Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме…

Два колєги сидять на каві і вже добряче при каві філософствують про жінок, хто яку собі в жінки возьме:
Один і каже:
– Чуєш, Петре, я якщо надумаю женитися, то візьму собі жінку красиву, мудру, вірну і файну господиню.
– Ого! А ти собі подумав, як з чотирма собі ради даш?

Оповіла: Леся Яворська


Приходить чоловік додому, а жінка йому ні добрий день, ні насер матері – як накинеться з порога…

Приходить чоловік додому, а жінка йому ні добрий день, ні насер матері – як накинеться з порога:
– Ти де, скотино, був?
– На зустрічі однокласників, – відповідає хлоп, винувато опустивши очі.
– Що?! Аж три дні?! – ще більше не тямиться зі злості кобіта.
– Та ми згадували!
– Що згадували?
– Де я живу…

Оповіла: Леся Яворська


Не зовсім твереза дружина телефонує чоловікові…

Не зовсім твереза дружина телефонує чоловікові:
– Привіт любий! Я в сауні, мені тут дуже весело – не те, що вдома! Думаю, буду тепер сюди часто ходити. І, до речі, тепер я тобі вірю. Тут справді все так, як ти і розказував – ніяких жінок! Одні брутальні, голі і волохаті чоловіки!..

Оповів: Любомир Коваль


Дружина запідозрила чоловіка у зраді…

Дружина запідозрила чоловіка у зраді.
Найняла детектива. За тиждень той приносить їй роздрук телефонних розмов.
Увечері дружина демонстративно кидає в лице чоловікові зібганий папір, той блідне, червоніє і приречено запитує, заїкаючись:
– Ну й що ми тепер будемо робити?
Дружина розлючено тикає в папірець:
– Ось це, оце і увесь п’ятий абзац!


Прийшов чоловік з роботи втомлений…

Прийшов чоловік з роботи втомлений. Коли вже полягали спати, жінка до нього ластиться, а він їй каже:
– Ой, дай мені спокій, колосок не визрів.
Так і другої ночі, і третьої. Аж через якийсь час чоловік набрався наршеті охоти і каже жінці:
– Жінко, давай, колосок вже визрів!
А вона:
– Ото буду я ради одного колоска увесь комбайн заводити!


Чоловік за сніданком каже дружині: – Знаєш, кохана, є такі сім’ї, у яких ні дня без сварки не минає…

Чоловік за сніданком каже дружині:
– Знаєш, кохана, є такі сім’ї, у яких ні дня без сварки не минає, а ми он вже одинадцять років прожили разом і ні разу не посварилися – маємо чим похвалитися!
– Бачу, але це все через тебе, – відповідає дружина і підніс собі тихенько бурмоче, – боягузе нещасний!

Оповіла: Леся Яворська


Лежить чоловік на канапі і чує: – Фу, яка ж я вся жирна! Фу, до чого ж огидно!..

Лежить чоловік на канапі і чує:
– Фу, яка ж я вся жирна! Фу, до чого ж огидно!
– Кохана, та не побивайся ти так! У тебе тільки дупа трохи жирна, ну там целюліту вже трохи назбиралося. Ну і ще шия товстувата. А так,мвсе решту ще не вилазить за рамки пристойності, не намовляй на себе!
– ???!!! Взагалі-то я на себе індичий розсіл розлила! Шо-шо ти там сказав про целюліт, шматок покійника?..

Оповів: Любомир Коваль


Жінка невдоволено каже чоловікові: – Ти чому в суботу ніколи не приїжджаєш додому раніше…

Жінка невдоволено каже чоловікові:
— Ти чому в суботу ніколи не приїжджаєш додому раніше десятої вечора, в той час, коли сауна у вас там закінчується у восьмій?
— Так ми той, ми бавимося в апачів…
— ??? Що-ооо робите?
— В апачів бавимося…
— А це ще як?
— Нууу, наприклад, вогняну воду п’ємо!

Оповів: Любомир Коваль


Сидять двоє чоловік на роботі. В кінці дня один з них дзвонить своїй дружині…

Сидять двоє чоловік на роботі. В кінці дня один з них дзвонить своїй дружині:
– Так, візьми набери дві каструлі і постав на газ, най гріється. Коли я прийду, щоб вода вже була гарячою. Чуєш мене?
Колега все це чує і здивовано питає:
– Невже ти так дружині все наказуєш?
– Та наказую, а що, коли я прийду додому і маю мити посуду в холодній воді?

Оповіла: Леся Яворська


Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою…

Жила собі пара. Жінка все забагала якихось презентів, а чоловік її був відомим скнарою.
І от якимось дивом знайшла жінка чоловікову “заначку”… Відразу кинулася до мужа з питаннями:
– Оба-на!!! А то звідки в тебе так багато грошей?!.
– Що значить – “звідки”?! На подарунок тобі збирав…
– Та-ааак? Справді?!. А чого ж так мало?!.

Оповів: Любомир Коваль