32 фото, які демонструють, як страждають чоловіки від шопінгу

Нещасні ті чоловіки, які відправляються зі своєю дружиною або дівчиною по магазинах.
Їхні обличчя випромінюють справжні страждання і нудьгу у примірочних своїх половинок, яким не підходить розмір кофтинки або сукні.
Читати далі


Якось подорожували двоє приятелів Грампіанськими горами…

Якось подорожували двоє приятелів Грампіанськими горами (це у Шотландії якшо шо).
І під час подорожі через непогоду змушені були зупинитися у хатинці, в якому господарювала одна вдова – жінка непосидюча і в соку…
Ввечері біля каміна вона розповіла їм свою сумну історію. Про те, як вона ще зовсім юною закохалася у набагато старшого від неї бізнесмена-мільйонера, як вони побралися, як після нетривалого щасливого подружнього життя її чоловік захворів та раптово помер, залишивши її одну в горі, в жалобі та з купою грошей. Щоби хоч якось забутися від того всього, вона придбала хатинку у горах. І от сьогодні зустріла їх…
………………………………………………………………
Десь через рік один з друзів отримує листа від адвоката вдови. Прочитавши листа, він у тій хвилі телефонує другові:
— Пам’ятаєш, як під час одного гірського походу негода загнала нас до притулку однієї багатої вдови-мільйонерки? Ми заночували тоді в неї. Ти ще потім хвалився мені, яку ви бурхливу ніч разом провели…
— Та чо ні, добре пам’ятаю, – промямлив його друг. — Розумієш, тут така справа… я мушу тобі в де-чому признатися. Я тоді назвався твоїм іменем, у мене ж сім’я – жінка, двоє дітей. Прости мені, друже…
— Та припини, нема мови…
— А в неї що, дитина, може, народилася?
— Та ні. Все в порядку. Ти навіть не уявляєш, як я тобі вдячний. З мене пляшка найкращого шотланського віскі. Та яка там пляшка – три пляшки… навіть десять пляшок! Ти ж не відмовишся від десяти пляшок доброго шотланського віскі?
— Кгм, з якого дива я б став відмовлятися від десяти пляшок доброго шотланського віскі?
— Знач, домовилися? Слово джентельмена?
— Слово джентельмена! А що сталося?
— Вдова померла і заповіла мені всі свої статки…

Оповів: Любомир Коваль


Зустрілися два колеги при п’ятниці. Після якогось там келішка один починає повідати…

Зустрілися два колеги при п’ятниці. Після якогось там келішка один починає повідати:
– Слухай, їду якось вночі, раптом бачу на дорозі жабу. Підібрав її, приїхав додому, ліг спати, а жабу поклав поруч з собою. Вранці прокидаюся – а зі мною лежить файненька блондинка! Скажи, ти мені віриш ?
– Та вірю, чого би ні.
– А дружина, холєра, – ні!

Оповіла: Леся Яворська


Зустрічаються два колеги-науковці. Та й вирішили піти пропустити по келішку.

Зустрічаються два колеги-науковці. Та й вирішили піти пропустити по келішку. Один з них дуже сумний і той другий його питає:
– Що сталося, чого такий зажурений?
– Та жінка з дому мене вигнала.
– О, а то шо за муха її вкусила?
– Та я після палкого кохання з нею ляпнув: «Давай, лялюсю, заліковку».

Оповіла: Леся Яворська


Один чоловік жаліється колєзі на роботі: – Слухай, я вже пару разів ледве не спалився.

Один чоловік жаліється колєзі на роботі:
– Слухай, я вже кілька разів ледве не спалився. Ледь не назвав жінку іменем коханки. Довелося кішку завести. Марусею назвав. Тепер з цим усе добре.
– А чому такий сумний ?
– Та, слухай, тиждень тому жінка купила собаку – Ашотом назвала. Думаю, чи це співпадіння чи ні?

Оповіла: Леся Яворська


Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме…

Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме:
Один і каже:
– Чуєш, Петре, я якщо надумаю женитися, то візьму собі жінку красиву, мудру, вірну і файну господиню.
– Ого! А ти собі подумав, як з чотирма собі ради даш?

Оповіла: Леся Яворська


Львівська міська лікарня. Головний лікар закінчує нараду: – Шановні колеги, маю для вас новину…

Львівська міська лікарня. Головний лікар закінчує нараду:
– Шановні колеги, маю для вас новину. Ви знаєте, що зараз у країні триває медична реформа. Отже, згідно із затвердженим бюджетом, преміальні з 1-го січня будуть виплачуватися тільки за постійних пацієнтів…
На цих словах патологоанатом зривається з місця:
– Ото, я попав!..

Оповів: Любомир Коваль


Два кілери-волиняки вичікують у засідці на жертву…

Два кілери-волиняки вичікують у засідці на жертву…
Чекають довго, вже навіть дуже довго… Вже встигли і пива випити, і по цигарці викурити, і на різні теми поговорити..
Накінець-то, десь після трьох годин понаднормового очікування, один каже другому:
– Щось не те… Я вже переживаю, чи з ним часом якої біди не сталося!

Оповів: Любомир Коваль


Туристи звідавуть діда: – Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?..

Туристи звідавуть діда:
– Слава Ісу. Діду, а де то є Говерла?
– Слава навіки. А видите тоту першу гору?
– Но, видимо.
– Но так пак то не Говерла. А тоту другу видите гору?
– Но, видимо.
– І тота не Говерла. А тоту третю видите?
– Нє, не видимо.
– Но тото хлопці і є Говерла.

Оповіла: Леся Яворська


Іду лісом. Сніг, вітер, темно. Замерз страшно. Дивлюся – машина стоїть…

Іду лісом. Сніг, вітер, темно. Замерз страшно. Дивлюся – машина стоїть.
Підходжу, заглядаю у віконце – там нікого. Дверцята спробував – відчинено, ну я заліз і сиджу. Раптом машина поїхала. Я шокований. Машина їде, я ззаду сиджу, за кермом нікого. Тут рука якась волохата з’являється звідкись, кермо покрутила й зникла. У мене волосся заворушилося. Уже село видко, от уже хати перші. Тут машина зупиняється, в салон чоловік заглядає й каже:
– А ти що тут робиш?!
– Та їду.
– Нічого собі! Я штовхаю, а він, бач, їде!

Оповіла: Леся Яворська