У 1996-му році приймав на роботу секретаркою дочку знайомих…

У 1996-му році приймав на роботу секретаркою дочку знайомих.
Довго пояснював її посадові обов’язки: телефон, факс, ксерокс, порядок з документами…
В кінці підсумував:
– Коротше кажучи, я Вас приймаю в команду. Відтепер Ви – моя права рука!
Дівчина уважно подивилася на мене, стрільнула очима і сказала:
– Йой! Ви мене вже заінтригували моїми обов’язками…

Оповів: Любомир Коваль


Жила-була собі одна самотня Дівчина…

Жила-була собі одна самотня Дівчина…
Струнка і фігурова, неначе газель. Очі – мов бездонні чорні колодязі. Груди – неначе невеликі стиглі бухарські дині (не йдеться про запах, а тільки за розмір). Ноги починалися від вух і тягнулися у нескінченність. А весела,.. а граційна; коли усміхалася – так ніби сонечко із-за хмари виглядало…
Одного разу ця Дівчина викликала до помешкання сантехніка, щоби той полагодив їй змішувач у ванній…
І прийшов до неї сантехнік – молодий, стрункий, високий. І полагодив їй змішувач швиденько, якісно та недорого. І зник, не затримуючись…
Здивувалася Дівчина і викликала вже іншого спеціаліста. Електрика. Щоби відремонтував їй вимикач у спальні – щось там чи то “западало” чи то “залипало” та не вмикалося світло…
Прийшов електрик – молодий, статний, м’язистий. З такими красивими і блискучими викрутками. Всі вимикачі, а заодно і розетки враз відремонтував. І пішов собі на інші виклики…
Ще більше здивувалась Дівчина. І викликала комп’ютерника…
Прийшов бадьорий молодий майстер. Високий, засмаглий і веселий балагур. Комп’ютер направив, клавіатуру від кави відмив, інтернет під’єднав і згинув. Ніби вітром здуло…
Бідна очманіла Дівчина потім ще багато кого викликала – і скляра, і столяра, і теслю. І всі вони виявилися просто диво-спеціалістами. Все в домі після них працювало, як швейцарський годинник!..
І тільки сама Дівчина була вічно чимось незадоволена. І тихенько сама до себе повторяла:
– Ніколи не думала, що серед чоловіків є стільки казкових довбойо,.. тобто героїв. А ті німці зі своїми фільмами – взагалі остатні ідіоти…
……………………………
І нема на то ради!
Адже декотрим панянкам вгодити просто неможливо…


Хлопець побачив у трамваї чарівну красуню. Їхав кілька зупинок, спостерігав за нею – очей не зводив…

Хлопець побачив у трамваї чарівну красуню.
Їхав кілька зупинок, спостерігав за нею – очей не зводив.
На одній із зупинок дівчина вийшла, юнак вискочив за нею.
Наздогнав, щоб познайомитися і запросити на побачення:
– Яка ж Ви красива! Чи можна з Вами познайомитися – як Вас звати?
– Ія…
– Яке прекрасне і рідкісне ім’я!
– П’явда?..

Оповів: Любомир Коваль


10 правдивих коміксів про те, як п’яна людина бачить світ

Те, як ми ведемо себе в тверезому стані, зазвичай, сильно відрізняється від нашої поведінки після кілька келихів міцних напоїв. Часом навіть, здається, що тверезий і п’яний — це дві абсолютно різні людини.
Читати далі


Дівчина після здибанки з хлопцем чекала від нього дзвінка. Той не подзвонив. Набирає вона його номер…

Дівчина після здибанки з хлопцем чекала від нього дзвінка.
Той не подзвонив. Набирає вона його номер і з претензіями:
– Ти мені чому не подзвонив?
– Так і ти теж мені не подзвонила.
– Ну, я не подзвонила тобі, тому що я – вредна баба. А ти що – теж не подзвонив мені, тому що ти баба?

Оповів: Любомир Коваль


Легінь стоїть під будинком Марійки й гойкає: – Марійко, вийди!..

Легінь стоїть під будинком Марійки й гойкає:
– Марійко, вийди!
Марійка все ніяк не виходить. Хлопець знову за своє – почав гойкати ще гучніше.
Виходить її мати, дивиться на нього та й каже:
– Марійка не вийде, вона в пологовому будинку.
– Як то в пологовому будинку? А шо ся стало?

Оповіла: Леся Яворська


Львів. Ранок. Їде повна маршрутка з Наукової до центру і різко гальмує на переході…

Львів. Ранок. Їде повна маршрутка з Наукової до центру і різко гальмує на переході.
Літній пасажир мимоволі вхопився за плече молодої дівчини, яка стояла поруч.
– Прошу пана, – сердиться вона, – а ви не могли б вхопитися за що-небудь інше?
– Дитинко, та ти не спокушай мене в такому віці!

Оповіла: Леся Яворська


У барі старий хлоп повчає молодого: – Якщо кобіта кличе на горнятко чаю чи на філіжанку кави – не можна тому вірити!..

У барі старий хлоп повчає молодого:
– Якщо кобіта кличе на горнятко чаю чи на філіжанку кави – не можна тому вірити! То всьо є грубий виверт і безсовісний обман! Чай чи кава, якщо навіть і будуть, то аж десь удосвіта, під ранок… Чекати доведеться всю ніч! І якби ж то просто чекати! То нещасне горнятко чаю треба буде тяжко і до знемоги відробляти! Причому авансом. 😜

Оповів: Любомир Коваль