Колись її одягав Янукович. Може одягти й Зеленський. І що з цього?
Наприкінці 1980-х я написав першу в українській радянській пресі за 25 років статтю про Микиту Хрущова (з часу його усунення писати про колишнього першого секретаря ЦК КПРС було заборонено), – пише Газета.юа.
Цю статтю, надруковану на шпальтах головної комсомольської газети республіки “Молодь України” я назвав “Чоловік в українській сорочці”. Це була данина стереотипу – Хрущов чомусь всім запам’ятався у неодмінній вишиванці. Але разом із цим й намагання “реабілітувати” вишиванку, яку на той час сприймали як сільський одяг або уніформу учасників фольклорних колективів. Ось бачите – ніби доводив я – вишиванку міг носити навіть політик, голова Ради Міністрів Радянського Союзу.
Але вишиванку носив зовсім не тільки Хрущов. До його відставки це був звичайний одяг представників партійно-державного апарату, тим більш в УРСР. Можете подивитись фотографії з нарад 1930-1960 років – там половина у вишиванках. У вишиванці на обкладинці біографії в серії “ЖЗЛ” зображений “батько Голодомору”, другий секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. У вишиванці малювали портрети генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича. І Хрущов одягнув вишиванку саме тоді, коли був відряджений Сталіним в УРСР, дострілювати місцевих номенклатурників, які також носили вишиванки.
Хрущов одягнув вишиванку саме тоді, коли був відряджений Сталіним в УРСР, дострілювати місцевих номенклатурників, які також носили вишиванки
А чому? А тому, що вишиванка була народним одягом, селянським. І влада була “робітничо-селянська”, не у фраках же їй було ходити. От вона й одягалася – як народ.
Просто після війни почалася інша тенденція, тенденція до уніфікації й русифікації, тенденція бути “городським” – а у Москві вишиванок не носили. Вишиванка Хрущова почала сприйматися як анахронізм й після його усунення влада остаточно відмовилася від цього одягу. Та й те – як Брежнєву чи Підгорному було носити вишиванки на людях, коли вони їх насправді носили у дитинстві? А тепер – такі великі пани.
Так і сталося, що вишиванка перетворилася на ознаку сільськості й сільський хлопець чи дівчина, коли переїжджали до Києва чи тим більш Одеси чи Донецька, воліли про неї забути. Разом з мовою та й з Україною – яка Україна в Одесі чи Донецьку? Так, одно названіє.
Ренесанс почався – не відразу – після проголошення незалежності й закінчення русифікації. А реально повернув цей одяг у політичний контекст третій президент України Віктор Ющенко. Й з цього часу вишиванку радо одягають й представники влади. Вона ж у нас тепер українська. Так, тепер не тільки Каганович, Постишев чи Хрущов. Одягав колись Янукович. Може одягти й Зеленський. І що з цього? Знову вишиванка винна? Але ж вона – просто красива сорочка. Її одягти набагато легше, ніж повернутися до мови чи побудувати справжню державу. Одягнув – зняв – забув. Для когось це оберіг, для когось – сімейний скарб, для когось – данина політичній моді, а для когось – нагадування, що Україна й досі просто велике село з тролейбусами. Але щоб про неї не думали, вишиванку будуть надягати – будуть, якщо Україна збережеться й будуть, якщо вона зникне. Как народный костюм.
Для когось вишиванка – це оберіг, для когось – сімейний скарб, для когось – данина політичній моді, а для когось – нагадування, що Україна й досі просто велике село з тролейбусами
От в чому фокус! Відкрию вам маленьку таємницю. Над входом в мою оселю є футляр із сувоєм Тори – мезуза. Мезуза охороняє дім. Однак історія останніх 100 років довела, що єврейське життя може врятувати не мезуза й навіть не Тора, а Держава. Держава Ізраїль. Й, до речі, в Ізраїлі мезуза на кожному одвірку – й у грішника, і у праведника. Так і має бути.
Так що немає ніякого значення, хто одягає вишиванку. Вишиванка вам не допоможе. А от ви їй можете допомогти – якщо побудуєте державу, у якій вишиванка буде не маніфестом українця, який досі не відчуває себе у більшості у власній країні, а просто красивим одягом. Державу, яка захистить і вишиванку, і виробника вишиванки, і кожного з вас.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини