Весільні обручки: прикмети і забобони

Коштовності завжди збирають навколо себе сотні міфів, але обручки можна назвати рекордсменами в цій справі. Як носити символи кохання і шлюбу? Коли краще їх купувати? І що означає, якщо весільна обручка загубилася? Разом із ювелірним інтернет-магазином “Укрзолото” відповімо на найважливіші питання.

Популярні прикмети про кільця

На кожну прикмету через сотні років після її виникнення знаходиться логічне пояснення. Але віра в них настільки сильна, що і в ХХI столітті багато молодят не ризикують переступити навіть через відверто дивні вигадки. Поговоримо детальніше про них!

Які кільця обрати для весілля? Уже після пропозиції пара стикається з думкою, що гладенькі обручки – ідеальне безхмарне подружнє життя. Та чи залежить щастя від дизайну коштовності? А ось зайвий декор, вставки или насічки означають можливі перепони на шляху до щастя.

Як правильно носити обручки?
Як правильно носити обручки?

Не можна в новому шлюбі надягати прикрасу, яка була створена зі старого переплавленого виробу або обручки. Те ж саме стосується аксесуарів, які дісталися у спадок від батьків чи від дідусів з бабусями: якщо їхнє спільне життя було наповнене випробуваннями, навряд чи новій парі це обіцяє щось хороше. Якщо врахувати, що дорогоцінні метали і камені накопичують негативну енергетику, то такий варіант дуже схожий на правду.

В РАГСі на закоханих чекає ще одна прикмета: якщо кільце впало на підлогу, то шлюб буде коротким. А якщо списати все на хвилювання нареченого або нареченої?

Як надягати обручку? І тут знайшлася головоломка для прекрасної половини пари: дівчина повинна зняти рукавичку перед тим, як наречений прикрасить її безіменний палець символом любові. Інакше на пару чекає розлучення.

А ще на руці нареченої не повинно бути інших кілець, крім головної прикраси весільного дня. Символ шлюбу не повинен конкурувати з іншими аксесуарами: ні по енергетиці, ні за красою.

Як правильно носити обручки?
Як правильно носити обручки?

Чи можна носити чужу обручку або давати приміряти свою? Ні в якому разі. Інакше ризикуєте віддати все щастя іншій дівчині. А той, хто носить золоту обручку з історією, може повторити долю колишніх власників.

Втрачене кільце – ще один провісник розлучення. Хоча є цікава версія: втратити символ любові в своєму будинку – ознака благополуччя. А ось знайти обручку – до швидкого весілля. Хоча фахівці з енергетики не радять використовувати саме знайдену прикрасу для майбутньої церемонії.

Як правильно носити обручки?
Як правильно носити обручки?

Ще одна сучасна прикмета про обручку особливо актуальна! У наш час багато хто вирішує не носити прикрасу щодня. Хтось через практичні міркування: якщо робота пов’язана фізичною працею, не хочеться псувати зовнішній вигляд аксесуара. Інші просто не можуть звикнути до коштовності на пальці. Але прикмета каже, що в таких сім’ях дуже скоро починається розлад. Оскільки і чоловік, і дружина піддаються негативній енергетиці і заздрості з боку. А ще можуть початися фінансові проблеми і відчуття постійної нестачі грошей. Якщо носити прикрасу на правій руці не хочеться, є альтернатива: надягти її на ланцюжок і носити біля серця.

Чи прийме про обручки – сотні. Але чи варто надавати їм значення, якщо ви обидва впевнені один в одному і силі власних почуттів? Ukrzoloto радить не зациклюватися на дрібницях і вірити тільки в приємне! Найстійкіші забобони не встоять перед щирістю і справжнім коханням.

За матеріалами Газета.Юа.


Цікаві традиції, звичаї та обряди українців, які пов’язані з житлом

Зараз у селах планова забудова, а раніше вільно обиралося місце, де будуватися

За матеріалами архівів чи згадок старих людей знаємо, що були певні традиції вибору місця для житла. За деякими уявленнями, його повинна була вибрати свійська тварина, яка, зазвичай, лягає тільки в гарних місцях.

Окрім того, місце обирали за допомогою покладених на ніч речей, перевіряючи чи з’явиться на них роса. Ніколи не будували хату на перехресті, бо там могли “діяти” відьми, туди кидали “погані” гроші, тобто це було “нечисте” місце.

Не рекомендували зводити житло там, де було кладовище, де був зруйнований храм, де в дерево влучила блискавка.

Будівництво житла

Сам процес зведення житла відбувався за участі майстрів та толокою, завдяки взаємодопомозі громади. Для всіх помічників господарі готували велике частування. Були й винятки. Наприклад, на півночі Чернігівщини, де переважала зрубна хата з нештукатуреними стінами, толоки не робили, обходились власними силами або роботою найманих спеціалістів.

Існувала традиція на кутах майбутньої хати закопувати монети, певні предмети побуту, щоб господарі жили щасливо, завжди мали гроші. Великого значення надавали такому етапу будівництва, як вкладання сволоку. На цій великій балці трималася фактично вся стеля. З метою охорони будинку, на сволоках зображували хрести. Крили хату або самі господарі, або ж запрошували умільців. Кінець будівництва знаменувало обрядове деревце, що встановлювалося на горищі.

Ставлення до майстрів-будівельників

Майстрів дуже шанували, у процесі зведення старалися їх не нервувати, обов’язково пригощали обідом, а увечері після закінчення робіт могли і чарку налити.

Уявлення про домовиків

Коли входили у новобудову, то хорошого домовика зі старого житла прагнули перевести сюди. Дехто вважав, що він сам переходить за господарями, а деякі спеціально брали певні речі зі старої хати, запрошували домовика.

Ставлення до домовика було двояким, бо цей дух міг робити або щось хороше, або й зашкодити. Коли у хаті творилося щось неладне, то ставили на порозі мисочку з молоком, щоб задобрити і підгодувати домового. Коли у житлі щось загубилося, то господарі прив’язували до ніжки стільця шматочок тканини, примовляючи: “Ти цю річ забери собі, а оту поверни мені”. Та, переважно, люди вважали домового добрим. Щоб побачити домовика, необхідно було у Страсну п’ятницю принести у дім з церкви запалену свічку.

Інші духи хати

У хаті могли жити й інші духи, квартируючись, найперше, у просторі печі. Це було місце домашнього вогнища, що наділялося сакральністю ще з прадавніх часів. Люди вірили, що якщо кидають у вогонь їжу, то вони віддають цей харч своїм предкам. Відголоски таких уявлень зберігалися і в ХІХ, і в ХХ ст. Наприклад, біля печі господарі залишали страви на Різдво, віддаючи данину померлим родичам. Деякі старожили казали, що за піччю живе спеціальний дух – “запічник”. Щоб його не прогнівити, піч старанно доглядали, обов’язково білили.

“Правила поведінки” у домі

Щоб у домі добре жилося, необхідно було, по-перше, задобрити усіх духів, котрі там проживають, і, по-друге, треба за будинком дуже слідкувати. Вважалося, якщо у хаті неохайно, то й життя буде неохайним. Стежити за порядком у домі було обов’язком жінок. Щотижня (деякі рідше) вони натирали долівку, часто підмазували стіни, особливо перед святами.

Освітлення житла

Раніше житло освітлювалося за допомогою світоча чи каганця. Світоч – це дерев’яна труба чотирикутної форми, що опускалась до середини кімнати, і на неї чіпляли решітку, де вкладався вогник.

Речі-обереги у хаті

Візерунки на рушниках (Дерево Життя, солярні знаки) мали оберегову функцію, захищали людину від всілякого зла. Хата була мікрокосмом людини, де та робила все, щоб їй добре жилося. На божнику, окрім ікон, зберігалося освячене зілля, складалися свічки. Злі сили проникали у цей внутрішній простір із зовнішнього, “чужого” світу, з вулиці.

Захист від них – обходи обійстя зі свічкою, підкова на щастя. Прорізи для дверей та вікон – це найбільші “зони ризику”, через які могло просочуватися щось нехороше, і тому їх слід найбільше охороняти. Звідси й заборона передавати будь-що через поріг. Прорізи дверей прикрашалися різними символами, оберегові знаки мала й різьблена лиштва над вікнами.

Прощання з домом

Коли людина помирала, то рідні були зобов’язані допомогти душі успішно покинути свій дім. Адже за певних обставин вона могла повернутися туди злим духом. Щоб убезпечитися від цього, у хаті, де був покійник, закривали всі дзеркала. Мерця виносили з хати вперед ногами, щоб той більше не повернувся. Коли тіло винесли, у хаті необхідно було символічно прибрати.

Отже, оселя для українців значила досить багато. Щоб у хаті гарно і в достатку жилося, вони дотримуватися низки звичаїв ще під час її будівництва, постійно віддавали шану духам дому, стежили за порядком у будинку, завдяки низці оберегів захищали його від зовнішнього “злого” світу.

За матеріалми Всвіті.


Коли Медовий, Яблучний та Горіховий Спас в Україні: дата свят 2019

У серпні 2019 в Україні відзначають три великі релігійні свята: Медовий, Яблучний і Горіховий Спас. Дата кожного Спаса – незмінна в календарі, але щоб не заплутатися, якого числа треба готувати кошик, розповідаємо все по черзі. Читати далі


Про таке в піснях не співали: цікаві звичаї українського подружжя

Слухаючи народні пісні і читаючи українську класику, можна дізнатися багато цікавого про повсякдення наших предків. Але є речі, про які навіть у піснях не згадували. Ми зібрали для вас декілька дивних і цікавих фактів про побут українців, які ви, скоріш за все, досі не знали.

(с) Анна Шевчук

(с) Анна Шевчук

1. Батьки домовилися – діти виконують

Наприкінці ХVІ ст. серед українців побутував так званий “заговор малолітніх”. Згідно з ним, батьки неповнолітніх дітей домовлялися про їхнє майбутнє одруження. Угода передбачала й розмір посагу/віна, а порушення її супроводжувалося значною матеріальною компенсацією.

2. Жінка робить – чоловік розплачується

Ще у ХVІІІ ст. чоловіків вважали відповідальними за поведінку своїх дружин, тому за порушення останніх карали саме їх (чоловіків).

3. Ярмарки для нежонатих

На бойківсько-гуцульському пограниччі та серед українців Закарпаття вкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. спостерігався звичай проведення щорічних весняних ярмарків на дівчат. Суть його полягала у тому, що дівчата, разом з матерями, і хлопці шлюбного віку сходились на ярмарок. Перші причепурювалися якнайкраще і ставали рядами, а парубки ходили, зупинялись біля тієї, що сподобалась та заводили розмову, виходячи з гурту. Частіше всього такі розмови завершувались вінчанням. При цьому парубки дуже часто були немісцеві.

Пимоненко М. Ідилія

Пимоненко М. Ідилія

4. Жінка – не людина

У бойків і гуцулів жінку не вважали рівноцінною чоловікові: вона повинна була йти чи їхати на возі позаду нього; йти пішки, коли чоловік їхав збоку на коні; тягар частіше всього несла жінка. Й досі де-не-де на Бойківщині можна зустріти наступну ідентифікацію: коли питають про стать дітей, то кажуть: “дівка чи дитина”; коли говорять про дорослих, то – “жінка чи людина”.

5. Право вибору на Полтавщині

На рубежі ХІХ-ХХ ст. дівчата Полтавщини та Чернігівщини мали юридичне право самі обирати чоловіка, без тиску батьків: вони могли звертатись до суду за дозволом на укладення шлюбу.

6. Поділ майна

Не зважаючи на становище жінки у сім’ї, вона завжди мала частину майна, яке належало виключно їй. Це була материзна – її весільний посаг, що міг включати не тільки “скриню” (одяг, рушники, хустки тощо), а й худобу та ґрунт.

7. Житлові питання

Частіше всього українська жінка переходила жити в дім до чоловіка.

8. Молодість проходила дуже швидко

Через постійне народження дітей, важку фізичну працю, уже в 30-35 років жінки виглядали старими, буквально “чорніли”.

content_full (1)

9. Б’є – отже любить

Суспільство ХІХ – поч. ХХ ст. не засуджувало “повсякденне “обґрунтоване” насильство чоловіка над жінкою”.

10. Сімейні проблеми вирішували усією громадою

Бували випадки, коли громада передавала право участі у сільських зборах дружині, виявляючи таким чином зневагу до чоловіка-пияка чи марнотратника.

11. Про зраду

Позашлюбні стосунки чоловіка не були чимось надзвичайним. Натомість позашлюбні стосунки жінки одразу ж засуджувались. Проте й вони зустрічались, зокрема, на Наддніпрянщині наприкінці 1920-х рр. такі стосунки мали 7,8% селянок.

За матеріалом Сома.


6 оберегів, які мали бути в кожній українській хаті

“Українська хата — на придане багата” — так коротко та влучно можна охарактеризувати типову українську домівку. Дійсно, старі хати у різних регіонах України є справжім скарбом та дзеркалом минулого. Саме вони є унікальними пам’ятками, які зберегли в собі традиційні види укаїнських ремесел: вишивання, ткацтво, гончарство, писанкарство, ковальство, плетіння, столярство, гутництво та багато інших.

Дім захищав не лише від негоди, але й від зла, беріг чистоту людської душі. Тобто сама українська хатина вже була оберегом. Звичай прикрашати домівки оберегами — походить із сивої давнини. Наші предки виготовляли їх влсноруч із природніх матеріалів. Обереги захищали оселю від лихого ока, несли добробут, мир, любов та навіть лікували.

Універсального оберега, який би зробив все вищеперераховане реальністю – небуло. Кожен оберіг мав свою окрему, важливу функцію. Велике значення мав не лише сам оберіг, але й місце, у якому його розміщували у хатині.

Рушник

Вони захищали дім та всю родину від “лихого ока”. Рушники вішали над святими образами, які колись були у кожній хаті, над фотокартками рідних — для того, щоб вони оберігали цих людей від злої долі. Рушники розміщували над вікнами й дверима, бо вишивка на його кінцях не пускала в дім злих духів.

Особливою силою наділяються речі, які переходять від покоління до покоління. Досить часто сімейним оберегом був весільний рушник. Цей сильний та наділений любов’ю оберіг був й чудовим елементом декору. Неймовірні візерунки, розмаїття кольорів та витонченість роботи дивували гостей оселі.

Посуд

Такий звичний елемент побуту також мав силу оберега. Наші предки користувалися глиняним посудом, який, як правило, виготовляли власноруч. Не зважаючи на те, що посуд був простим, в нього вкладали найтепліші думки. Якщо ж посуд купували, то обов’язково слухали, що він “говорить”. Наприклад горщики, які є символом життя, розрізняли за тембром: “горщик” — чоловік і “горщиця” — жінка. Щоб у домі панувала злагода, потрібно мати у господарстві і горщики, і горщиці.

Кожен з нас знає повір’я, що вдома не варто зберігати надбитий посуд. Таке твердження виникло тому, що посуд вважали живим. Він, як і людина: народжувався, жив і помирав. Надщерблений, розбитий глечик чи тарілку прийнято було закопувати в землю.

Підкова

Підкова у багатьох народів має одне значення — символ удачі, щастя, достатку і оберіг від злих сил. Існувало повір’я, що злий дух ходить колами, але дійшовши до того місця, де підкова розірвана, він змушений повертати назад. Через це й підкову вішали над всіма місцями в домі, через які може проникнути злий дух: дверима, вікнами, піччю тощо.

Кріпити підкову над дверима повинен господар будинку разом з господинею. Потрібно позитивно налаштуватися, думати про хороше, про успіхи в справах і про таємні бажання.

Знайти підкову – було знаком, що зовсім скоро вам неабияк пощастить.

Образ

В кожній українській хаті, на почесному місці, розміщували образ. Зранку і ввечері до образів молилися, зверталися через них до Бога. Образи прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Образи берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій.

Покуть

За давнім звичаєм, у традиційній селянській оселі найсвятішим місцем вважався покуть (червоний або красний кут). Розміщувався він, як правило, по діагоналі від печі й обов’язково “обличчям до сонця”, тобто на схід. За первісних часів це було місце пращурів. Пізніше на покуті ставили Дідуха – духа дідів, предків роду, і кутю – ритуальну страву для померлих душ. Звідси, очевидно, й назва – покуть, тобто місце для куті; а можливо, від “по куту” (діагональне від печі, яка також виконувала важливу функціональну й обрядову роль).

Отже, покуть був своєрідним домашнім вівтарем. Біля нього вивішували писанку, котра мала оберігати родину од грозових блискавок, пожеж, злих духів. Пізніше, із запровадженням християнства, тут знайшлося місце для божниці з іконами, а сам покуть завішували спеціальним рушником, який в народі називали божником.

Дзвін

Хорошим оберегом для житла є дзвін. Він означає захисний купол небес. Дзвін може не тільки відганяти від будинку зло, але і знищувати біду що вже зайшла в будинок. Ритмічні і водночас мелодійні удари дзвону символізують час що минає, бій дзвонів пов’язують з весіллям, перемогою або молитвою.

Українська хата є невід’ємною частиною культури нашого народу. Вона є втіленням вірувань українців, укладом їхнього життя та взірцем естетичних вподобань.

За матеріалами Тутка.


Українські традиції. Які сумки були модні у наших предків?

У комплексі українського традиційного вбрання, де завжди є переплетеними і невіддільними практична значимість і краса оздоблення, особливу роль відіграють сумки та близькі до них аксесуари.

1-HdjsP4SiA9JYfK5WHkgMbg

Бесаги

Найбільш популярними і поширеними з давніх часів є ткані парні торби з вовняних, конопляних та лляних ниток — бесаги, які були у вжитку на значній частині Правобережної України. Це, напевно, є найпростіший і надзвичайно зручний, практичний багатофункціональний варіант торби. Шилися бесаги з одного шматка тканини, як правило, чиноватого ткання (саржевого переплетення), оздобленого кольоровими суцільними або орнаментованими смугами. При цьому кінці підгиналися на однакову висоту і збоку зшивалися, а середня вільна частина слугувала за ручку. Речі рівномірно розподілялися у обох відділеннях, а часом навіть при потребі в бесагах можна було переносити дітей(!).

1-u6MWiSekljCHiAG94RrSCQ

1-_pV7I7LyXMWim5ErjDX0_A

Тайстри

Також з тканини виготовлялись тайстри—ткані, а також вишиті на полотні торби з однією довгою ручкою через плече (Буковина, Покуття, Поділля). Ручка могла бути зроблена з тканини, але найчастіше з цією метою використовувалася ткана крайка.

1-HPD1bQpAlEEDrSzIUfhyhg

2017-05-16_15-45-38

Дзьобні

На Гуцульщині ткали невеликі торбини з ручкою з пояса — дзьобні. Оздоблювались вони часто кутасиками. Носили їх жінки. А от чоловіки носили шкіряні невеликого розміру сумки, які заокруглені знизу, з довгою ручкою через плече — тобівки. Вони щедро оздоблювалися мосяжною роботою. Ще менші від тобівок є ташки прямокутної форми. Такі сумки годилися до комплексу святкового вбрання, і чоловіки тримали в них лише дрібні речі — тютюн, люльку (або файку), кремінь, трут, кресало, гроші.

1-_WGXuS2fDvwUfrYeheKaBQ

2017-05-16_15-37-49
1-3mPZ9d1cWGBOFgRW48RP2A

Навіски

На Поліссі виготовляли навіски — плетені полотняним переплетенням зі смужок кори дерев сумки різного розміру. Навіски складалися з двох частин, з яких більша накривала меншу. За ручку правив лляний шнур, чи вірьовка. Могли бути такі сумки без кришок і з двома ручками.

2017-05-16_15-42-28

Гамани та “кармани”

Окремо заслуговують на увагу речі, в яких люди переносили гроші. Це могли бути так само як і торби, виготовлені із текстилю гамани, гаманці та «кармани». Найчастіше їх приторочували до пояса, чи крайки. Цікавими є пізніші, пошиті з крамних різного кольору та малюнку тканин кармани, які оздоблювалися додатково зубцями, машинною вистрочкою. Носили такі речі в тих краях і в ті часи, коли шили керсетки й очіпки. Зберігали в них переважно паперові гроші. А от для монет шили окремі прямокутної форми мішечки-гаманці.

2017-05-16_15-43-31

На Покутті, Гуцульщині, Поділлі в чоловічому костюмі окрім шкіряних сумок використовувалися мошни і мошонки — шкіряні гаманці у вигляді округлої приплюснутої торбинки, яка мала застібку-затяжку із шкіряних плетених шнурів, кінці яких оздоблювали китицями.

Джерело: medium.com


Китаєць вибрав в дружини українку. Батьки молодого втратили дар мови від поведінки нареченої

Батьки китайських хлопчиків із трепетом чекають момент, коли їх син одружується. Все через місцеві традиції, за якими мама і тато нареченого повинні «викупити» наречену. Форма і сума викупу може різнитися залежно від провінції, але в будь-якому випадку гроші це чималі.

Так, наприклад, за інформацією видання «Женьмінь жибао», в Пекіні родичам нареченого необхідно викласти за наречену 200 000 юанів (більше 30 000 доларів) і подарувати молодим квартиру.

Подібне можна зустріти і в інших країнах Азії, а також в Африці. У нас теж існує традиція викупу нареченої, проте вона має більше символічний характер. А останнім часом багато молодят і зовсім від неї відмовляються.

Мати і батько Хе Пенвея з провінції Шаньсі зраділи, коли син повідомив, що знайшов свою суджену. Але в той же час вони й гадки не мали, скільки батьки нареченої запросять за неї. Адже дівчину звуть Інеса і вона перекладачка з України, а з місцевими запитами батьки нареченого були незнайомі.

Яке ж було здивування китайців, коли батьки Інеси не вимагали ані копійки. Здивований батько нареченого сказав:

«Батьки дівчини не призначили ціну за неї, а також не зажадали, щоб ми купили машину або квартиру».

Весілля відбулося 8 березня і для містечка, в якому народився і виріс наречений, це стало справжньою подією.

«Весілля було досить просте. Ми готувалися до неї всього тиждень. Наші родичі сказали, що ще ніколи не бачили нареченого перед торжеством таким спокійним і розслабленим », – поділився батько новоспеченого чоловіка.

Зараз Інеса і Хе зайняті створенням власного бізнесу. А через кілька років пара планує поїхати на батьківщину дівчини і влаштувати там ще одне весілля. Однак цього разу за українськими традиціями.

Дивно, як сильно можуть відрізнятися погляди на одні й ті ж речі в різних країнах. Але перед любов’ю усі рівні і їй все одно на відмінності культури та менталітету. Так що давайте побажаємо успіхів цієї чудової парі!

За матеріалами Неймовірно.


“В українській хаті не було підлоги” та інші цікаві факти про традиційну українську оселю

Дуже гарно про українську хату писав Олександр Довженко:

“Мені жаль розлучатись з тобою. В тобі так гарно пахло давниною, рутою-м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням. А в сінях пахло макухою, гнилими грушами і хомутом. У твої маленькі вікна так приязно заглядали сонце і соняшник, і всякі інші квіти, і зілля всякі пахучі”.

Довгий час свого розвитку пройшла українська хата – від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м’яти на долівці. Хата – то цілий світ українського селянина, наповнений значущими символами: Долівка зв’язувала його з Матір’ю-Землею, стіни захищали від ворога, дах – од негоди, а сволок – він нечистої сили.

Долівка

Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко).

Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини. Щосуботи і перед святами “землю” змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, тому в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.

“Підлоги в хаті не було, земля також могла на кожне свято змащуватись “гівнічьком”, а довкола попід поріг, стіни, піч підводилося сажею рівним “пасочком” в 3-4 см”.

Трійця

Число “3” традиційно стало складовою частиною символічного змісту хати. За вертикаллю житло ділиться на три частини. Три яруси житлового простору відігравали важливу символічну роль у взаємозв’язку обжитого простору з Всесвітом.

– Верхній ярус житла – це зв’язок з небом, високою сферою світотворення. Сволок виконує роль охоронця оселі, лінії, на якій вона тримається та котру не сміють переступити злі духи.
– Елементи середнього ярусу – стіни, двері, вікна, простінки – це проміжок між ідеалізованою небесною сферою та підземним світом. Вікна і двері виступали в ролі зв’язкових для спілкування людини з навколишнім світом, наділялися магічними властивостями оберегів житла.

– Нижній ярус (долівка, підпіччя, призьба) – це поєднання з Матір’ю-Землею, нижнім світом творення. Межа світу наземного і підземного.

Призьба

Призьба – зовнішня частина хати, невелике підвищення в її передній частині, не вище фундаменту чи підмурівки або дерев’яної підвалини. Її обмазували червоною глиною, яка символізувала очищувальну силу вогню. До зими на призьбу ставили загату, для утеплення стін, а в теплі пори року використовували в інших корисних цілях: сушили цибулю, часник, мак, різне зілля, виставляли посуд, а в свята або в часини відпочинку застеляли домотканними доріжками і збиралися цілою родиною для розмов про життєві та господарські справи. Спільне перебування родини на призьбі – ознака родинної злагоди. Призьбу завжди тримали в чистоті, дуже часто підводили червоною глиною – утворювалося кругом хати замкнене коло, що не впускало злих сил до середини.

Якщо в сім’ї жили два або й три покоління, то в хатчині в запічку хтось із стареньких і жив, і спав. На сволоки клали завжди пахучі трави: волошки, капупер, материнку.

Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 року, писав:

“Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно.”

Українська хата, як правило, була розміщена до вулиці причілками, тому декоративно оздоблювалися і чола, де часто стріха завершувалася фігурною оздобою у формі кінської голови, вона вважалася оберегом від злих сил. У деяких місцевостях на гребені з обох боків зустрічалося різьблене зображення змії, образ якої символізував вічність, мудрість і життя. Інколи чолові стріхи прикрашалися великими розетами – символом сонця, а також зображеннями птахів і квітів.

Наснились мальви, рута-м’ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Яку давно покинув я…
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш її ніде нема. (М.Бакай)

За матеріалами coma.in.ua


Благовіщення 2019: історія, традиції і заборони свята

Благовіщення вважається одним із найважливіших свят у церковному календарі.

Вже зовсім скоро всі православні віруючі світу відзначатимуть Благовіщення Пресвятої Богородиці 2019. Це свято входить в число найважливіших в році, тобто є двунадесятим. Однак існує ряд важливих заборон, які категорично не можна порушувати. Розповідаємо про історію походження, головні традиції і заборони Благовіщення.

Благовіщення 2019: якого числа

Благовіщення входить в число найбільш важливих свят в православному календарі. І якщо Великдень не має точної дати святкування, то Благовіщення Пресвятої Богородиці відзначають щорічно в один і той же день – 7 квітня.

Благовіщення 2019: історія виникнення свята

Біблійна історія свідчить, що в цей день з неба прийшов архангел Гавриїл і приніс Діві Марії «благу звістку» (звідси і пішла назва свята). Небесний житель розповів про те, що Марія незабаром стане матір’ю Спасителя Ісуса Христа.

В руках у нього була біла лілія, яка згодом і стала символом чистоти і непорочності. Її зображують на всіх іконах, присвячених темі Благовіщення.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – давнє свято, яке має світле і радісне значення. Священики вважають його початком Святих свят, так як саме в цей день був покладено початок християнської ери.

Головні традиції, народні прикмети і звичаї

Згідно древнім церковним традиціям, на Благовіщення у всіх церквах проводять особливу службу – починають її з Великого повечір’я, а після зачитують літургію св. Іоанна Златоуста.

Священики одягаються в спеціальні шати, розшиті блакитними нитками та символами свята. Під час божественної служби розповідається історія про появу ангела перед Дівою Марією.

Цікаво,  якщо торжество випадає не на так званий Страсний тиждень, то тим, хто поститься покладаються послаблення. Наприклад, дозволено їсти рибу, а також просфори – прісні невеликі хлібини.

Є ще один цікавий православний обряд – на Благовіщення прийнято випускати з кліток голубів або інших птахів, які символізують свободу кожного божественного створіння.

Вважається, що свій будинок потрібно прикрашати білими ліліями і предметами блакитного кольору – символами Благовіщення Пресвятої Богородиці.

З давніх-давен Благовіщення вважають жіночим святом. Тому кожна жінка повинна обов’язково йти в храм і просити у Богородиці благословення, вдалого заміжжя і щасливої долі.

У давнину на Благовіщення жінки збирали різні трави і рослини, які мали лікарські та цілющі властивості. Крім того, заміжні дівчата виконували особливий ритуал, щоб залучити в свій будинок і родину щастя, достаток і гармонію: в день Благовіщення потрібно назвати свого чоловіка «милим» сорок разів. Тоді весь наступний рік в будинку буде панувати любов і щастя.

Раніше в народі вважали Благовіщення святом весни. Саме в цей день починався новий сільськогосподарський сезон – люди освячували зерно, а священики благословляли землю.

Крім того, в цей день «зазивали весну». Всі жителі виходили в центр села, запалювали багаття, стрибали через нього і співали святкові пісні.

Вважалося, що вогонь здатний захистити від усіх хвороб.

У народі було вірування, якщо на Благовіщення Пресвятої Богородиці йде дощ, то буде багатий урожай, а якщо ж гроза – буде багато горіхів.

А у рибалок дощ символізував хороший улов протягом усього року.

Багато віруючих задають питання: чи можна пекти паски в день Благовіщення? Заборони на підготовку немає, отже, і паски дозволено готувати. Однак головне, щоб побутові справи не посідали місце молитви і походу до церкви.

Що дозволено їсти?

На честь торжества посту свого дозволено розширити свій раціон і поїсти рибу. Проте як і раніше заборонені такі продукти, як м’ясо, яйця, молочка.

Благовіщення 2019: які існують заборони

Розповідаємо, що не можна робити на Благовіщення.

За давнім повір’ям, на Благовіщення, як і на безліч інших православних свят, не варто займатися робочими справами. Існує навіть спеціальна приказка: «Птах гнізда не в’є, дівчина коси не заплітає».

Ви повинні розуміти, що у праці немає нічого поганого. Таким чином людині дається можливість отримати насолоду від відпочинку і присвятити себе безкорисливим справах. Саме тому одна з 10-ти Заповідей Божих благословляє і працю, і відпочинок: «Шість днів працюй, а сьомий день Богу». При тому в тлумаченні цієї заповіді говориться про необхідність давати відпочинок і тваринам, і землі.

На думку церковників, в день Благовіщення, як і в інші великі православні свята, кожен віруючий повинен перенести свої справи для того, щоб віддатися молитві та відвідати храм.
Чи дозволено в цей день проводити весілля? У 2019 Благовіщення випадає на четвертий тиждень посту. А це період утримання, отже – церква не дозволяє проводити ні весілля, ні вінчання.

Чи можна влаштовувати поминки? На важливі церковні свята проводити молитву за покійних заборонено. Благовіщення – час радості, тому не варто сумувати в такий день.

За віруваннями, на Благовіщення заборонено влаштовувати поїздки. Краще це відкласти на інший день.

Забороняються всі роботи, пов’язані з деревами і землею. Вважається, що саме 7 квітня Бог дає благословення всім рослинам.

Також 7 квітня заборонено віддавати грошові борги. Разом з цим можна віддати власне щастя і удачу. Люди вірять, що на Благовіщення не можна вдягати новий одяг. Є висока ймовірність, що одяг може порватися або забруднитися.

На свято 7 квітня категорично не можна стригти, фарбувати, навіть розчісувати волосся і плести косу. Таким чином жінка може розгубити своє здоров’я і красу.

Категорична заборона на шиття і в’язання. Вважається, що на Благовіщення не можна сіяти і садити – врожаю не буде. На наступний день після Благовіщення, тобто 8 квітня, також забороняється займатися важкою працею – прати, шити. Таким чином, людина отримує можливість в спокої подумати про своє життя, помолиться Богу при цьому не відволікаючись на мирські справи.

Заборонено вдаватися до плотських утіх, тобто займатися сексом.

Існує повір’я, що в Благовіщенський вечір не можна використовувати освітлювальні прилади. Заборона також стосується і свічок. Це повір’я пов’язане з тим, що в цей день на небі ангели спускаються з неба і відвідують кожен будинок. Вони стежать за всіма людьми і дають їм все, чого вони потребують. Вважається, що штучне світло може засліпити небесних жителів, і вони не зможуть благословити людину на щасливе життя.

На Благовіщення не можна перебувати в сумному, похмурому настрої, а також лаятися і бажати комусь зла. Вважається, що вся негативна енергетика повертається назад подвійною силою.

Деякі віруючі вважають, що на Благовіщення забороняється купатися і мити голову. Однак це всього лише забобони.

Яким же чином потрібно проводити Благовіщення Пресвятої Богородиці? Все просто: насолоджуйтеся вихідним, проводьте час зі своїми родичами і друзями, йдіть в храм на службу, моліться Богу за прощення гріхів, просіть Богородицю допомоги в негараздах, допомагайте нужденним.

За матеріалами Тутка.


Традиційні шаленства: весільні обряди, які вас шокують

Викуп, віночки з барвінку, каблук з ялини, коровай та вишитий рушник. Знаєте про що це? Звичайно, що так, адже про українські весільні традиції знає чи не кожен українець. А чи думали ви над тим, які традиції в інших країнах? Пропоную вам прочитати статтю про весільні обряди у різних народів світу. Читати далі