису під контрактом на зйомки, Володимир Палагнюк прагнув здобути академічну освіту. І згодом, коли в цьому виникала потреба, міг похизуватися дипломами Університету штату Північна Кароліна й Стенфордського університету. Навчаючись, підробляв на прожиття посудомийником у ресторанах, охоронцем і фотомоделлю…

Закінчивши навчання 1947 року, якийсь час працював репортером у газеті й на радіо. Але цього було замало для його бентежної душі. Позичивши сотню доларів, Палагнюк вирушив до Нью-Йорка, аби спробувати свої сили в театрі.

Здобуття освіти, як засвідчили реалії, не було даремною тратою часу: молодий актор одразу дебютував на Бродвеї. І хоча перша риба (точніше вистава, у якій зіграв Палагнюк) зазвичай не ловиться, критики схвально сприйняли дебютанта і відзначили його особливу сценічну динаміку. Невдовзі прийшов успіх: Палагнюк зіграв у постановці відомої п’єси «Трамвай бажань» разом із уславленим згодом Марлоном Брандо. Не за горами був і перший кінодебют – образ злочинця у фільмі «Паніка на вулиці». Дебют був доволі успішним, але зробив Палагнюка (який після виходу на екрани першої кінострічки зі своєю участю почав використовувати сценічний псевдонім Джек Пеленс) заручником певного образу. Через це у кіно йому доводилося грати ролі переважно жорстоких злочинців, суворих ковбоїв, страхітливих монстрів, розбійників.

Кінодебют Володимира Палагнюка у фільмі «Паніка на вулицях» (1950). Відтепер його знатимуть як Джека Пеленса.

Актор втілив у життя складні й неоднозначні образи Дракули, Аттіли, Фіделя Кастро, сина Чингісхана. І це при тому, що в житті, згідно зі спогадами сучасників (зокрема друзів), він був надзвичайно м’якою, делікатною і чуйною людиною. Він був настільки безпосереднім, щирим і наївним, що навіть у Голлівуді з його інтригами, плітками і скандалами Джека любили всі.

Його мрією було зіграти Тараса Бульбу, але Володимир не належав до тих акторів, які випрошують ролі.

Відтак цю роль в однойменному фільмі зіграв Юл Бріннер, а Джеку продовжували підсувати ролі негативних персонажів…

«Я не завжди грав негідників. Проте негативні ролі зазвичай є найбільш змістовними, вони надають виконавцю більше простору, та й люди схильні краще запам’ятовувати “поганих хлопців”», – виправдовувався актор. Аби розірвати це замкнене коло, на початку 60-х років він покинув Голлівуд і переїхав до Європи, де зміг грати більш приємні й людяні ролі. Він знявся у фільмах французького режисера Жана-Люка Годара, а його партнерами були Бріжіт Бардо й Мішель Пікколі. На думку кінокритиків, найкраща роль, зіграна Пеленсом у Європі, – це персонаж фільму «Презирство».

 

У найкращому своєму «європейському» фільмі – «Презирство» (1963) – Джек Пеленс знімався разом із Бріжіт Бардо.

За свою акторську кар’єру Джек Пеленс знявся у 125 фільмах і телесеріалах. Серед зіграних ролей варто відзначити участь українського актора у таких фільмах, як «Професіонали» (1966), «Дракула» (1973), «Танго і Кеш» (1989), «Бетмен» (1989), «Міські піжони» (1991), «Острів скарбів» (1992).

Був лауреатом престижних кінопремій «Золотий Глобус» та «Еммі». За життя його тричі номінували на здобуття найпрестижнішої кінопремії «Оскар», але почесну нагороду вдалося вибороти лише з третьої спроби – 1992 року в номінації «Найкращий актор другого плану» у кінострічці «Міські піжони».

Відзначившись на врученні нагороди неординарною і бравурною поведінкою (під час нагородження Джек приголомшив аудиторію відтисканням на одній руці, чим викликав бурю захоплення своїми гімнастичними здібностями в 72-річному віці), Пеленс знову привернув увагу відомих режисерів до своєї персони і зіграв ще кілька цікавих ролей.

На запитання, звідки в нього стільки сил та енергії, Джек жартома відповідав: «Дуже люблю бараболю і щодня її їм. А ще готую голубці й вареники»…

На врученні Оскара 73-річний Джек Пеленс вразив публіку відтисканням від підлоги на одній руці.

У нього були особливі, лише йому притаманні шарм і загадковість. Прихильники таланту Пеленса стверджують, що обличчя цього актора притягує глядача, як ковток холодної води у спекотний день.

Пеленс шкодував, що найчастіше грав негативних персонажів, і критично висловлювався про свої ролі в Голлівуді, називаючи більшість із них «сміттям», а режисерів, які знімали ці фільми, – бездарними. Йому подобалися не бойовики, у яких переважно знімався, а комедії. Саме комедійна роль і принесла йому єдиного в кар’єрі «Оскара».

Мерседес Рул, Ентоні Хопкінс, Джоді Фостер і Джек Пеленс позують зі своїми Оскарами за лаштунками 64-ї щорічної церемонії вручення премії «Оскар» в Лос-Анджелесі в ніч на понеділок, 31 березня 1992 року.

Сповна продемонструвати багатогранність свого таланту в Голлівуді Пеленсу так і не вдалося – його просто не розгледіли. Коли продюсер Джек Хейлі-молодший, провівши відбір на місце ведучого в популярній програмі «Хочете – вірте, хочете – ні!», зупинився на кандидатурі Джека, та не приховував свого захоплення:

«Джек Пеленс – це абсолютно унікальна постать. Він надзвичайно привабливий, володіє таємничою і водночас серйозною манерою триматися, яка подобається усім. Але що в нього насправді чудово – це якість, яку мають тільки лічені виконавці. Джек розповідає так, що змушує вас відчути, мовби ви сидите поряд із ним біля багаття. Він має неймовірну здатність бути оповідачем».

Завдяки Пеленсу телепередача витримала два надуспішних сезони…

Незважаючи на зайнятість у кіно, театрі й на телебаченні, у Джека непогано склалося і сімейне життя. Він був двічі одруженим. Уперше – із театральною актрисою Вірджинією Бейкер, із якою прожив майже два десятки років (від 1949 до 1966) і виховав трьох дітей – дочок Голі й Брук та сина Коді. Син, як і батько, обрав професію актора, але передчасно помер 1998 року. Рано пішла зі світу й Вірджинія…

Удруге Джек одружився 1987 року зі стюардесою Елейн Роджерс, яка була з ним до останніх днів.

Джек Пеленс з дружиною Вірджинією Бейкер відзначають 15-ту річницю одруження в Cocoanut Grove, Лос-Анджелес, 1964.

Окрім зйомок у кіно та участі в театральних постановках, Джек Пеленс у вільні від основної роботи години писав вірші. Він тонко відчував поезію і навіть видав власну збірку поезій «Сад любові». Цю збірку супроводжують малюнки, створені автором: Пеленс захоплювався живописом і любив малювати пейзажі. Займатися цим хобі почав ще наприкінці 50-х.

Зоряна хвороба, перед якою голлівудські небожителі особливо вразливі, Джека не підкосила.

До кінця життя він залишався скромним і відкритим як для друзів, так і для шанувальників своєї творчості. Він максимально дистанціювався від шоу-бізнесу і його проявів. Мав кілька ранчо і навіть ферму із сотнею корів та коней, хоча більше любив жити в місті.

Звідки в успішного американського кіноактора, кар’єра якого сягнула зеніту в космопополітичному Голлівуді, так міцно вкоренилося українство? Для того, щоб відповісти на це запитання, треба знову повернутися у дитячі роки Володимира. Його батько гарував у пенсильванських шахтах, але, коли наставав довгоочікуваний вихідний, не ніжився в ліжку, а садив дітей довкола себе і прочитував їм свіжий випуск української газети від першої до останньої сторінки…

Джек Пеленс був громадянином США, але українство жило в ньому змалечку. Про Україну знав із розповідей батьків та з творчості Гоголя, твори якого дуже любив, а ще з пісень, які завжди міг наспівати навіть тоді, коли не вистачало слів для спілкування українською.

Не цурався українських справ навіть у ті роки, коли про Україну згадували хіба що в емігрантських колах. 1964 року брав участь у відкритті пам’ятника Т. Шевченку у Вашингтоні.

Відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році. Фото з газети «Свобода».

Він цікавився українською історією, причому намагався не вершки стригти, а докопуватися до глибин істини. Був закоханим в український кінематограф, глибоко шанував доробки Довженка, Параджанова, Іллєнка. Серед англомовної публіки не цурався спілкуватися з українцями рідною мовою. У середині 90-х років збирався зіграти роль Мазепи в спільному американсько-українському проекті, але не склалося…

Уперше на рідній землі своїх батьків Палагнюк побував 1996 року – на десятиріччя Чорнобильської катастрофи. Того ж року взяв участь у роботі кінофестивалю «Молодість».

2002 року заснував Голлівудську фундацію «Тризуб» у Лос-Анжелесі, завданням якої була популяризація українського внеску у світову культуру, передусім у царині кіно, та сприяння молодим акторам українського походження.

Ще через рік, коли Українсько-канадський дослідницько-документаційний центр у Торонто зняв фільм «Між Гітлером і Сталіним: Україна в Другій світовій війні», Пеленс успішно впорався з роллю диктора україномовного тексту.

Він був відданим жителем міста, проте останні роки доживав на своїх ранчо у Каліфорнії й Пенсильванії. В останні місяці життя Джек не вставав із ліжка. У нього не було страшних і смертельних хвороб, просто давався взнаки вік, а організм намагався довести душі, що своє уже відпрацював. Душа з цим не погоджувалася. У помешканні, де збігали останні дні актора, притишено лунала українська музика, і хворий, будучи при світлій пам’яті, намагався підспівувати. Робив це не для камер і піару: зі світом прощався правдивий українець…

Останні роки свого життя актор проводив переважно на ранчо в Каліфорнії та Пенсильванії. На фото – Джек Пеленс на своєму ранчо в Tehachapi, штат Каліфорнія.

З останніх сил хотів зіграти в українському кінофільмі. Спеціально під Джека український кінорежисер Олесь Санін розробляв сценарій фільму з робочою назвою «Кобзарі», де Пеленс мав зіграти роль людини, яка повернулася в Україну з Америки, пройшла всі кола більшовицького пекла, пережила страждання, злидні, розлуку з близькими, розпач і розчарування, але не втратила духовного піднесення і радості від життя. Зйомки мали розпочатися 2007 року.

Але смерть вихопила його з життя 10 листопада 2006-го, запланувавши для актора інші ролі в інших світах, де сценарії пише Всевишній.

Відійшовши у вічність, Джек Пеленс назавжди залишив нам свій образ: чоловік майже два метри заввишки, із карими очима, які випромінюють доброту, і густим сивим волоссям. Знаний як кінематографічний негідник, він, проте, вражав упевненістю й самоповагою, зосередивши в погляді глибоку внутрішню філософію і знання життя. Він нікому не заздрив і всім щиро бажав найкращого.

Було в нього й окреме побажання українцям: «Я бажаю вам такого щастя, якого тільки можна побажати. Я вірю, що Україна стане однією з наймогутніших націй у світі…».

Рано чи пізно ці слова мають здійснитися!

Фото з відкритих джерел
Джерело: lysty.net.ua


У Карпатах існує стародавній звичай, якого немає в інших регіонах України

У деяких гуцульських селах й досі дотримуються унікальної традиції прощення гріхів праправнуками

Християнський обряд, під час якого праправнуки здійснюють прощення всіх гріхів своїй прапрабабці чи прапрадідові, колись був поширений у багатьох країнах Європи. А до наших днів зберігся лише в Україні. “Експрес” знайшов родину, в котрій обряд “Прошші предчіт” здійснювався вже тричі.

Так, дворічна Алінка Цвілинюк, що живе в селі Вигода Верховинського району, стала предчі для своєї прапрабабці Сеньки Гаврильчук 1930 року народження, здійснивши родинний обряд “Прошші предчіт”.

…Минаю річку Черемош. Біля єдиної на Верховинщині цегляної церкви звертаю до помешкання Цвілинюків. Зі старенької дерев’яної хати вибігає біляве блакитнооке дівча. Це і є предчі Алінка Цвілинюк. Заходжу до хати й розпитую в мами Аліни — Іванки – про їхню унікальну родину.

Жінка розповідає, що свого часу, в трирічному віці, прощала гріхи своїй прапрабабці Марії Кікінчук.

“Саме прапрабабця Марія в нашій родині була першою предчі, – розповідає Марія. – У 1913 році здійснила обряд предчі для своїх прапрадіда та прапрабаби Василя та Василини Білачуків із присілка Пушкар. Потім це повторила я, а моя донька Алінка наразі цей обряд звершила не повністю”. Тож вона знову робитиме це наступного року.

“Тільки праправнуки-предчіта мають сакральне право звернутися до Господа Бога, щоб Він допоміг простити всі гріхи прапрадідові чи прапрабабці, – розповідає про унікальний обряд краєзнавець Іван Зеленчук. – Тоді старенькі помруть безгрішними.

Обряд “Прошші предчіт” проводять у трьох різних формах. Передусім прапрабабусі чи прапрадіду потрібно взяти в руки хресну сорочечку свого предчіти і помолитися до Бога. Коли дитині виповниться один рік, їм потрібно напитися води з рук свого предчіти. А після двох років — усно попросити в свого предчіти прощення своїх гріхів. А предчі відповідає: “Хай Бог прощає та й я прощу”.

Іван Зеленчук був свідком цього обряду 17 років тому, коли предчі була Іванка. Він пригадує: “Тоді в старому будинку зібралась родина Кікінчуків, що складалася із чотирьох поколінь матерів. Марія Кікінчук – 1910 року народження, Сенька Гаврильчук 1930 року, Василина Шайваровська – 1959, Світлана Кімейчук – 1976 року народження зі своєю трирічною донькою Іванною. Дівчинка простила гріхи своїй прапрабабі Марії, повністю дотримуючись традицій”.

“Чому цей обряд називається “Прошші предчіт”?”, – запитую в пана Зеленчука. “Гуцули-старожили називають четверте покоління нащадків одним коротким словом – “предчіта”. Тож назва означає “прощення праправнуків”.

Сьогодні мало хто використовує цей старовинний християнський обряд. Адже для цього людині потрібно дожити майже до столітнього віку, дочекатися не лише народження і хрещення предчіт, але й того часу, коли вони зможуть самостійно ходити і говорити. До речі, колись за це прапрадід і прапрабабця обдаровували своїх предчіт гарним вбранням, коровами, конями та вівцями.

Старожили Гуцульщини вважають, що на ті вибрані родини, у яких прапрадіди чи прапрабаби дочекались предчіт, сходить Боже Благословення, і тому вони розквітають у своїх нащадках.