Вчив годину на день – як американець оволодів українською мовою за 3 місяці

Волонтер Корпусу миру США з Лос-Анджелеса Браян Ескобар розповів, як вивчав українську мову.

Він працює шкільним вчителем англійської мови у Христинівці на Черкащині, повідомляє, – пише Газета.юа.

“Я народився в Америці, ріс в Америці. Для мене там все по-старому, нічого особливого, нічого нового. Мені трошки нудно буває інколи, коли я в Америці. Рік чи два назад я побачив у соцмережах, що мої друзі за кордоном у Таїланді чи Японії, і зрозумів, що теж хочу кудись поїхати. Я кайфую в Україні”, – сказав американець.

Браян виділяв на вивчення мови годину на день.

“Україна – дуже цікава країна для мене. Моє вивчення української розпочалося з простих висловів “доброго дня”, “доброго вечора”. Ще паралельно я став дивитися телесеріали із субтитрами”, – розповів Ескобар.

Американець вивчав мову через інтернет. За рік оволодів українською. Вже знає російську та німецьку, вчить китайську.

“Хочу бути поліглотом. Знаю вже не одну мову й українська – не найважча з тих, що я вчив”, – сказав Браян.


“Китайці гарують, а наші прогулюють уроки”: шкільний пост українки вразив мережу

Користувачів мережі вразив пост про різницю між китайськими і українськими школярами у ставленні до навчання.

Виконавча директорка Української освітньої платформи EduPay Тетяна Єфімова на своїй Facebook-сторінці пояснила, що китайські учні платять гроші за навчання і з дитинства “гарують на повну силу”, а українці, отримуючи безкоштовну освіту, намагаються прогуляти уроки, пише Моя Школа OBOZREVATEL.

“Поки українські батьки радіють звільненню першачків від домашніх завдань, а випускники бажають спростити ЗНО чи зовсім його скасувати, китайці вчаться так, наче це найвища мета їхнього життя”, – зазначила Єфімова.

Українська студентка, яка навчалася за програмою обміну в Франції, розповіла жінці, що в групі іноземців було понад 30 китайців, і всі вони демонстрували ідеальні знання.

“От і в чому секрет китайської освіти? 100% платність? Те, що діти з малечку “гарують” на повну силу? І що не так з нашою безкоштовною освітою, за якої діти намагаються прогуляти уроки, а батьки прагнуть зменшення навантажень на бідних діточок?” – додала Єфімова.

Користувачі мережі почали обговорювати проблему.

“Ні діти, ні батьки не мають мотивації вчитися, перспектив ніяких”, “Розмовляла з вчителькою англійської мови. До неї маленький китаєць ходить на додаткові заняття. За її словами, заняття не скасовувалися навіть тоді, якщо дитина захворіла”, – написали в коментарях.


“Випускники шкіл з ЛНР, ДНР, Криму не будуть складати ЗНО для вступу до ВНЗ” – Ганна Новосад

Наразі кримчани й севастопольці можуть без ЗНО й українського атестата вступити лише в декілька вишів південних областей. А випускники з так званих ДНР і ЛНР – у декілька переміщених звідти ж вишів.

Як інформує “Vseocvita“, для вступу в решту вишів України випускники з окупованих росіянами територій мусять здавати ЗНО й отримати український атестат.

Міністерка освіти та науки Ганна Новосад впевнена, що на часі – переформатування цієї схеми:

“За ці 5 років така сегрегація себе вичерпує, і ми маємо переосмислити доступ для цих абітурієнтів, наших студентів до наших же закладів вищої освіти”, – наполягає Ганна Ігорівна. – “Ми маємо переглядати правила вступу, маємо давати їм можливість не лише вступати в ті заклади, які ми визначили як опорні в окремих областях.

Складніше питання, як готувати таких вступників до такого вступу. Зараз 4468 дітей з непідконтрольних територій здобувають освіту – паралельно з тією, яку вони здобувають там – за екстернатом, дистанційним навчанням.

Діти мають доступ до електронних освітніх ресурсів, сканів підручників, мають зв’язок з певною школою на підконтрольних Україні територіях – вчителі якої дають їм певний зворотній зв’язок з тих завдань, які вони виконують”.

Також пані Новосад нагадала, що цього року 1600 випускників з непідконтрольних територій Донбасу і 265 випускників з окупованого Криму вступили до українських вишів за спрощеною процедурою.

“Спрощена процедура – це коли вони не складають зовнішнє незалежне оцінювання, – нагадала міністерка освіти. – Це означає, що є інтерес [у випускників шкіл в так званих ДНР, ЛНР, Криму й Севастополі] до навчання в тій частині України, яка підконтрольна уряду”.

Також Ганна Ігорівна нагадала, що для вступу до вишу за спрощеною процедурою вступнику з окупованої території потрібно звернутися в освітній центр “Донбас-Україна” або “Крим-Україна”, заповнити освітню декларацію та скласти три вступних іспити. При цьому не обов’язково мати український паспорт та складати ЗНО.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.


“Закриємо школи – піднімемо зарплати вчителям!” Новосад запропонувала несподіване рішення

Міністр освіти та науки України Ганна Новосад запропонувала збільшити зарплати вчителям за рахунок “оптимізації” мережі шкіл.

Як сказала очільниця Міносвіти в інтерв’ю “Радіо Свобода”, середня вартість підготовки учня в Україні становить 21 тис гривень, а в малокомплектних школах – 100 тис гривень, – пише obozrevatel.

Міністр заявила, що за рахунок закриття малокомплектних шкіл можна підвищити зарплати вчителям і облаштувати кращий освітній простір.

“Сума 100 тисяч гривень, на жаль, не говорить, що дитина отримує кращу якість освіти. Це абсолютно неефективне використання коштів. Тому потрібно працювати над мережею, її оптимізувати, робити так, щоб діти мали доступ до кращих шкіл. Це можуть бути опорні школи, щоб вони могли до них доїжджати, мати доступ до кращих освітніх послуг”, – сказала Новосад.


Не вір, не лайкай, не репость: 10 заповідей медіаграмотної людини

Соціальні мережі змінили нашу реальність. Останні кілька років інформація про світ навколо приходить до нас із їхніх стрічок. Раніше ми отримували відфільтрований, відредагований, структурований контент із медіа. Він був різний, але ми знали, хто за це відповідає. Якщо якесь медіа діставало нас остаточно, ми припиняли купувати видання, дивитися телеканал чи заходити на сайт.

Тепер “сміттєвий” контент стукає у наші двері, не питаючи дозволу. На нас ринуть навали фейків, пропаганди, маніпуляцій, корисних ідіотів, популізму, чорного і білого піару, прихованої політичної реклами, брехні заради кліків, грантів чи просто з любові до процесу. Стрічки соцмереж виглядають, як філіал божевільні, навіть у найпритомніших із нас.

Як вижити у ній і залишитись при здоровому глузді? Дотримуйся заповідей медіаграмотної людини! (все-таки медіаграмотність пишеться разом).

Джерело: uchoose.info

Не вір картинкам

Фотошоп має величезні можливості. Навіть школяр за 5 хвилин домалює свастику на український танк, скажімо, батальйону Айдар. І ось уже тисячі репостів кричать нам, що українські добровольці – нацисти і антисеміти.
А як гарно виглядають сім веселок у Коломиї! Рука так і тягнеться натиснути “лайк” і “репост”. Особливо, коли автор ще й підписав, що то Боже диво. Наше почуття законної гордості і незнання законів фізики вимагає розповсюдити це. І дарма, що це фото з Пенсильванії, яке науковці спростували ще два роки тому.

А хіба ми пройдемо повз нещасну яснооку дівчинку, яка потребує допомоги? Хто ми – люди або черстві монстри? Звичайно, ми поділимося публікацією з номером картки для допомоги. Навіть якщо дівчинка – цілком здорова і не має жодного стосунку до шахраїв, які “збирають” їй гроші.

Нехай гугл стане твоїм другом. Перевір картинки через Google Images. Щоб відсіяти зайве, обмеж пошук періодом часу, коли відбувалася вказана подія.

Не вір відео

У пропаганду вкидають величезні гроші, яких цілком достатньо навіть, щоб зняти кіно різного ступеня переконливості. Як оці “масові заворушення в Одесі”.
Є й простіший шлях. Уже готове відео нарізають на зручні шматки. Тож, якщо обурений герой ніде не говорить, проти чого він обурюється, – можливо, ці місця просто вирізали. Так звернення до Путіна матері загиблого російського солдата перетворюється на звернення української матері до Порошенка.

Забий у гугл чи ютуб ключові слова, наприклад, “Обращение матери солдата” – і велика ймовірність, що ти знайдеш оригінал.

Є ще простіший шлях підробити відео – не треба нічого різати. Лише взяти добре забуте старе відео, перезалити його в інтернет – і вуаля – навчання на Кавказі 2012 року перетворюються на Світлодарську дугу 2016-го. Щоб запідозрити фейк, достатньо придивитися до ландшафту і прислухатися до мови.

Не вір інозенмим медіа

Посилання на іноземні видання звучить, як магія, додає солідності і відкриває для фейків усі двері. Ми звикли довіряти розумним людям із Заходу. Але спочатку варто розібратися, що це за медіа, чи воно справді публікувало цю новину, чи мають його автори упередження – і які.

Наприклад, Bloomberg ніколи не повідомляв про величезне родовище золота у Криму.

А британський сайт The Independent, хоч і звучить солідно, належить росіянам і не раз був помічений у поширенні фейків.

Також не зайве з’ясувати, хто автор новини, що іще він писав, і чи це часом не блог. У блогах часто з’являються випадкові люди, за яких керівництво видання не відповідає. Як у цій історії з Buzzfeed. Топове світове медіа нібито повідомило про табори для сирійських біженців в Україні. Звідти, мовляв, вони ринуть у Європу. Насправді, про це написав блогер Іван Коваль – і це було єдине його повідомлення. Він підсилив його фейковим скріншотом новини “Укрінформу” з посиланням на українського експерта. Ні цитати, ні новини ніколи не існувало.

Не вір цифрам

Цифра завжди звучить переконливо. Особливо якась складна. Чи страшна. Чи і те й інше водночас. Наприклад,як у цьому випадку. Військовий прокурор обмовився, сказавши, що понад 10 тисяч військових “загинули не від бойових дій”. Потім він додав, що це безповоротні і санітарні втрати. Поясню: безповоротні втрати – це загиблі, санітарні – поранені. Потім українські медіа, які не знають матчастини, розповсюдили цю цифру, як кількість “небойових” загиблих. Військова прокуратура мусила спростовувати це додатково.

Російська пропаганда активно використовувала цей фейк, доповнюючи “новину” коментарями так званої “ДНР”, що “високі небойові втрати пояснюються сутичками російськомовних військових з українськими націоналістами”. Лента.ru заявила, що “в Киеве рассказали о двух уничтоженных украинской армией собственных бригадах”. “Вести” – про “самоуничтожение украинской армии”. “Взгляд” – що “головним ворогом української армії став алкоголізм”.

А всього лише й треба було – перевірити цифри. Якби це зробили, то побачили б, що 10 000 – це загальна кількість загиблих військових і цивільних за чотири роки з обох сторін.

Не вір політикам

Вони заявляють те, що хочуть чути їхні виборці. Гречки? Будь ласка! Політ на Марс? Жодних проблем. Хочете зради? Нате вам! От, наприклад, Сергій Тарута торік заявив, що ймовірність розпаду України, втрати суб’єктності і перетворення на сіру зону – 97%. При цьому він посилається на дані Світового банку та Академії наук. Політик спрогнозував, що наприкінці минулого року Україну мало чекати банкрутство і соціальний вибух. То й що, що Світовий банк не передбачає ймовірності розпаду держав, а займається економічними прогнозами? І навіть прогнозує зростання ВВП України на 4%. Але ж влада у нас погана? Погана. Грошей нема? Нема. Зубожіння? Авжеж. От і лягають подібні “новини” на такий благодатний ґрунт, що навіть журналісти не витрачають часу на їхню перевірку. І потім бачимо таку картину:

Не вір дослідженням

З’ясуй, хто проводив дослідження, за якою методологією. Скільки людей опитали, як формулювали запитання. Уся ця інформація має бути на сайті соціологічної організації. Якщо її немає – викреслюй цей твір зі списку тих, яким варто довіряти.

Навіть якщо з переліченим вище усе гаразд – прочитай сам текст або хоча б висновки дослідження, а не його переказ. Можливо, у ньому все з точністю до навпаки, як у цьому звіті Держдепу США про те, що Україна “лідирує щодо порушень прав людини”. Є нюанс – йдеться лише про окуповану її частину.

Не вір невідомим експертам

Справжні експерти – добре відомі, мають відповідну освіту, досвід і хорошу репутацію у професійних колах. Мають вагомі успіхи у своїй сфері, інколи – наукові праці. Натомість псевдоексперти часто виринають із небуття, щоб зробити гучну заяву. Наприклад, про участь України у незаконному світовому трафіку зброї. Google показує, що “директор збройних складів” Михайло Кононович мав стосунок до армії лише під час строкової служби і є депутатом-комуністом.

Бувають складніші випадки, коли експерта “створюють” з нуля, щоб у потрібний момент він видавав потрібні коментарі. Як фейкового експерта Пентагону, якого вирахував Bellingcat.

Не завжди варто вірити й відомим експертам, але з ними зазвичай простіше. Вони продаються дорого, не надто часто і переважно відомо або очевидно – кому.

Не вір патріотам

Розумію, що замахуюся на святе. Як не вірити, коли хтось пише, що українські бійці ліквідували пару сотень ворогів? Ну то й що, що немає жодних доказів. Так це ж наші!

Як не вірити, коли волонтер під час великого бою публікує обурений пост про те, що від нас приховують кілька десятків загиблих? Він точно знає, йому сказали перевірені люди. Він же волонтер, врешті-решт. Ну то й що, що вночі цей пост зникне і виявиться, що десятки людей не спали, бо волонтер став жертвою власної паніки? Він же з найкращих міркувань.

Не панікуй, шукай або чекай доказів. В іншому разі – стався до цієї інформації, як до недостовірної. У загиблих є ім’я, прізвище, батьки, друзі, родичі і побратими, є місце служби і командування підрозділу. Це не шило в мішку, яке можна сховати.

Не вір очам

Так, ми можемо помилятися, навіть коли бачимо щось на власні очі. Продовжуючи військову тему – кожен із нас сидить у своєму окопі і бачить лише те, що з того окопу видно. Коли над ним пролітає снаряд, нам нестримно хочеться закричати “Зрада!” Нам страшно і ми хочемо негайних дій. Але правильні дії можуть базуватися лише на точній інформації. І це потребує чесності із собою – визнати, що наші знання обмежені. Або зупинитися і подумати: а як виглядає цей снаряд, а куди і звідки він летить, розпитати командира про ситуацію на ширшій ділянці фронту. І зрада, якщо пощастить, може перетворитися на перемогу.

Завжди шукай першоджерело і докази

Ця заповідь узагальнює усі попередні. Не доведено – неправда. Крапка.

За матеріалами Сома.


У Києві мешканець будинку облаштував у під’їзді міні-бібліотеку

У під’їзді на Оболоні, що в Києві, мешканець будинку на вул. Олександра Архипенка, 2/12 облаштував бібліотеку. На стелажі можна знайти художню літературу, путівники, графічні романи та журнали.


Фото: Оболонь Live/Facebook

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомляє Оболонь Live.

Засновник ресурсу Book.ua Олексій Мась організував міні-бібліотеку для своїх сусідів.

У перший день роботи бібліотеки Мась поділився дев’ятьма книгами, та згодом бібліотеку почали доповнювати й інші жителі будинку. Зараз вона налічує понад 30 примірників.

Щоб узяти книгу, мешканцям будинку потрібно записатись на відведеному для обліку аркуші: вказати своє ім’я, дату, за необхідності додати примітку. У примітках можна вказати книги якого жанру цікаві читачу, щоб надалі сусіди могли поділитись нею.

Також мешканці будинку можуть проголосувати за те, що книгу треба віддати на макулатуру. Якщо хтось із цим не згоден, він може протягом тижня оскаржити це рішення.

У під’їзді на Оболоні мешканець будинку облаштував бібліотеку______________________На стелажі можна знайти художню…

Gepostet von Оболонь Live am Mittwoch, 3. Januar 2018


Українські сайти: ТОП корисних порталів України

Інтернет – чудовий інструмент для швидкого пошуку відповідей на запитання, навчання, роботи, зв’язку з друзями та й просто розваг.

Зібрано 10 корисних українських сайтів, які можуть стати для вас хорошими помічниками.

1. pra.in.ua – безкоштовна база для досліджень родоводу

Завдяки ентузіастам, історію своєї сім’ї тепер можна вивчати онлайн. В Україні працює платформа pra.in.ua, яка дозволяє досліджувати родоводи. Наповнювати його допомагають і професійні історики, і волонтери, повідомляє “24 канал“.

Працює сайт pra.in.ua за принципом соцмереж. Реєструєтеся і можете шукати за регіоном чи прізвищем.

2. jarvis.net.ua – онлайн-асистент з вибору фільмів

На сайті можна максимально швидко знайти фільм під настрій. Винятково в українській озвучці.

3. pdr.hsc.gov.ua – онлайн-тести для перевірки знань ПДР

Тут ви можете в онлайн режимі перевірити свої знання правил дорожнього руху.

4. museums.authenticukraine.com.ua – 3D-тури музеями України просто неба

Компанія Google разом з міністерством культури України оцифрувала сім музеїв просто неба в різних регіонах країни і створила віртуальний тур ними.

На спеціальному сайті “Музеї України просто неба” можна віртуально помандрувати, дізнатися про історію життя в різних регіонах, а також ознайомитися з народною архітектурою та побутом.

5. ukr-mova.in.ua – сервіс для вивчення, перевірки та вдосконалення української мови

«Мова – ДНК нації» – це освітній проект для тих, хто хоче вдосконалити свої знання української мови; Тут ви знайдете цікаві вправи, диктанти та бібліотеку правил.

6. reformy.org.ua – Реформи в Україні

Сайт, на якому є посилання на усі реформи – і ті, які вже проведені, і ті, які в процесі реалізації.

7. prometheus.org.ua – масові безкоштовні онлайн-курси українською мовою

Український сервіс Prometheus позиціонує себе як громадський проект масових відкритих онлайн-курсів. Тут ви знайдете безкоштовні навчальні курси університетського рівня від викладачів КНУ, КПІ та Києво-Могилянської академії.

Обравши тематику, з’являється можливість переглядати відеолекції, виконувати інтерактивні завдання, щоб перевірити набуті знання, та спілкуватись на форумі з іншими студентами та викладачами. За умови успішного виконання усіх завдань, студент отримає сертифікат про завершення курсу.

Навчатись можна в будь-який час, адже відеолекції, тести і форум доступні цілодобово.

8. navizor.com – розумний мобільний навігатор та система моніторингу якості доріг

Навізор — це розумний мобільний навігатор, який прокладає маршрути з урахуванням якості дорожнього покриття, а також збирає, аналізує і відображає актуальні дані про стан доріг у режимі реального часу та попереджає про небезпечні ділянки дороги попереду. З даним навігатором ви зможете заощаджувати витрати на пальне, ремонт автомобіля та уникнути ризиків та неприємностей, пов’язаних із поганою якістю доріг.

9. UA.IGotoWorld.com – туристичний портал про Україну

Справжня знахідка для туристів. Тут є усе: мапи з позначками визначних місць, маршрути, готелі-хостели-квартири..Тут є практично усі відповіді на запитання, які можуть у вас виникнути під час планування подорожі.

Джерело: coma.in.ua


Як я провів один день в школі сина

Одного разу я взяв день відпустки на роботі і просто відсидів у класі сина кілька уроків. У цій колонці — про пережиті мною враження

У минулому році наша сім’я повернулася з Данії, проживши там 4,5 роки. У Львові ми віддали свого 10-річного сина до звичайної школи. Я вирішив подивитися, чим відрізняється українська школа від школи в Данії.

Перше вересня

Усіх дітей вишикували на стадіоні (неасфальтованому і без трави). Незрозуміло навіщо це досі робити — спека, пил, офіційні промови. Батьки нудьгують, діти відверто страждають.

Добив мене піп. Там був реальний батюшка — він прочитав напуття, потім пройшов і окропив усіх водою (діти були тільки раді — божественна свіжість!). У нас церква начебто відділена від держави — це взагалі законно? ХІХ століття якесь.

У Данії діти просто починають вчитися (в кінці серпня), жодного показного офіціозу і попів.

Що сподобалося: у нашого сина красива вчителька.

Загальні враження

Вразило, що діти на перервах не можуть виходити на вулицю — «школа не може забезпечити там їх безпеку». У Данії діти виходять на 40-хвилинну перерву — адже ці потужні “генератори енергії” потрібно регулярно розряджати.

У туалетах немає туалетного паперу. Питної води теж.

Зате нам сказали, що дуже бажано приходити за 15 хвилин до першого уроку, щоб усі діти співали гімн у вестибюлі. (Ви серйозно?)

Загальноосвітні предмети

Отже, урок. Діти сидять належно — з перших хвилин учитель майстерно бере дисципліну в свої руки. Відповідають по черзі — від них очікується старанність і увагу. Українська мова, природознавство — клас працює, як налагоджений механізм.

Але щось мені не подобається цей стройовий спів. Якщо подивитися вглиб, то тут і з’являється український патерналізм і відсутність критичного мислення.

1. Дітям показують слайд про те, скільки звуків можуть видавати різні тварини. Списком, розумієте? Курка — 13, жаба — 6, свині — 23. Це навчання? В ідеалі потрібно було б з’їздити в зоопарк і вивчити все на місці. Подивилися на власні очі, отримали життєвий досвід. У крайньому разі можна поставити записи з YouTube (проектор зараз є скрізь). Але ні, натомість голі цифри на екрані. Моя дитина знатиме багато цифр — і нічого не знатиме про реальність.

Данські ж діти ходять на екскурсії до лісу, в будиночок лісника або вчаться робити деревне вугілля. В океанаріум (квиток оплачують батьки). Що завгодно, щоб діти інтегрувалися в світ з молодих років.

2. Від дитини не чекають, що вона подумає і сміливо висловить свою думку, ні. Потрібно сказати правильну відповідь, а весь інший час вона повинен просто не ворушитися.

Над дошкою висить Тарас Шевченко. В Україні і світі є багато поетів, але кожен український учень знає, що правильна відповідь на питання «Хто твій улюблений поет?» — «Тарас Шевченко» (перевіряв на своєму синові після року навчання в українській школі).

Дитині говорять не тільки, що знати, а й що відчувати і що любити. Розумієте? Наших дітей вчать потрібної відповіді на питання «Що ти любиш?» Це догматизм — перший крок до гіпнозу свідомості. (Ті, хто від такого прикладу «реве та стогне», не поспішайте. Шевченко — тільки приклад).

3. Дітям прочитали розповідь, як дельфіни вивели корабель на правильний курс. Потім їм ставили питання за текстом: якого кольору було небо, як називалося море, в якому загубився корабель, як називався корабель.

Не забувайте, що відповідати треба було правильно і швидко. Але тут один хлопчик підняв руку і поставив питання, за яке я б відразу поставив йому найвищий бал (запам’ятав навіть його ім’я — Кирило. Молодець, Кирило!). Питання було таке:

«А звідки дельфіни знали, куди потрібно було кораблю?»

Учитель обіцяє розібрати це питання наступного разу, лунає рятівний дзвоник. Усе.

Адже хлопчик виявив рідкісний талант — критичне мислення. Зверніть увагу: він був один такий у той момент проти по-конформістськи налаштованого класу. Очевидно, ці паростки свідомості просто зів’януть без участі дорослого, який їх підтримає і направить.

А що, це прям так важливо, запитаєте ви? Навіщо це потрібно? А від того, що мільйони українців голосують за одних і тих же кандидатів, не думаючи. Не міркують критично. Тобто не дивляться, що обіцяв цей кандидат минулого разу і що з цього виконав, просто дивляться на нього як ніби з чистого аркуша. І так у всьому.

Англійська

Діти по черзі вписують дієслова am та is у прочерки. Для них це занадто легко, вчителька не дуже добре знає їх рівень, оскільки вона на заміні. Гаразд.

Але коли мій син приходить зі школи і питає, чому the zoo їхня штатна вчителька вимовляє як ze zu (звуки th і z дуже різні, а у неї це однаковий звук), я не знаю, що йому відповісти. Рівень підготовки вчителів часом дуже низький, що не дивно з нашими зарплатами.

Фізкультура

Тут питань немає — дітям подобається активність.

Їдалка

Їжа — не найкращої якості. Діти з’їдають 50% порцій — не подобається. Хтось приносить своє.

Були зайві порції, тож я зміг спробувати — риба найдешевша, не дуже приємна. Гарнір нормальний, але його зіпсувати важко.

Між рядків

У завданнях з математики серйозно знижують оцінки за помарки. За приклади, які мій син розв’язує в розумі, в зошиті він отримує посередні оцінки — за почерк і виправлення. Так математика перетворилася на чистописання.

У одного хлопчика наша красива вчителька при всіх двічі рвала і викидала на смітник зошит з домашко, мовляв, занадто погано. Про це мені розповів мій син. Але ж діти болісно переживають сцени насильства. Той хлопчик плакав. Більше того, у всього класу всередині, напевно, стиснуло. Це основи психології.

Я пішов розбиратися. Виявляється, вчитель так робить за погодженням з його мамою — вона попросила так робити, щоб він старався. Йдемо до мами. Мама сувора — голова батьківської ради. Говоримо. Вона сміється, мовляв, все добре, хлопчикові це на користь. Я не вгамовувався, пояснюю їй, що мій син погано засинати став від цієї сцени, що вже говорити про її сина? Загалом, ми знайшли спільну мову. Здається, достукався.

Шкода, що доводиться виносити сміття з хати, але якщо у нас у країні так травмувати дітей — норма, то про це мовчати не можна.

Батьківські збори

Що найбільше здивувало — батьки обговорюють тільки побут. Наприклад, «скільки в цьому році скидаємося на мастику для паркету в класі» і «хто буде покривати підлогу цієї мастикою». Я запропонував дізнатися у школи, чи є у них ця мастика (якщо є паркет, то повинні виділяти гроші на покриття), і хто відповідає за цю роботу. Всі обернулися і подивилися на мене. Ідея загалом сподобалася, тому що «мастичити» підлогу ніхто не хотів. Довелося взяти це на себе і дізнаватися у директора школи. (Виявилося, мастика реально є і роботу цю повинна виконувати школа.)

Потім я запропонував встановити в класі воду в балоні, тому що дуже важливо, що діти п’ють весь день. Пити воду з крана в нашій країні поки що шкідливо для здоров’я. Всі знову обернулися і подивилися на мене.

Спочатку все вперлося в те, скільки конкретно скидатися. Чи не простіше давати воду з собою в пляшці? Ок, швидкий розрахунок показав, що якщо дитина випиває дві склянки, а дітей в класі 32, нам потрібно стільки-то балонів на місяць, тобто 50 грн на місяць з батьків — копійки (на мастику для підлоги готові були здавати вдвічі більше ). Другий етап опору — хто це буде робити. Я свідомо не хотів брати і цю задачу на себе, тож дві мами взялися довідатися про ціни постачальників, але в підсумку в тому році так нічого і не вирішилося.

Загалом, ми грузли в побуті. Я не чув, щоб піднімали питання про якість освіти своїх дітей.

Мої висновки:

1. Україна продовжує жити в ХІХ столітті.

2. Тепер зрозуміло, де людини починають перетворювати в another brick in the wall.

3. Замість розвитку мислення і впевненості в собі дітям “впедалюють” затверджені МОН факти.

4. У школи є гроші, але крадійство процвітає, тому «немає туалетного паперу» і взагалі нічого.

5. Я подивився і платні школи. Так, там краще і матеріальне забезпечення, і підготовка вчителів, але розвиток мислення все одно на низькому рівні. Поки мало хто навіть так ставить питання.

Що, на мій погляд, потрібно робити:

1. Потрібно розвивати не тільки дітей, а й учителів. А найважливіше — батьків, щоб у них був правильний запит.

2. Батьківський контроль дуже багато що може змінити. Потрібно більше активності від батьків.


Вчителька, яка змогла або як допопмогти дитині у скрутній ситуації

Деякі діти, які трохи відрізняючись від інших, негайно стають жертвами шкільних знущань. Допомоги таким учням чекати практично нізвідки – вчителі та батьки здатні зупинити знущання лише на час. Щоб досягти вагоміших результатів, необхідно змінити дітей зсередини, з самого дитинства виховуючи в них співчуття і благородство. Одна вчителька поділилася своїм незвичайним досвідом в соціальних мережах:

«Зайшла сьогодні в магазин перед роботою, купила два яблука. Під час класної години ми з хлопцями сіли в коло, після чого я показала їм ті самі два яблука і попросила знайти в них відмінності. Відмінностей насправді не було – одна і та ж форма, той же колір.

Одне яблуко, може бути, і було трохи менше і блідіше іншого, але серйозних відмінностей не було. Діти промовчали.

Я взяла яблуко поменше, подивилася на нього з огидою і сказала: «Фуууу! Яке гидке яблуко!». А потім кинула його на підлогу. Мої учні дивилися на мене як на божевільну! Деякі посміялися, але більшість просто сиділо з квадратними очима. Думали, напевно, що вчителька з глузду зійшла!

Я підняла з підлоги нещасне яблуко, передала його учневі, що сидить поруч і сказала: «Слухай сюди, це тупе яблуко, тобі так, що не здається ?! Обізви його як-небудь і кинь на підлогу – нехай знає!». Дитина слухняно виконала вказівки. «Тепер передай його по колу, нехай всі скажуть йому декілька «добрих» слів, а потім теж кинуть на підлогу!» – продовжила я.

Учні, треба сказати, розійшлися. Креативу на образи у всіх вистачило: «У тебе противна шкіра, терпіти її не можу! У тебе занадто коротка паличка! Колір – жах! Так в тебе одні черви! Фу! ». Мені навіть шкода стало цей нещасний фрукт … Почала вже думати, як його врятувати …

Коли бідне яблуко до мене повернулося, я поклала його на місце і знову попросила хлопців знайти відмінності. І знову діти не змогли відповісти – нічого видимого не було. Як би сильно вони не кидали яблуко на підлогу, серйозних зовнішніх пошкоджень воно не отримало.

Я взяла ніж і розрізала більш яскраве яблуко, те, над яким їм не вдалося познущатися. Виглядало воно всередині, звичайно, класно, і мої учні потонули в захопленні. Ох … Ах … Вау.

Потім я взяла нашу «жертву» і теж розрізала її навпіл (бідне яблуко ще й зарізали під кінець). Всередині воно було коричневим, все в «синцях» від наших «побоїв». Їсти його, зрозуміло, нікому не хотілося – виглядало воно огидно. «Фу! Таке огидне! Не хочу я це яблуко! »- приблизно так звучали дитячі відгуки.

Я здивовано подивилася на них і запитала: «Але хіба не ми зробили це яблуко таким?! Хіба це не наша вина, що тепер воно побите і виглядає жахливо? Це зробили МИ … Чому б нам його тепер не з’їсти?». Гробова тиша … Насолодившись нею хвилинку, я продовжила:«Діти … Так відбувається і з людьми. Коли ми обзиваємо, ображаємо і принижуємо когось, ми кидаємо його на підлогу … Прямо як це яблуко. Зовні ми їх ран, звичайно, не помітимо, але ВСЕРЕДИНІ вони, повірте мені, будуть руйнуватися. Ми руйнуємо людей ЗСЕРЕДИНИ. ОСЬ ТАК! – я показала їм ближче вбите нами яблуко. – ОСЬ що ми робимо один з одним! Ми повинні припинити кидати один одного на підлогу раз і назавжди».

До моїх дітей ще жодного разу нічого так швидко не доходило! Вони всі почали ділитися своїм досвідом, розповідати, як це прикро, коли над тобою знущаються … Ми всі по черзі розплакалися, а потім розсміялися. Після уроку вони полізли до мене обніматися, після чого почали обіймати один одного … Я така щаслива, що до них ДІЙШЛО!»

Іноді дітям і підліткам буває дуже важко зрозуміти чужий біль. Дорослі просто зобов’язані їм в цьому допомогти.

За матеріалами Тутка


14 речей, яких нас не вчать у школах

Школа — місце, де навчають базових знань, які повинні допомогти досягти успіху в цьому світі. Але з якоїсь причини нам не дають дійсно необхідних навичок, які знадобляться в майбутньому. Тому навчити ним мають батьки, щоб їх дитина в майбутньому була успішною.

Тутка пропонує вашій увазі  кілька не менш важливих навичок, яких нас не навчають у школах, а могли б.

Як робити обов’язкові платежі

У якій країні ви б не жили, податки і комунальні послуги доведеться оплачувати скрізь. Розкажіть дитині, які бувають податки, які з них ви платите самі, які можна повернути. Сплачуйте разом комунальні послуги, щоб дитина хоча б приблизно уявляла, що це таке і як це робиться.

Як вижити без технологій

Технології настільки полегшують наше життя, що коли у гаджета сідає батарея, ми в буквальному сенсі стаємо безпорадними. Навчіть вашу дитину долати труднощі, не вдаючись до допомоги цифрового друга.

Наприклад, щоб знайти дорогу, не обов’язково користуватися Ґуґлом, адже можна покладатися на свою пам’ять, допомогу перехожих або навіть паперову карту. Часу це займе більше, зате дасть важливий життєвий досвід.

Як підтримати розмову

Ні, мова не про публічні виступи. Здатність підтримувати формальну, інтелектуальну бесіду з іншими людьми можна навіть назвати формою мистецтва. І незалежно від того, чим займається людина в житті, це одна з найважливіших навичок, яку можна набути.

Говоріть і вчіть розмовляти вашу дитину на різні теми — це не тільки розпалить цікавість до певних речей, але і допоможе краще розуміти одне одного. Розкажіть про мову тіла і навчіть її розпізнавати прості знаки, які подають люди при спілкуванні.

Як брати кредит

Можливо, на перший погляд, це не настільки потрібне вміння. Однак у житті буває всіляке, і, можливо, кредитна картка буде єдиним варіантом вирішення проблеми.
Звичайно, не варто змушувати вчити складні терміни і читати кредитний договір дитині, але в старших класах вона вже здатна зрозуміти, що таке відсоткова ставка, початковий внесок і як відрізнити вигідну пропозицію від невигідної.

Як правильно розпоряджатися часом

Важливий навик, який ми починаємо особливо цінувати в університеті. Адже правильний розподіл свого часу може прямо впливати на результат тесту чи контрольної.

Завести щоденник і записувати туди важливі і найважливіші справи буде вірним кроком, який навчить правильно розпоряджатися своїм часом.

Як витрачати гроші

Вміння робити потрібні й вигідні покупки дорого обходиться.

Навчіться самі і навчіть вашу дитину тому, як відрізнити хорошу річ від поганої і якісний продукт від неякісного, — це дасть розуміння того, що витрати потрібно робити з розумом і користю для себе.

Як влаштуватися на роботу

Пошук нової роботи може бути складним завданням, особливо, якщо вона перша. Час на пояснення того, що таке резюме, як його складати і де шукати роботу, буде витрачено не дарма. В майбутньому це не тільки зекономить сили, але й, можливо, допоможе знайти кращу вакансію.

Самозахисту

Не можна покладатися тільки на допомогу сторонніх людей, їх може просто не виявитися поруч в небезпечній ситуації. Багато батьків ставляться негативно до секцій бойових мистецтв, а даремно. Зовсім не обов’язково кілька років ходити на заняття з карате, куди важливіше знати, як себе вести в небезпечній ситуації, слабкі місця людей ну і пару прийомів, які не потребують майстерної техніки.

Уміти ремонтувати речі

Це неминуче, що ваш дім час від часу потребуватиме ремонту чи то заміна звичайної лампочки, чи фарбування стін. А виклик тесляра, сантехніка або електрика заради якоїсь дрібниці може забрати багато часу. Тому важливо знати методи і користуватися правильними інструментами, щоб виправити дрібні пошкодження самостійно.
Розкажіть і покажіть вашій дитині, як правильно ремонтувати прості речі, це допоможе уникнути масу неприємностей і зайвих витрат у майбутньому.

Уміти розбиратися в їжі

Приготування їжі — одна з найважливіших життєвих навичок, якою повинна володіти будь-яка незалежна людина. Це не тільки дешевше, але і, як правило, корисніше, ніж куплені напівфабрикати чи фастфуд.

Навчіть вашу дитину робити покупки і готувати, пробуйте нові кулінарні рецепти і експериментуйте. Це зробить її більш впевненою і незалежною у майбутньому.

Уміти будувати стосунки

Уміння будувати відносини чи романтичні, чи дружні, — це складний навик з безліччю нюансів і тонкощів, яким ми з дитинства вчимось як можемо. І помилок тут не уникнути.

Знати закони

Знати свої права і обов’язки значно важливіше, ніж думають багато людей. У житті постійно відбуваються ситуації, неприємних наслідків яких можна уникнути, всього лише знаючи закон. Розкажіть дитині про найважливіші закони, права і обов’язки.

Практика першої медичної допомоги

Здатність правильно обробити рану або надати першу допомогу потерпілому може виявитися безцінним навиком, а в деяких випадках врятувати життя. Тому навчіться самі та розкажіть своїй дитині, як діяти в ситуаціях, коли хтось потребує медичної допомоги.

Саморозвиток

Це може здатися дивним, але дитину з ранніх років необхідно навчати саморозвитку. Вміння постійно змінюватися, вивчати щось нове і завжди бути зацікавленим в чомусь — це важлива якість, яка допоможе досягти успіхів в будь-якому виді діяльності. Крім того, це навчить сприймати труднощі, як уроки, які дають корисний життєвий досвід.