Є така професія — батьківщиною керувати. Пропонуємо Вашій увазі цікаві факти про президентів, про які Ви напевно раніше не знали.
1. Звідки взагалі беруться президенти? Список колишніх занять сильних світу цього значний і різноманітний. Економісти і професора, юристи і прокурори, журналісти і актори, вчителі та медики, великі і дрібні підприємці, військові, а в Швейцарії були навіть лісничий і поліцейський.
2. Іноді можна подумати, що товщина гаманця потенційного президента ніяк не впливає на результат виборів. Наприклад, американець Ендрю Джонсон був з найнижчих верств, він навіть в школу не ходив і грамоту освоїв лише в 17 років! А ось стан батька-засновника США Джорджа Вашингтона за нинішнім курсом оцінюється майже в мільярд зелених.
3. Французький президент Фелікс Фор за офіційною версією згорів на роботі. Інсульт. Правда, зазвичай замовчують, чим він був викликаний. Але в Парижі всі знали — чим: оральним сексом. Добре відомо навіть ім’я «вбивці», коханки ще цілого ряду високопоставлених осіб. Про життя Маргеріт Стенел потім зняли кіно, написали кілька книг, навіть пару вистав поставили.
4. Є теорія, що всі убиті президенти США відправлялися в кращий світ не просто так, а за дотепною індіанською системою «Прокляття Текумсе». Суть її в тому, що кожен президент, обраний в рік, що закінчується на цифру 0, вмирає або гине до закінчення терміну своїх повноважень. Так було рівно сім разів. І був би ще бонус — восьмий! Рональд Рейган був обраний у 80-му, а через рік на нього був скоєн замах. Але невдалий.
5. До речі, про Рейгана! На момент інавгурації йому було без малого 70 років, так що він вважається найстарішим президентом всіх часів і народів. А наймолодшим називають першого президента Франції Луї Бонапарта, він же — Наполеон III, племінник «того самого» Наполеона. На посаду він вступив у віці 40 років.
6. Свого часу кандидат в президенти Зімбабве Роберт Мугабе круто змахлював з бюлетенями — надрукував бланків на три мільйони більше, ніж кількість самих виборців! Ну, щоб уже напевно. Та ще пригрозив конкурентам. Так так пригрозив, що ось уже чверть століття зімбабвійці і зімбабвійкі ні в чому не сміють перечити вождю і дякують Мугабе за своє щасливе дитинство.
7. Після четвертої перемоги Франкліна Рузвельта на виборах в Америці прийняли поправку до конституції, згідно з якою президент США не може обиратися більше, ніж на два терміни. Такий же закон і в Сербії. А ось в Італії все якось само собою складається: всі президенти без винятку вкрай дисципліновані — ніяких других термінів! Може, тому, що їм і так непогано живеться.
8. Забавна історія трапилася з другим президентом Ісландії. Аусгейр Аусгейрссон просидів в головному кріслі країни чотири терміни. Причому три рази він обирався автоматично — просто інших кандидатів не було!
9. Не було кандидатів на почесну посаду вождя і в Німеччині навесні 1945 року. Точніше, був один, мимоволі, згідно із заповітом фюрера. Зрозуміло, не минуло й місяця, як новий уряд у повному складі було взято під варту, але адмірал Карл Деніц відбувся всього лише десятьма роками позбавлення волі.
10. Деякі обрані президенти навіть не встигли скуштувати слави. Бразилець Танкреду Невіс помер за день до своєї інавгурації. Американець Вільям Гаррісон, якому було вже під 70, страждав всіма хворобами, якими тільки можна. А ще під час прийняття присяги застудився. Жити і керувати великою країною йому залишалося рівно місяць.
11. На заході жінки вже давно грудьми прокладають собі дорогу до президентства. Нинішня глава, душа і совість Бразилії, наприклад, свого часу перебувала в підпільній збройній організації, в 70-х поневірялася по посиланням і в’язницях, — в загальному, полум’яна революціонерка.
12. Особливо багато жінок-президентів у Латинській Америці і в Швейцарії. Найперша з цього списку — Ісабель Мартінес де Перон, дружина аргентинського президента Хуана Домінго Перона.
13. Симон Болівар за шість років побував одночасно президентом відразу трьох держав — Перу, Колумбії і Болівії, яку, власне, і назвали в його честь. Але Болівар не виніс трьох, кинув політику і помер в безвісності.
14. У Туреччині прийнятий закон, згідно з яким осквернення зображень Мустафа Кемаля Ататюрка і критика його діяльності вважається особливого роду злочином.
15. Філіппінці вважаються категорично непунктуальним народом. Надихнувшись ідеєю боротьби з цією національною якістю, керівництвом країни у 1998 році було прийнято рішення провести Національний тиждень пунктуальності. Однак тодішній президент країни Фідель Рамос запізнився на церемонію відкриття на цілу годину.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини