Котяра заліз по стовбуру напівзасохлої тополі на сам вершечок…

Котяра заліз по стовбуру напівзасохлої тополі на сам вершечок – там, де вже такі тонееесенькі галузки, і, жалібно м’явкаючи, дивився вниз…
Внизу, на автобусній зупинці, його голосно жаліли чутливі жіночки і навіть окремі сивоголові чоловіки. А декілька школярів настільки пройнялися псячою долею облізлого кота, що навіть пробували заманити його ковбасою з салом, одна цьотка – свіжою сосискою, а один вуйко витягнув із пакету в’ялену рибу, відірвав голову і довго махав нею до Кота…
Але Кіт не заманювався…
Тут підійшов автобус, весь люд, що терпляче очікував на зупинці, занурився у нагрітий транспортний засіб, склавши пожертви на купку під тополею…
Коли автобус від’їхав, Кіт облизався, зліз до низу і зжер все, що там лежало. Особливо довго смакував риб’ячою головою…
І поліз назад – туди, де тонесеньке галуззя…

Оповів: Любомир Коваль


10 типів людей, не створених для нормальних стосунків

Існує кілька типів людей, з якими дуже важко створити повноцінні, здорові стосунки. Ми розповімо про тих, з ким стосунки приречені до невдачі практично завжди.
Читати далі


Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка…

Йде вулицею чоловік та й бачить, як з балкону п’ятого поверху звисає жінка, лиш одною рукою тримаючись за перила, а внизу стоїть ціле кодло здорованів і спостерігають.
– Хлопці! Чого вилупилися, ворушіться, робити щось треба, аби жінка не зірвалася!
– Та це теща!
– Ти гля, як за життя бореться! І пазурі які моцні має!


Про сотворення мавп і людей

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться – нє, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: – щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь – краса!
Живуть люди у бiлих хатках iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д.
Але що це? Дивиться, а багато мавп все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них:
– я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?! Ну і так ногою притупнув аж блискавки пішли.
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже
“А МИ ПА УКРАІНСКІ НІ ПАНІМАЄМ!”


Про толерантного священика

Один священик у проповідях дуже любив ганьбити московитів.
Люди почали скаржитися, бо десь у когось була якась у Раші родина і т.д.
Викликає єпископ того священика і каже:
– Сину, Господь помер за всіх людей і за московитів у тому ж числі. Прошу тебе, не рухай їх.
– Та не можу стриматися, Владико! Але добре, вже не буду, все зрозумів.
Настає Великдень, до села з’їжджаються звідусіль до рідної хати односельчани, приходять до храму, а там отець і каже проповідь:
– І от настав Страсний Тиждень. Ото Господь і каже: «Той, хто сидить зі Мною за столом – зрадить Мене». А Юда й одзивається: «Нє я лі ета, Госпаді?»


Про Оксану, Серьожу та Різдвяні свята

Одружилися колись Оксана та Серьожа – московит із-за поребрика.
Жили собі “за порєбріком”, але на Різдвяні свята Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, хотіла показати свої традиції, фольклор. Та цей Серьожа боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родінє казали, що «бандєровци тєбя уб’ют»!
Оксана нервує, каже: – От тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш “Христос народився!” та й приймуть тебе, люди у нас мирні, все буде гаразд. Дурні оці твої друзі-московити, що таке тобі намололи, в нас тут нормальні люди, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш, як колядують, може, й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Минає півгодини, той Сєрожа як увірветься до хати, мов навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
– Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли? – запитує Оксана.
– Да я… к нім… с откритой душой! Пріхожу, бутилку на стол ставлю, ґоворю їм, как ти мєня учіла: “Христос нараділся!” А оні все хором как заорут “Славімо його!” А хрен ви мєня словіте!!!


Про білєти со скідкой

Аеропорт Шереметьєво. Літак Москва-Київ піднімається у повітря, набирає висоту…
Сидять у хвості лайнера пасажири, в салоні чути характерне “штокання” і “акання”, аж раптом пасажири в ілюмінаторі бачать, що із літака випадають люди. З сусіднього салону лунають моторошні крики.
Заходить захеканий здоровенний стюард й мовить зловісно:
– Ну що, в кого іще “білєти со скідкой”?