Мальовниче село на Волині. Біжить жіночка-одиначка до магазину за хлібом…

Мальовниче село на Волині. Біжить жіночка-одиначка до магазину за хлібом. Дивиться – п’яний хлоп під плотом валяється. Оглянулась – нікого… Запхала руку йому в штани:
– Ого-го! Пристойно! Ти полежи ще трохи, чоловіче, а тільки туди-назад,.. швиденько хліба куплю.
Через п’ять хвилин повертається – нема нікого,.. нема хлопа! У шаленстві кидає пакет з хлібом об землю.
– Ну чи ж не курва твоя мать! Що ж то я така дурна?!. Так гейби хліба ніколи не їла!..

Оповів: Любомир Коваль


Киряють двоє гуцулів…

Киряють двоє гуцулів. Єден вчит другого:
– Би жінка не воркотіла, я вповім тобі про іден перевірений прийомчик. Залітаєш до хати з криками “йой, Єті!”, ховаїшси під перину і вдаєш, що тремтиш, поки не заснеш.
Гуцул так і зробив. Притаївси і чекає, чи не буде жінка цабанити.
В хаті – ціхо.
Гуцул віддиховси. Придивлєєси – маткабоска! – на ловці стоят чужі штани!
– Кров би тє нагла заллєла! – зриваїси гуцул. – То чиї ґачі?
– Чо с роззівивси? – буркнула заспано гуцулка. – Єті приходив! але ти не пережьивай, я му дала такого шпіца, що він без сподЕнь втіков!

Оповів Олег Ущенко


Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку…

Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку (то був обід) без закуски і тихенько плаче. Заходить кум:
– Куме! В обід та без мене? Та що ся стало?
– Ой, куме, не повірите. Оце жінка попросила в Божу неділю зрання, бо йде до церкви, подоїти корову! Ну думаю, перший раз, але що то мені!
Ледвем здоїв літру молока. Вона, зволоч, брикнула лівов ногов та перевернула видро.
Беру кусень шнурка та прив’язую ногу до слупа. Дою. А вона, зараза, вдарила правов! Ще найшов кусень дроту, прив’язав до другого слупа. Дою по третому разу. Вже майже зцідив три літри! А вона хвостом!… Ні шнурка, ні дроту, знімаю ремінь. Прив’язую до верха хвіст. І ви, куме, не повірите… Падають штани… А ззаду заходить жінка!


Знімають історичний фільм. Невдоволений режисер кричить на акторів…

Знімають історичний фільм. Невдоволений режисер кричить на акторів:
— Петренко! Ну хто так грає султана?! Ти ж володар імперії. Здери з неї одяг, візьми її!
— Коваленко, шляк би тебе трафив! Ну хто так грає наложницю?! Ти лежиш як колода, а маєш рухатись і стогнати, рухатись і стогнати!
Асистентка — режисеру:
— Вікторе Івановичу, а в Сидорченка штани настовбурчені!
Режисер:
— Та ну тебе з твоїм Сидорченком… Що?! Сидорченко! Си-дро-чен-ко! Ну хто так грає євнуха?!


Про двох черниць і переслідувача

Ніч. Зима. Стрийський парк. Йдуть парком дві черниці: Логіка і Теорія. Аж тут за ними якийсь чоловік починає бігти. Вони тікають і тоді Теорія каже:
– Давай розбіжимося в різні сторони! Теоретично, він має розгубитися за котрою з нас бігти і не побіжить за жодною.
Розбіглись вони в різні сторони, а чоловік не розгубився і погнався за Логікою.
Зустрічаються монахині на другий день. Теорія:
– Ну що, втекла?
– Та розумієш, я біжу швидше і він біжить швидше, аж врешті він мене наздогнав…
– І шо?
– Ну, тоді я підняла спідницю, а він спустив штани…
– Ну і?
– Ну і логічно що жінка з піднятою спідницею бігає швидше ніж чоловік зі спущеними штанами!