Про кмітливу жінку

Що це за чоловік стояв поруч із тобою, Марусю?
— Клієнт. А що?
— Подумав, що коханець твій.
— Та ні, Петре. Ну, а якби й коханець, то й що?
— То й усе.
— Що все?
— Вбив би його відразу. Що б ти тоді робила, га?
— Заміж би вийшла.
— Це ще чому?
— Як це чому? Він мертвий, тебе посадили. А я що, сама лишуся?


Про нервову жінку

Приходить вже старший чоловік до лікаря.
– Пане дохтор, поможіт! Моя жінка зробилася нервова, як востатна сука…
– Тааак! Думаю їй бракує ласки, уваги, романтики, а можливо і сексу!
– Яка ласка-романтика,.. та який там ше до дідька секс із власною жінкою. Я цілий день гарую в полі на тракторі Бєларусь – такий, що ніц-но дир-дир-дир… йду ввечері додому – ледве ноги волочу – вже нічого не хочу…
– От і займіться цим з нею в полі серед дня – поки є ще сили, просто на тракторі; заодно і романтика – на тракторі дир-дир-дир буде дуже романтично…
– Та, бігме, я навіть не маю коли, жеби ї покликати.
– Рушницю вдома маєте?
– Ая! Шо ж то за бойко та й без рушниці?!.
– А ви стрільніть у повітря з рушниці, коли будете в полі, от вона і прибіжить; і знову ж таки – романтично буде…
Приходить чоловік до лікаря десь через три місяці.
– Біда, пане дохтор!
– Що сталося?
– Перші два місяці всьо було так файно. Я їхав зранї в поле, через дві години стрілєв з фузеї,.. жінка прибігала, висолопивши язика… Потім до вечора сьпівала щодня,.. ходила задоволена і чемна…
– О, а видите, як я Вам добре нарадив?!.
– Та яке там, добре! За якийсь час в мене скінчилися набої, в-акурат, почався мисливський сезон – пішли по-лісах стрільби і жінка десь щезла…

Оповів: Любомир Коваль


Про жінку-злодійку і винахідливого чоловіка

За крадіжку в супермаркеті судять жінку.
Суддя питає:
– Скажіть, що саме ви вкрали?
– Малесеньку банку консервованих персиків. У ній було лише шість персиків.
– Шість персиків? Тоді суд засуджує вас до шести діб тюремного ув’язнення, день за кожен персик.
З місце схоплюється чоловік жінки і кричить:
– Ваша честь! Ваша честь! Моя жінка ще вкрала банку зеленого горошку.

Оповіла: Леся Яворська


Лежать чоловік з жінкою в ліжку: – Кохана, а в тебе є якась еротична фантазія?..

Лежать чоловік з жінкою в ліжку…
– Кохана, а в тебе є якась еротична фантазія?
– Є…
– Розкажи.
– А воно тобі треба?..
– Ну,.. ну розкажи…
– Ну дивися,.. сам напросився… Я пристрасно кохаюся під пальмами на екзотичному острові у тропічну ніч. Поруч шумить море, на небі яскраві зірки. Пахнуть трави… Від Мартіні легко паморочиться голова…
– А я? Де там я? Знизу чи, може, зверху?
– Ти вдома…

Оповів: Любомир Коваль


Пізня ніч. Страшенно п’яний чоловік буквально на чотирьох лапах повертається додому…

Пізня ніч. Страшенно п’яний чоловік буквально на чотирьох лапах повертається додому…
Як скалолаз “на мізерах”, піднімається він вверх по дверях, аби поцілити ключем у дірку, вставляє ключ і відмикає,.. сповзає на підлогу,.. тихееесее-енько так відкриває двері до помешкання, перелазить через поріг,.. тєжко піднімає голову догори… І видить, що високо над ним в коридорі стоїть жінка, підперезана запаскою і з макогоном в руках…
Хлоп весь розчулився,.. змахує скупу чоловічу сльозу і, відригнувши, каже:
– Ти всьо печеш, всьо трудишся… а я таке п’єне пацє…

Оповів: Любомир Коваль


Зранку чоловік вирішив зварити собі каву, але ніяк не може її знайти на кухні…

Зранку чоловік вирішив зварити собі каву, але ніяк не може її знайти на кухні:
– Кохана, а де наша кава? Я ніяк не можу її знайти.
– Ну чому ти такий безпорадний! – бурчить дружина. – Кава в банці з-під чаю з наклейкою “цукор”.
– А! А я шукав там, де сіль.

Оповіла: Леся Яворська


Чоловік розповідає дружині: – Ти не повіриш, люба! Нині в обід, до нас приходили з будинку перестарілих…

Чоловік розповідає дружині:
– Ти не повіриш, люба! Нині в обід, коли тебе не було вдома, до нас приходили з будинку перестарілих…
Жінка так єхидно до чоловіка:
– Сподіваюся, любий, що ти хоч щось їм дав, старий скнаро…
– Та так, кохана… Саме так… Я подумав, що ж їм дати? І віддав твою маму!


Чоловік знервовано до жінки: – У мене що, вуха довгі?..

Чоловік знервовано до жінки:
– У мене що, вуха довгі?
– Ні…
– Може, зуби криві?
– Ні…
– А, може, я цілими днями моркву гризу?
– Та ні, коханий, та я… та ти мене не правильно зрозумів… я не те мала на увазі…
– То якого чорта я тобі постійно Зая та й Зая?!..

Оповів: Любомир Коваль