50 речей, яким потрібно навчити свою доньку

Джина Мейджорс – мати двох доньок, одній з яких скоро виповниться 18 років і вона офіційно стане дорослою. До цього знаменного дня мати підготувала список з 50 пунктів, в який вклала всю душу. Читати далі


11 правил етикету, які ви порушуєте навіть не здогадуючись про це

Як потрібно передавати сіль, представляти людей і поводити себе під час тосту насправді.

1. Ви невірно передаєте сіль

Коли ви сидите за столом і хтось просить вас передати сіль, завжди передавайте її разом із перцем. Так радить консультант з етикету з Каліфорнії Меріенн Паркер (Maryanne Parker). За її словами, в деяких колах це може бути перевіркою вашого рівня етикету.

2. Ви занадто рано берете хліб з кошика

Завжди спочатку пропонуйте хліб сусідові справа і зліва. І тільки потім беріть шматочок для себе.

3. Ви цокаєтеся під час тостів

Так завжди роблять у фільмах, але це неправильно. Відповідно до етикету, потрібно просто підняти келих.

4. Ви відпиває з келиха після тосту на вашу честь

Здавалося б, коли вимовляють тост на вашу честь, потрібно випити разом з усіма. Але це помилка. Тримайте келих в руці, але не відпивайте.

5. Ви занадто ввічливі на перехрестях

Звичайно, доброта і подяка роблять життя кращим, але на перехрестях потрібно дотримуватися правила, а не розсипатися в люб’язностях. Коли хтось пропускає іншого водія вперед, може виникнути плутанина, а це дуже небезпечно. Експерт з етикету Мері Френсіс МакГроу (Mary Frances McGraw) радить завжди бути добрим, але в першу чергу пам’ятати про безпеку.

6. Ви нехтуєте статусом, коли представляєте людей одине одному

Поширена помилка в діловому етикеті відбувається при представленні незнайомих людей. За правилами, спочатку потрібно назвати вищого за посадою, згадавши його звання або ступінь. Наприклад: «Президент Іваненко, це віце-президент Петренко». Або так: «Це професор Сидоренко, його колега – професор Лебідський – і їхній помічник Сергій».

7. Ви носите сумку не на тому плечі

Сумка завжди повинна бути на лівому плечі або в лівій руці. Так права рука буде вільна для рукостискань.

8. Ви підходите до свого місця зліва

«Відповідно до етикету, завжди потрібно підходити до свого місця справа», – каже Джеральд Гласкок (Gerald Glascock), директор Південного інституту етикету і протоколу. Він також нагадує, що ні в якому разі не можна тиснути комусь руку, коли ви сидите.

9. Ви дивитеся в очі співрозмовнику, коли відпиваєте з келиха

Не піднімайте погляд, поки відпиває свій напій. Просто дивіться в келих. Це зручніше і з практичної точки зору. Так у вас менше шансів облитися і опинитися у незручній ситуації.

10. Ви передаєте їжу не в ту сторону

Їду за столом потрібно передавати проти годинникової стрілки або сусідові справа. Так простіше підтримувати порядок: ніхто не опиниться в ситуації, коли їжу пропонують по обидва боки. Але трапляються й винятки. Якщо людина зліва від вас попросила передати щось, слід це зробити.

11. Ви неправильно залишаєте після себе штанги у спортзалі

Хорошим тоном вважається не тільки брати з собою рушник, щоб витирати піт, а й фіксувати штангу на низькій позиції після використання. Тоді наступна людина не отримає травму, намагаючись підняти занадто велику вагу.

За матеріалами Всвіті.


Чим зайняти дитину на канікулах? Добірка вдалих ідей

З появою в кожному домі комп’ютера з безлімітним інтернетом та смартфонів у кожного члена сім’ї — змінилось і ставлення до вільного часу. Діти рідше просять відвести їх на якесь заняття чи поїхати кудись відпочити, а натомість обирають провести час перед екраном. Батькам така тенденція лише на руку — адже за роботою нема коли влаштовувати літній розпорядок дітям. Читати далі


“Помовчи”, “не плач”, “будеш вредний – віддам”: 11 фраз, які травмують психіку дитини

Маніпуляція, залякування та погрози: ті прийоми, які не можна використовувати у вихованні дітей. Редакція the-village.com.ua разом із психологинями розібрали найпоширеніші токсичні фрази батьків, які травмують дитину.

1. Займи себе чимось, не заважай мені

Як замінити: Я втомилась і хочу трохи відпочити. Пограймося за півгодини

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Батьки, які так говорять, зазвичай втомлені та потребують відпочинку. Але формулювати свою думку саме так не можна: це демонстрація того, що справа мами чи тата важливіша за те, що відчуває і потребує дитина.

Якщо постійно ігнорувати прохання дітей – вони почнуть сумніватись у своїй цінності, будуть думати, що мають заслужити увагу батьків.

Якщо батьки зайняті, потрібно пояснити, чому зараз мама чи тато не може зробити те, про що просять. Не говорити «відчепись», а пояснити ситуацію, запропонувати альтернативний варіант і обов’язково виконати обіцянку. Наприклад: «Ти зараз придумай гру, а я за півгодини приєднаюсь». Батьки втрачають авторитет, якщо їхні слова не збігаються з діями.

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Варто розуміти: щоразу, коли ми говоримо дитині «Не заважай», «Відчепись» або «Немає на тебе часу», вона сприймає це як «Ти для мене не важливий». Такі фрази сильно віддаляють малюка від батьків і послаблюють емоційний зв’язок між ними.

Якщо батьки не приділяють достатньо уваги дітям, ті легко підпадають під чужий вплив і шукають цю увагу на стороні. Це може бути комп’ютер, сусід чи компанія у школі. Діти, яких ігнорують батьки, часто стають залежними від наркотиків чи алкоголю, бо їх легко переконати у чомусь.

2. Будеш погано поводитись – тебе забере поліція

Як замінити: Якщо будеш погано поводитись, я розсерджусь

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Це відверте залякування, яке акцентує на неповноцінності дитини. Ніби з нею щось не гаразд і батьки не впораються: це може зробити лише поліція або хтось інший.

Зрештою, діти згодом зрозуміють, що в поліцію їх ніхто не здасть і це обман. Дитина може почати знецінювати усе, що кажуть батьки: бо в їхніх словах немає наслідків. Також перестати слухатись і припинити їм довіряти.

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Залякування – досить небезпечний прийом у вихованні. Він дає змогу швидко та ефективно досягти короткочасного ефекту. Наприклад, дитина перестане вередувати. Але постійні залякування можуть призвести до появи фобій і тривожності. Наприклад, якщо дитину постійно залякують, що «тебе забере чужий дядько», то вона може почати боятись виходити на вулицю.

СВІТЛАНА ПАНІНА: У цілях виховання можна описувати реальні наслідки чогось конкретного, наприклад: «Якщо будеш продовжувати голосно кричати, ми зараз підемо з ігрового майданчика». Або «Досить стрибати, бо я буду сердитися!». Це реально, і дитина розумітиме, до чого її погана поведінка може призвести. Але не залякувати поліцією чи вигаданим бабайком.

3. Не плач, ти вже дорослий!

Як замінити: Розкажи мені, що сталось і чому ти плачеш. Я можу допомогти?

СВІТЛАНА ПАНІНА: Плач – це такий соціальний сигнал тривоги, що «мені потрібна допомога». Ігнорувати або забороняти плакати дитині не можна. Як і не варто говорити їй, що вона доросла: це неправда – дорослі ж плачуть.

Щоб дитина заспокоїлась, потрібно створити умови, у яких вона заспокоїться. А це відповідальність батьків.

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Якщо батьки постійно транслюють, що «ти вже дорослий», дитина починає поводитись так, ніби вона справді доросла. Або навпаки: протестувати і звертати на себе увагу, що «я не дорослий, я хочу гратись».

Якщо дитина плаче, потрібно, щоб дорослий прийняв її сльози та показав співчуття. Обов’язково питати про те, як ви можете допомогти і в чому причина сліз, якщо вона неочевидна. Не треба нервувати, кричати на дитину чи щось забороняти.

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Ця фраза ніби забороняє дитині виражати свої почуття. Якщо батьки ігнорують емоції дітей, то ті замикаються та починають вірити у те, що проявляти свої почуття – це погано й небезпечно.

Якщо батьки не допомагають дитині впоратись із цими емоціями, то вона не навчиться правильно їх стабілізувати, а лише подавлятиме та приховуватиме. І в майбутньому, наприклад, не зможе попросити допомоги у складній ситуації, бо розумітиме, що її емоції нікому не потрібні.

4. Чому ти не такий хороший, як (хтось)

Як замінити: Ти вже багато вмієш, але багато чого можеш навчитися – не зупиняйся.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Дитину можна порівнювати лише із її минулими успіхами. Наприклад: «Вчора ти так добре поводився, а сьогодні – ні. Я засмучена». Фраза «Чому ти не такий» – це приниження гідності. Ці слова не дозволяють дитині рости та закріплять у її свідомості, що вона справді не така, як інші.

Це може призвести до того, що дитина скаже: «Навіщо мені старатись, я все одно не така хороша». І в дорослому віці, наприклад, піти на злочин або інші протиправні дії. Або навпаки – не відчувати себе вартою гідного ставлення чи взагалі доброго життя.

Як змотивувати малюка, у якого щось не вдається? Говорити: «Ти хороший, ти вмієш краще, ти вартий більшого, у тебе все вийде». Це означає безумовну підтримку: зараз у дитини щось не виходить, але якщо трошки постаратись, то все вдасться.

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Батьки чомусь думають, що порівняння мотивують дітей ставати кращими. Але воно працює навпаки. Дитині боляче, що її не сприймають такою, як є, і вона може інтерпретувати ці слова так: «Мені потрібно не бути собою, бо такою, як є, я нікому не потрібна». Дитина може обирати друзів у школі і повністю копіювати їхню поведінку, а своя позиція відходить на другий чи третій план.

Так само не можна казати, що дитина краща за інших. Тоді вона не зможе адекватно оцінювати себе та вважатиме інших гіршими: бо найкраща тут лише вона і це дає право домінувати над іншими людьми.

5. Ми усе для тебе робимо, а ти невдячний!

Як замінити: Я хотіла тебе потішити, і мені сумно, що це не вдалось. Що я можу зробити для тебе?

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Ця фраза змушує дитину відчувати тягар за те, що вона народилась. Тобто батьки роблять її винною за те, що вирішили її народити.

Дитина усе це проковтує, сприймає за правду і починає почуватися винною, навіть коли просто вчасно не помила посуд. Це вічне почуття провини не дозволить повноцінно реалізувати себе у кар’єрі: буде звичка відчувати вину за успіх. Людина звикає, що нічого не буває просто так – за все треба платити.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Ці слова говорять: «Ми тебе народили, скажи «дякую». Якщо ця фраза з’являється, то є сигналом для батьків: варто подумати, чи справді ми робимо для дитини усе те, що їй потрібно. Це індикатор того, що зв’язок між дитиною та батьками втрачений.

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Дитину, частково, потрібно навчити бути вдячною. Для цього батьки мають дякувати та поважати одне одного. Тоді дитина бачить, як це потрібно робити, і буде повторювати. Неможливо навчити малюка дякувати та цінувати щось, якщо у сім’ї цього не принято робити.

6. Мене не хвилює, що ти хочеш. Роби те, що кажу

Як замінити: Я розумію, що ти не хочеш цього робити. Але для мене дуже важливо, щоб ти це виконав.

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Такі слова вчать дитину не мати права відчувати те, що вона відчуває. Вчать мовчати, коли їм боляче або коли відчувають дискомфорт, адже розуміють, що їхня думка не важлива. У дорослому віці це може призвести до того, що людина починає служити іншим: адже її життя та емоції нікого не хвилюють.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Іноді дитині не треба давати вибору, наприклад, у питанні йти чи не йти до школи. Просто це треба правильно сформулювати, без агресії та звинувачень. Але якщо батьки постійно ігнорують бажання своїх дітей, це означає лише те, що вони самі сильно травмовані й не можуть дати дітям того, чого немає у них.

Розглянемо ситуацію, коли дитина відмовляється приймати ліки. Як можна коректно змусити дитину це зробити: «Мені важливо, що ти хочеш, але я також хочу, щоб ти був здоровий. Тому нам доведеться зробити те, що сказав лікар. Розумію, наскільки для тебе це неприємно, домовмося про компенсацію. Наприклад, подивимось разом фільм опісля».

7. Як же ти мені набрид

Як замінити: Я втомилась від твоєї поганої поведінки

СВІТЛАНА ПАНІНА: Ця фраза принизлива для дитини і означає, що батьки не сприймають її повністю. Повністю набриднути дитина не може, дратує лише якась певна її дія, про яку варто говорити. Наприклад: «Я втомилась від того, що ти постійно робиш це неправильно», але без зайвої агресії та докорів.

Слова «ти мені набрид» – правдиві, але насправді проблема не у дитини, а в батьків – вони просто втомились.

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Ця фраза прямо говорить дитині, що вона тут небажана і її ніхто не чекав. Це викликає сильний внутрішній конфлікт та усвідомлення того, що вона випадковість і її постійно треба терпіти.
Дитина росте без адекватної системи цінностей, не розуміє, що таке кохання, що таке добрі стосунки, може застрягти у не дуже хорошій компанії, бо там їй приділятимуть хоча б якусь увагу. У майбутньому людина також буде чіплятись за будь-які прояви любові та уваги до себе, навіть якщо вони не зовсім адекватні.

8. Не рухай – розіб’єш, не чіпай – поламаєш

Як замінити:

Обережно із вазою, вона може розбитись

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Якщо батьки занадто часто це повторюватимуть, діти стають дуже невпевненими у собі та скутими, бояться будь-що сказати чи зрушити з місця. Їх ображатимуть чи навіть битимуть у школі – вони нічого не зроблять, бо є установка, що не здатні взагалі щось робити.

Після таких фраз у дитини виникає синдром вивченої безпорадності. Вона вчиться бути об’єктом або просто існувати, бо у неї нічого не вийде, можна навіть не починати. У дорослому віці це може призвести до того, що людині не вдається побудувати кар’єру. У неї немає амбіцій, вона не хоче розвиватись і пробувати щось нове.

Коли щось розбивається – не потрібно кричати чи карати дітей, варто запропонувати, щоб дитина вирішила ситуацію самостійно: батьки можуть лише підказати та запропонувати допомогу. У таких ситуаціях якраз формується навичка розв’язувати конфлікти.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Якщо йдеться про «не чіпай нічого» у музеї чи у гостях, то це варто пояснити напередодні й домовитись із дитиною: не рухай цього, бо воно може розбитись. Але ніяк не «ти розіб’єш». Тобто пояснити дитині, що проблема не в ній, а у самому предметі – він може легко розбитись. Так їй не буде здаватись, що предмет важливіший за неї.

9. Я тебе зараз вдарю!

Як замінити: Я такий злий на тебе

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Ця конкретна фраза означає емоційне насилля над дитиною з натяком на фізичне насилля. Дитина втрачає почуття безпеки – базової умови для її розвитку. Це дуже складно для дитини, бо батьки із позиції захисника переходять у позицію агресора. У майбутньому вона може справді потребувати допомоги, але до батьків звертатись не буде.

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Насильство чи погрози вчинити його – це сильна травма для дитини. У такі моменти вона відчуває свою безпорадність, бо ніяк не може захиститись.
Побиття у дитинстві привчає до фізичного насильства: дитина розуміє, що воно можливе і що його можна вчиняти за якихось певних умов. У майбутньому вона шукатиме собі такі стосунки, де прояв любові буде пов’язаний із насиллям, або сама стане агресором.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Насильство впливає на усе життя людини, на її здоров’я і на стосунки з іншими людьми. Навіть погроза побиття для дитини – це дуже сильний стрес. Замінити цю фразу можна: «Я дуже розізлилась на цей вчинок. Так робити не можна ніколи!».

10. Як тобі не соромно!

Як замінити: Мені неприємно, що ти так поводишся

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Це фраза-маніпуляція, яка має викликати почуття провини. Дитина інтерпретує ці слова так «інші люди важливіші за мене». Вона звикає до того, що з нею щось не так, що вона невдаха і не може виконати очікування батьків.

Доросла людина з такою травмою більше переживає за почуття інших, ніж за свої. Це призводить до хронічного почуття провини, навіть якщо винен хтось інший. Наприклад: «Я не буду писати скаргу, бо мені соромно».

ОЛЬГА КОЛЕСНІКОВА-ЧМЕЛЬ: Сором – деструктивне, токсичне почуття, яке може руйнувати дитячу психіку. Варто розуміти, що, коли дитина робить щось не так – це не тому, що вона хоче зробити неприємно батькам. А тому, що не вміє справлятись зі своїми бажаннями та емоціями – і допомогти впоратись із цим мають батьки.

СВІТЛАНА ПАНІНА: Фраза «Мені соромно за тебе» насправді відображає сором батьків за себе, бо вони не впорались зі своїми обов’язками. Цю фразу треба говорити собі, а не присоромлювати дитину.

Діти сприймають ці слова як «ти увесь такий неправильний і шансу виправитись у тебе немає». У майбутньому це може спричинити те, що людина стає занадто сором’язливою і відчуває сором за будь-яку дрібницю. Або перестає відчувати сором і створює навколо себе середовище, де вона завжди має слушність. Щоб її не присоромлювали ніколи: аби не порушувати правила, їх треба створювати.

11. У тебе нічого не вийде

Як замінити: Спробуймо ще раз, і, може, у тебе вийде

ОЛЬГА ГОЛУБИЦЬКА: Дитина може зрозуміти ці слова так: батьки не сприймають її такою, якою вона є. Вона виростає гіперневпевненою у собі, постійно усього соромиться, не може достатньо реалізувати всі свої навички.

Такі діти не вміють ставити собі мету та досягати її, бо у їхній свідомості це приречено на невдачу. Вони не бачать майбутнього і тому дуже часто бояться рухатись уперед.

Такі діти можуть легко ставати алко чи наркотично залежними, бо у безвиході: «Я зараз приречений терпіти усе, бо майбутнього у мене немає».

Що варто говорити дитині:

  • Я люблю тебе за те, що ти є.
  • Я люблю тебе, навіть коли ти злишся.
  • Я вірю, що у тебе все вдасться. Спробуй ще.

Традиції виховання дітей українцями.

Зараз молоді мами часто чують різні поради від старших жінок щодо виховання й плекання дітей. Деякі з них здаються ну зовсім абсурдними. Ми звикли, що певне твердження повинне мати аргументоване раціональне пояснення. Натомість для цих жінок, як і для наших пращурів, головним аргументом є багатовікова традиція. Які ж були цікавинки у процесі виховання дітей нашими пращурами? Читати далі


Доні – особливі янголи: чому татусі так сильно люблять своїх принцес

У перший день свого шлюбу дружина і чоловік домовилися нікому не відкривати двері.

У той же день батьки чоловіка прийшли до них і постукали в двері.

Чоловік і дружина подивилися один на одного. Чоловік хотів відкрити двері, але, оскільки у них була домовленість, він цього не зробив, тому його батьки пішли.

Через деякий час в той же день прийшли батьки дружини.

Дружина і чоловік дивилися один на одного, і хоча у них була угода, дружина зі сльозами на очах прошепотіла: «Я не можу зробити це з батьками», і вона відкрила двері.

Чоловік нічого не сказав.

Пройшли роки, і у них наpoдилися 2 хлопчика. Через якийсь час у них наpoдилася дівчинка.

Батько влаштував дуже велику і щедру вечірку на честь новонародженої дочки і запросив всіх друзів.

Пізніше тієї ночі його дружина запитала, в чому причина такого великого свята на честь їх дочки, в той час як вони не робили нічого подібного в честь старших дітей.

Чоловік просто відповів: «Тому що, нарешті, народилася та, хто відчинить мені двері».

Доньки такі особливі.

Ваша маленька дівчинка буде тримати вас за руку зовсім недовго, але буде тримати ваше серце все життя.

Доні – ангели.

За матеріалами marik.


7 відмінностей між мудрими і розумними батьками

Одного разу розправивши їх, вона не дасть опуститися твоїм!

Всі ми в теорії знаємо, як правильно виховувати дітей. Але через брак часу, мудрості і терпіння часто чинимо по-іншому. Ми підібрали 7 головних речей, які важливо знати кожному з батьків для формування особистості дитини. Основне правило: не обрізай дитині крила. Одного разу розправивши їх, вона не дасть опуститися твоїм!

7 відмінностей між мудрими і розумними батьками. Важливі речі, які ми іноді втрачаємо.

1. Розумні батьки проводять весь час з дитиною, залишаючи своє хобі та інтереси в тіні. Дійсно мудрі батьки піклуються і про себе. Цьому вони навчають і дітей.

2. Розумні батьки цілими вечорами роблять шкільні завдання. Мудрі батьки вважають, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батьки приходять на допомогу. Але вони тільки шлях до вирішення, а не роблять все за дитину.

3. Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрі батьки видають чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькам слід контролювати цей процес і навчати малюка.

4. Часто мами і тати не хочуть розбиратися в чому причина поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити її. Мудрі батьки розбираються в причині і намагаються допомогти у вирішенні проблеми.

5. Розумні батьки хочуть виростити в першу чергу гідну і успішну людину. Мудрі намагаються побудувати теплі і близькі стосунки з малюком.

6. Розумні батьки бережуть свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що їх не просять. Мудрі мами і тати в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Після чого допомагають дитині із ситуації зробити урок.

7. Багато батьків дозволяють дитині все, щоб вона не закочувала істерики і не плакала. Цим часто діти і користуються. Мудрі батьки не дають вилазити карапузам на голову. Вони поважають не тільки свій особистий простір, але і дитини.

За матеріалами Тутка.


Сучасним дітям не вистачає суворості

На думку автора-колумніста Ніколаса Крауса, дітям не можна дозволяти бити батьків чи закочувати публічні істерики.

На таку поведінку батьки повинні реагувати не мовчазною згодою, а суворим покаранням.

Ви, напевно, бачили дітей, які в істериці кидають їжу прямо матері в обличчя, несамовито кричать і вимагають купити те, чого їм хочеться, такі діти навіть інколи можуть кидатися на сторонніх людей. І  це цілком дорослі телепні без затримки у розвитку! Просто їм не розповіли, як потрібно себе вести правильно.

“Сидячи в ресторані, я багато раз спостерігав за такою картиною: офіціант з гарячим супом на підносі намагається уникнути зіткнення з дітьми, що бігають по вузьких проходах, поки їх батьки насолоджуються трапезою”.

Ніколас робить висновок, що у нинішнього покоління явні проблеми з вихованням дітей і поданням правильного прикладу.

Не заохочуйте погану поведінку дітей!

Найчастіше діти перевіряють витримку батьків і межі дозволеного, коли дорослі втомилися і жадають тільки одного, щоб їх залишили в спокої. На жаль, в такі моменти не можна втрачати пильність і піддаватися на провокації.

Нашому поколінню суворе виховання дається набагато важче – нам відомо те, чого не знали наші батьки: діти – це маленькі люди.

Навіть якщо ви в цей час перебуваєте в торговому центрі, продуктовому магазині або в черзі за квитками в кіно. Яким би втомленими ви не були, не ігноруйте ознак непокори дитини, бо у майбутньому це призведе до плачевних результатів.

Існує велика ймовірність того, що невихована дитина виросте хуліганом, небезпечним для оточуючих, а в подальшому і злочинцем, якого в дорослому віці вже важко буде поставити на місце або перевиховати.

Раніше дитину не вважали повноцінною особистІстю, дитина часто ставала мішенню для дорослих, які зганяли на ній свою злість.

Але суворе виховання і дисципліна – запорука успішного та свідомого виховання дитини. Такі методи не роблять з вас монстра. Дітям шкодить не дисципліна, а жорстока байдужість.

За хорошу поведінку в кафе винагородіть дитину походом на майданчик, де вона зможе побігати і повеселитися.

Діти повинні знати межі дозволеного. Вони випробовують терпіння батьків своєю поведінкою, щоб зрозуміти, як далеко можна зайти. Якщо немає ніяких заборон – значить, дозволено все, навіть кинути їжу вам в обличчя.

Звичайно, ваша суворість доведе дитину до сліз, вона засмутиться, але не варто хвилюватися, бо це тільки на певний час. У довгостроковій перспективі діти, які знають, що є чіткі правила поведінки, будуть відчувати себе в цілковитій безпеці і спокої.

Надайте їм таку послугу і іншим теж, щоб людям не довелося в жаху тікати від вашої дитини, яка кидається пляшками в перехожих.
За матеріалами Тутка.


Заможна клієнтка назвала касирку невдахою. Яке щастя, що це почув адміністратор!

Клієнт завжди правий – фраза, яку кожен розуміє в міру своєї вихованості. Адже деякі опускаються до образ обслуговуючого персоналу.

Заможна клієнтка назвала касирку невдахою. Яке щастя, що це почув адміністратор! - 1

Героїня цього поста працює касиром. Заробленими грошима вона оплачує своє навчання. У той нещасливий день їй довелося залишити хворого сина у батьків, щоб не пропустити зміну. Дівчина навіть не здогадувалася, що її чекає.

Її зміна проходила, як завжди, поки не з’явилася заможна, елегантна, але абсолютно обділена хорошими манерами жінка. Ця дама і раніше бувала в цьому супермаркеті. Цього разу вона прийшла з маленькою дочкою. Як завжди, жінка не відповіла на ввічливе вітання, а лише недбало дала касиру купони.

Попри грубе ставлення, дівчина-касир «пробила» покупки та почала розбиратися з купонами. Виявилося, що в одного з них закінчився термін дії. Вона ввічливо повідомила про це пані, але та почала кричати та вимагати адміністратора.

Заможна клієнтка назвала касирку невдахою. Яке щастя, що це почув адміністратор! - 2

Коли адміністратор підходив до незадоволеної клієнтки, він почув, як вона говорила дочці: «Тепер ти розумієш, чому я змушую тебе вчитися? Завдяки мені, ти не станеш невдахою, як ця касирка». Це було сказано навмисне голосно, щоб принизити дівчину.

Адміністратор підтвердив, що термін купона жінки закінчився, а потім … дістав усі товари з її пакетів, попросив піти та більше ніколи не повертатися в цей супермаркет.

Заможна клієнтка назвала касирку невдахою. Яке щастя, що це почув адміністратор! - 3

Такому керівництву можна лише аплодувати! Я б дуже хотіла, щоб всі начальники були такими. А ще, щоб злих людей було набагато менше!

За матеріалами clicow.


10 ознак токсичних батьків, котрі псують життя своїм дітям і навіть про це не здогадуються

10 ознак токсичних батьків, котрі псують життя своїм дітям і навіть про це не здогадуються

Спеціалісти допомагають побачити різницю між невдячними дітьми та жертвами токсичного виховання. Наприклад, клінічний психолог Сет Майєрс  (Seth Meyers)та професор психології Престон Ні (Preston Ni) у своїх статтях розповідають про батьківську поведінку, що псує життя дітей.

Взагалі, виховання – це важка праця, тому не варто докоряти батькам за їх «неідеальність». Так само можна заявити, що «Супергерої «хаотично рятують світ». Межа між батьківськими помилками та відвертою шкодою буває дуже тонкою. В цій статті ми поговоримо про тих людей, котрі морально калічать своїх дітей. Як їх розпізнати та захиститися – читайте далі.

Токсичний батько чи мати висувають перед дитиною суперечливі завдання. Вони кидають логіці більш серйозніший виклик, аніж прохання закрити рота і їсти суп.

Пропонуємо виявити, які вимоги неможливо виконати без шкоди для психіки.

1. Бійся мене – люби мене

Токсичні батьки часто наділяють емоційні атаки несподіваними формами – турботи, суворості, боротьби із забаганками. В такий сім’ях діти розуміють настрій батьків за звуком ключів, що впали чи за мікровібраціями кроків старших. Їх життя минає поміж сеансів «промивання мізків».

Токсичні батьки ображаються, якщо їхні спроби зробити добро сприймають насторожено. Тоді вони починають звичну пісеньку: «Всі діти – нормальні, а від тебе не дочекаєшся ні добра, ні любові, ні опіки».

2. Зрозумій проблеми дорослих – залишайся дитиною без прав

1

В токсичних сім’ях батьки діляться відповідальністю за свої вчинки з дітьми. Наприклад, дитина вірить, що через її погану поведінку тато мусить заспокоювати нерви міцними «ліками». Потім дитину перетворюють на учасника дорослих драм. Їй потрібно призвичаїтися до важкої сімейної ситуації, зрозуміти, допомоги, втішити. На жаль, до переліку обов`язків не внесене право на власну думку.

3. Будь найкращим серед усіх – не забувай, що ти – «порожнє місце»

Батьки – нарциси вимагають від дитини лише найвищих досягнень. Втім, перемоги сприймаються як звичайна річ. Мовляв, досягнув успіху – хай буде, не досягнув – тримай свою порцію приниження. Коментарі, які знецінюють, псують життя вже з дитинства. Дитина дорослішає з відчуттям, що так і не стала доброю для батьків.

4. Відкрий переді мною душу – не дивуйся ножеві у спині

Токсичні батьки витягують з тебе зізнання можливими і неможливими способами. Найчастіше вони викликають відчуття провини у сина чи дочки. Пізніше отримана інформація буде використана проти співбесідника. Ось декілька сценаріїв розгортання ситуації:

  • Особисті подробиці життя сина чи доньки стануть відомі іншим людям: родичам, сусідам, а інколи і продавцям із місцевого ринку. Соусню під назвою «А що тут такого страшного?» приховає гостроту претензій.
  • Один із батьків отримує привід для докорів або колючих коментарів: «Якщо ти такий гарний, чому тоді… (сюди ставимо придумані факти).

5. Ти поганий – не смій ставати кращим

Чим нижчою є самооцінка дитини, тим легше змусити її підпадати під свій вплив. Токсичні батьки із запалом обговорюватимуть невдачі та недоліки сина чи дочки.Акцент найчастіше падає на зовнішність – таку собі відкриту больову точку.Якщо немає очевидних дефектів – будуть придумувати неіснуючі.
Дитині не даватимуть змоги звільнитися від комплексів, бо добрі результати підвищують самооцінку.
Токсичним батькам потрібна не «вдосконалена» дитина, що проявляє силу волі, а груша для боксу.

6. Вдосконалюйся – перекресли свої плани на майбутнє

Від дитини вимагають бути успішною, але в той же час ігноруються її спроби досягти мети. Наприклад, треба рухатися вгору по кар’єрній драбині та надалі залишатися маминим підсобником. Шукати корисні знайомства, не виходячи із кухні.

Родичі-нарциси радіють благополуччю дитини через дві причини:

  • Успіхами дітей можна дратувати інших людей – хай заздрять.
  • Успішні діти забезпечать доступ до кращого життя.

Однак існують інші мотиви. Дитину налаштовують на ідеалізовані сценарії, щоб час від часу нагадувати про відстань між нею і омріяною метою. Префікс «недо-« залишиться назавжди у характеристиці дитини.
Життя часто ставить токсичних батьків перед вибором: що краще – втратити контроль над дитиною і отримати більше благ для сім`ї чи навпаки? Швидше за все, від контролю вони не відмовляться.

7. Роби, як я раджу – ти винен у поганих результатах

Родич-нарцис поводиться з дитиною, як господар із твариною. Активно планує її життя, негативно реагує на відповіді чада. До уваги не беруться наслідки панівного контролю. Якщо щось йде не так – винний «виконавець».

«Не має значення, чиє рішення правильне – твоє чи моє. Головне, щоб не твоє», – ось основний девіз токсичного тата чи мами.

8. Забирайся з-перед очей – не залишай мене

В нормальних сім’ях адекватно сприймають бажання дорослої дитини, котра хоче жити сама. Для токсичних батьків сепарація дітей – це запуск роботів на Місяць: сама подія ніби реальна, але рідко відбувається, не з нами і далеко від нас.

Під будь-яким приводом дитину не випускають із поля зору, проте регулярно докоряють квадратними метрами. Під забороною брати повноцінну участь у сімейній нараді.

Чого насправді хоче токсичний тато чи мама? Щоб доросла дитина жила збоку, поводилася тихо та сумирно.

9. Приймай допомогу – припини тягнути з мене гроші

Батьки пропонують якусь послугу, без котрої можна обійтися. Відмова викликає образу. Дитина мимоволі думає: «Батьки, напевне, хочуть відчуватися потрібними». Допомогу прийняли, вдячність передали, зворотня послуга подарована ( мова не йде про дітей-споживачів). Щасливий кінець? Його не буде, тому що токсичні батьки викривлять сюжет цієї історії. Згідно з ними пожиттєве рабство – це гідна плата за баночку повидла.

Діти двічі стають моральними заручниками:

  • При спробі відмовитися від допомоги батьків. Негарно носом крутити, коли близькі люди хочуть догодити.
  • Отримавши статус «вічний боржник». Батьки так важко працювали на дачі – то хіба важко їм допомогти? Навіть якщо допомога означає «терміново приїжджай в 9:00 в суботу, забери відро надгнилих яблук».

10. Довіряй мені – будь завжди насторожі

Приватність? Особистий простір? Пффф… на думку токсичних батьків, ви неправильно вимовляєте слова «ревізія» і «контроль».

Важко морально обмежити доступ на свою територію: батьки звинувачують у недовірі. Не врятує окреме житло: запасні ключі, які ви дали «про всяк випадок», не лежать без застосування. Треба виправдовуватися після кожної ревізії. Що, наприклад, брудна чашка робить на столі, навіщо витратили гроші на ці дурниці?

Як поводитися з токсичними батьками?

З токсичних стосунків дуже важко вирватися. Навіть якщо діти подорослішали і живуть окремо. Утім, спеціалісти дають універсальні поради, як захистити свої межі та не довести стосунки до повного руйнування. Спочатку, наприклад, необхідно прийняти важливі факти:

  • Минуле неможливо виправити
  • Токсичні стосунки схожі на хронічні захворювання: «зцілити» їх не вийде, саме тому найголовніше – уникнути загострення ситуації.

Рекомендації психологів базуються на тому, що у людини є права та бажання, за які не має бути соромно:

  • Жити окремо і за власними правилами.
  • Не брати участі у вирішенні дрібних повсякденних проблем родичів.
  • Обмежити доступ до своєї території.
  • Накопичувати свій досвід, ігноруючи батьківське «я знаю краще, як треба зробити».
  • Керувати своїми ресурсами: часом, силами, зарплатою.
  • Не жертвувати власними інтересами заради термінового батьківського «треба».

Дуже важливо пам’ятати: ці права актуальні для обох сторін. Не можна відгороджуватися від батьків і сприймати їх допомогу, як належне.

Ми будемо щасливі, якщо наведені ситуації ви охарактеризуєте одним суттєвим поняттям «дивина». Отже вашим батькам можна подякувати за адекватність та доброту. Якщо ці історії зачепили струни душі – поділіться своїм досвідом. Чи вдалося вам протидіяти тиску токсичних батьків?

За матеріалами То є Львів.