В хаті, мов у віночку: як українці раніше прикрашали житло

Облаштування інтер’єру української хати кілька десятиліть тому було не менш складним, ніж саме зведення житла.

Варто почати з того, що раніше дім українського селянина був переважно однокамерним – кімната виконувала функції і сіней і комори. Однак пізніше з’явилися двокамерні житла – окрім світлиці також були сіні. Ще пізніше трикамерні – світлиця, сіни і комора.

Проте розмір самих приміщень майже не змінювався. Згідно з даними етнографів, у більшості хат, що збереглися з кінця ХІХ і початку ХХ століття площа житлової зони складала, в більшості випадків, 5 х 5 м.

Житлова зона і хатнє начиння

Житлова зона зрідка було поділена на кілька кімнат (хоча все залежало від заможності господаря дома). Проте світлиці були поділені на так звані сектори: робочий, кухонний, святковий, репрезентативний, сектор для відпочинку, сектор для харчування.

В кухонному секторі була розташована піч, а також, часто, водник – ослінчик чи спеціально відведене місце, де стояли відра з водою. У двокамерних хатах водник найчастіше знаходився в сінях. Піч зазвичай будували ліворуч або праворуч від входу. Від печі до причілкової стіни розміщували спальне місце – піл. Інколи це були дерев’яні ліжка. Якщо в сім’ї були немовлята, то поруч з постіллю вішали колиску.
Біля протилежної від печі стіни розміщували лавку біля вікон. Саме тут господині займались прядінням та іншими домашніми справами. Лава була досить довгою – найчастіше 4 метри завдовжки. Раніше лави були закопані в земляну долівку. Пізніше, на початку ХХ століття, їх почали модернізувати – робили переносними.

Стіна навпроти дверей мала репрезентативну функцію. Тут наші предки найчастіше розміщували ікони, на так званих божницях. Найчастіше це були прибиті до стіни рейки. Ікони як і зараз прикрашали рушниками, на Зелені свята прикрашали гілками.

Поліський інтер’єр

Інтер’єр української хати був різний в залежності від того чи іншого регіону. Наприклад, за даними науковців, риси архаїчної простоти були характерні для Полісся (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської і Чернігівської областей). Саме з цим регіоном пов’язують використання найдавнішого виду печі – курної – коли дим виходив не через димар, а відразу в хату (в стрісі робились спеціальні отвори щоб дим виходив назовні).

Очевидно, що такі печі зникли з ужитку ще в кінці ХІХ століття. Їм на зміну прийшли напівкурні печі – над їхньою черінню прибудовували навислий комин для вловлювання диму. З комином одним боком з’єднувався лежак. Іншим своїм боком він був приєднаний до отвору в сінешній стіні. Таким чином дим опинявся в сінях і на горищі. Через отвори в стрісі цей дим виходив з  хати. Печі сучасного типу з’явилися пізніше.
Такими ж архаїчними і простими були й речі поліщуків. Керамічний посуд – горщики, глечики, гладушки (глечики без ручки) – був димлений. Серед меблів – ослін, стіл (сектор харчування), піл, ліжко і колиска (спальний центр). Також в хаті були мисник і скриня, щоб було де складати речі. Мисник – для посуду, а в скриню складали одяг. Такий інтер’єр в цілому був характерний для всіх українських регіонів.

Київський інтер’єр

На центральній і південній Київщині піч теж розміщувалася в кутку біля дверей. Димар такої печі був опертий на стовпчик і нависав над припічком. Піч часто прикрашали рослинними і тваринними орнаментами. На початку ХХ століття на зміну природним (червоній глині і рослинним барвникам) прийшли анілінові фарби.

Стіни в хаті також подекуди прикрашалися рослинними орнаментами. Інколи наші предки додавали сюди і зображення птахів – півня, галки, сороки. Ці малюнки виконувалися  олійними фарбами.

Замість мисника – відкритих поличок для посуду – часто була засклена шафа. Попід вікнами навпроти печі встановлювали переносну лавку.

Полтавський інтер’єр

Типовим інтер’єром для лівобережних районів житла був полтавський (Полтавська область). Для нього характерно те, що піч розміщувалась в кутку біля дверей. Припічок печі був закритий стінами комина. Мисник знаходився в протилежному боці. В найсвітлішій частині хати ставили довгу лаву на якій встановлювали кужіль з прядивом.

Особливістю інтерєру полтавської хати був поперечний сволок (балка). Він становив основу несучої конструкції стелі. На ньому вирізьблювали культові орнаменти – хрести, солярні знаки тощо.

Південний інтер’єр

Лівобережні райони України на Півдні (Дніпропетровська область, частково Запорізька, Донецька і Луганська області) були облаштовані аналогічним чином. Тут розписом, який тепер знаний як петриківський прикрашались не тільки верхня частина стін і піч, але й стеля. Припічок у печі закривали стінки комина. Власне саме цим вирізнялося житло українців, що жили в південних регіонах Лівобережжя.

Варто зазначити, що на початку ХХ століття до варистої печі добудовували додаткову піч – грубу, яка служила для опалювання житла. Цей комплекс – піч-груба – мав конструктивно-архітектурне вирішення, що продовжувало традиційні прийоми, що були поширені у всіх регіонах України.

Подільський інтер’єр

На Поділлі (Вінницька і Хмельницька області) частини хати мали таке ж розташування, як і  в більшості регіонів Україні – піч з боку від входу, навпроти мисник, під вікнами лава.

Піч оздоблювалась малюнками, які виконувались кольоровими глинами. Розмальованими також були миски, які виставлялись напоказ у миснику. На сволок кріпились паперові прикраси – витинанки.

Західноукраїнський інтер’єр

Гуцульське житло (Івано-Франківська і частково Чернівецька та Закарпатська області)  має багато загальноукраїнських рис в розташуванні всіх елементів інтер’єру. Вирізнялось таке житло в першу чергу мистецькою вишуканістю. Заможні господарі викладали піч купованими кахлями, що мали малюнки: фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів. Сволок, вхідні двері і меблі гуцули прикрашали мудрованим різьбленим орнаментом.

В Західній Україні, на Лемківщині (Закарпатська область), на відміну від значної частини інших регіонів, отвір печі орієнтували не чільну, а на причілкову стіну. У зв’язку з цим розташування деяких меблів відрізнялось. Ліжко розміщувалося на традиційному місті – під тильною стіною.

Проте його ставили не впритул до печі, а на певній відстані. У верхній частині причілкової стіни лемки вішали образи, народні картини і розмальовані тарелі.

(Ілюстрації – комплект листівок, який виконали кандидат історичних наук архітектор Тамара Косміна та художник Зінаїда Васіна. Комплект мав назву “Українське народне житло” і вийшов він у 1986 році).

За матеріалами Всвіті.


Цікаві традиції, звичаї та обряди українців, які пов’язані з житлом

Зараз у селах планова забудова, а раніше вільно обиралося місце, де будуватися

За матеріалами архівів чи згадок старих людей знаємо, що були певні традиції вибору місця для житла. За деякими уявленнями, його повинна була вибрати свійська тварина, яка, зазвичай, лягає тільки в гарних місцях.

Окрім того, місце обирали за допомогою покладених на ніч речей, перевіряючи чи з’явиться на них роса. Ніколи не будували хату на перехресті, бо там могли “діяти” відьми, туди кидали “погані” гроші, тобто це було “нечисте” місце.

Не рекомендували зводити житло там, де було кладовище, де був зруйнований храм, де в дерево влучила блискавка.

Будівництво житла

Сам процес зведення житла відбувався за участі майстрів та толокою, завдяки взаємодопомозі громади. Для всіх помічників господарі готували велике частування. Були й винятки. Наприклад, на півночі Чернігівщини, де переважала зрубна хата з нештукатуреними стінами, толоки не робили, обходились власними силами або роботою найманих спеціалістів.

Існувала традиція на кутах майбутньої хати закопувати монети, певні предмети побуту, щоб господарі жили щасливо, завжди мали гроші. Великого значення надавали такому етапу будівництва, як вкладання сволоку. На цій великій балці трималася фактично вся стеля. З метою охорони будинку, на сволоках зображували хрести. Крили хату або самі господарі, або ж запрошували умільців. Кінець будівництва знаменувало обрядове деревце, що встановлювалося на горищі.

Ставлення до майстрів-будівельників

Майстрів дуже шанували, у процесі зведення старалися їх не нервувати, обов’язково пригощали обідом, а увечері після закінчення робіт могли і чарку налити.

Уявлення про домовиків

Коли входили у новобудову, то хорошого домовика зі старого житла прагнули перевести сюди. Дехто вважав, що він сам переходить за господарями, а деякі спеціально брали певні речі зі старої хати, запрошували домовика.

Ставлення до домовика було двояким, бо цей дух міг робити або щось хороше, або й зашкодити. Коли у хаті творилося щось неладне, то ставили на порозі мисочку з молоком, щоб задобрити і підгодувати домового. Коли у житлі щось загубилося, то господарі прив’язували до ніжки стільця шматочок тканини, примовляючи: “Ти цю річ забери собі, а оту поверни мені”. Та, переважно, люди вважали домового добрим. Щоб побачити домовика, необхідно було у Страсну п’ятницю принести у дім з церкви запалену свічку.

Інші духи хати

У хаті могли жити й інші духи, квартируючись, найперше, у просторі печі. Це було місце домашнього вогнища, що наділялося сакральністю ще з прадавніх часів. Люди вірили, що якщо кидають у вогонь їжу, то вони віддають цей харч своїм предкам. Відголоски таких уявлень зберігалися і в ХІХ, і в ХХ ст. Наприклад, біля печі господарі залишали страви на Різдво, віддаючи данину померлим родичам. Деякі старожили казали, що за піччю живе спеціальний дух – “запічник”. Щоб його не прогнівити, піч старанно доглядали, обов’язково білили.

“Правила поведінки” у домі

Щоб у домі добре жилося, необхідно було, по-перше, задобрити усіх духів, котрі там проживають, і, по-друге, треба за будинком дуже слідкувати. Вважалося, якщо у хаті неохайно, то й життя буде неохайним. Стежити за порядком у домі було обов’язком жінок. Щотижня (деякі рідше) вони натирали долівку, часто підмазували стіни, особливо перед святами.

Освітлення житла

Раніше житло освітлювалося за допомогою світоча чи каганця. Світоч – це дерев’яна труба чотирикутної форми, що опускалась до середини кімнати, і на неї чіпляли решітку, де вкладався вогник.

Речі-обереги у хаті

Візерунки на рушниках (Дерево Життя, солярні знаки) мали оберегову функцію, захищали людину від всілякого зла. Хата була мікрокосмом людини, де та робила все, щоб їй добре жилося. На божнику, окрім ікон, зберігалося освячене зілля, складалися свічки. Злі сили проникали у цей внутрішній простір із зовнішнього, “чужого” світу, з вулиці.

Захист від них – обходи обійстя зі свічкою, підкова на щастя. Прорізи для дверей та вікон – це найбільші “зони ризику”, через які могло просочуватися щось нехороше, і тому їх слід найбільше охороняти. Звідси й заборона передавати будь-що через поріг. Прорізи дверей прикрашалися різними символами, оберегові знаки мала й різьблена лиштва над вікнами.

Прощання з домом

Коли людина помирала, то рідні були зобов’язані допомогти душі успішно покинути свій дім. Адже за певних обставин вона могла повернутися туди злим духом. Щоб убезпечитися від цього, у хаті, де був покійник, закривали всі дзеркала. Мерця виносили з хати вперед ногами, щоб той більше не повернувся. Коли тіло винесли, у хаті необхідно було символічно прибрати.

Отже, оселя для українців значила досить багато. Щоб у хаті гарно і в достатку жилося, вони дотримуватися низки звичаїв ще під час її будівництва, постійно віддавали шану духам дому, стежили за порядком у будинку, завдяки низці оберегів захищали його від зовнішнього “злого” світу.

За матеріалми Всвіті.


5 приладів, які споживають електрику навіть у вимкненому режимі

Чи знаєте ви, що побутова техніка здатна вести «таємне» життя і продовжувати працювати навіть після того, як ви натиснули на «OFF»?

Тутка розібрався, яка електроніка відрізняється особливою «норовливістю» і продовжує споживати енергію, навіть, якщо ми її вимкнули.

Зарядка без телефону

Зарядний пристрій продовжує споживати електроенергію навіть, коли до нього не приєднаний гаджет. Правда, це мало позначається на нашому бюджеті, адже потужність у такого приладу просто мізерна.

Приставка для цифрового TV

Приставки для цифрового телебачення продовжують працювати після чергового вимкнення і «намотують» енергії приблизно на 7 гривень в рік.

Правда, багато хто з нас навіть не переводить такі приставки в режим очікування,обмежуючись лише вимкненням телевізораЗ-за цього підсумкова вартість зростає в 5 разів.

Телевізор

Виявляється, натискаючи кнопку «OFF» на пульті, ми не вимикаємо телевізор, а переводимо його в сплячий режим? У такому стані він споживає енергії приблизно на 7-8 гривень в рік.

Комп’ютери та ноутбуки

Навіть у вимкненому режимі комп’ютери і ноутбуки продовжують працювати. Тому, вимикаючи їх з розетки, ви зможете заощадити на електроенергії близько 30 гривень на рік.

Ті ж, хто зазвичай, залишає комп’ютер в сплячому режимі, можуть помножити цю цифру приблизно на 1,5.

Техніка з таймером

Така малопомітна деталь, як працюючий таймер, говорить про те, що прилад, на якому він розташований, продовжує споживати електрику. Вимикаючи таку техніку з розетки, ви економите більш як 30 гривень на рік.

Варто вимикати?

Когось наведені вище цифри не здивують, а комусь, навпаки, будуть досить переконливими.

Так чи інакше, вимикати техніку з розеток все-таки варто. Адже при незапланованому стрибку напруги можна втратити цілий статок на згорілій електроніці.

 


20 курників, які змінять ваше уявлення про ведення домашнього господарства

Всім власникам домашньої птиці пропонуємо переглянути ці незвичні та креативні курники, які неодмінно прикрасять подвір’я та здивують усіх сусідів!

Зробити такий курник гарний господар зможе власними руками, адже для виготовлення використовуються ті ж матеріали, що й для звичайного курника.

Ось такий він – креатив у селі

  1. chicken-coop (1)
  2. chicken-coop (2)
  3. chicken-coop (3)
  4. chicken-coop (4)
  5. chicken-coop (5)
  6. chicken-coop (6)
  7. chicken-coop (7)
  8. chicken-coop (8)
  9. chicken-coop (9)
  10. chicken-coop (10)
  11. chicken-coop (11)
  12. chicken-coop (12)
  13. chicken-coop (13)
  14. chicken-coop (14)
  15. chicken-coop (15)
  16. chicken-coop (16)
  17. chicken-coop (17)
  18. chicken-coop (18)
  19. chicken-coop (19)
  20. chicken-coop (20)

За мтеріалами Сома.


14 речей, яких краще позбутися і більше ніколи не зберігати у своєму будинку

Іноді ми зберігаємо безкорисні та навіть небезпечні предмети, що займають надто багато місця і негативно впливають на наше здоров’я. Пропонуємо вам список повсякденних речей, яких нам краще позбутися.

Пластиковий посуд

Так, пластиковий посуд легкий, і вам не потрібно його мити, але бажано користуватися звичайними посудом, оскільки пластикові тарілки та чашки надзвичайно нeбeзпечні для нашої планети. Набагато краще витратити кілька хвилин на миття посуду, ніж сприяти забрудненню навколишнього середовища.

Лаки для нігтів

Багато лаків містять толуол, формальдегід, дибутилфталат та інші нeбeзпечні інгредієнти, які можуть вплинути на наше здоров’я. Майстри манікюру піддаються більшому ризику серйозних захвopювань, ніж інші: вони вдихають випари хімікатів з лаків для нігтів щодня.

Перед покупкою ознайомтеся з усіма компонентами лаку для нігтів. Що стосується манікюрних салонів, то краще провітрювати усі приміщення якомога частіше.

Перевантажені електричні подовжувачі

Ми всі використовуємо шнури-подовжувачі вдома і часто забуваємо про правила їх експлуатації. Перевантажений подовжувач може спричинити пожежу. Більше того, ви можете перечепитися і впасти, тому використовуйте їх з обережністю.

Вінілові шпалери

Головний «інгредієнт» у вінілових шпалерах — це полівінілхлорид (або ПВХ). Покриття стін вініловими шпалерами спричиняє випари вінілхлориду. Тривале користування пов’язане з токсичністю майже у кожній великій живій системі.

Будьте уважні при виборі шпалер. Спробуйте експериментувати з фарбою замість вінілових настінних покриттів.

Тимчасові меблі

Ми завжди намагаємося, щоб наш будинок виглядав затишно, але ніщо не руйнує приємний декор, як тимчасові меблі, які зазвичай купують, щоб заповнити простір. Не купуйте такі меблі взагалі. Замість цього купуйте класичні предмети меблів, які не втрачають свою цінність з часом.

Косметика з просроченим терміном дії

Не рекомендується використовувати застарілі косметичні товари, оскільки вони не будуть працювати так, як вони повинні. Наприклад, лосьйон SPF не захистить вашу шкіру, крем BB буде майже прозорим і так далі. Іноді термін дії косметики може викликати подразнення шкіри та вугрі.

Освіжувачі повітря

Багато освіжувачів повітря містять токсичні хімічні речовини, які не вказані на етикетках. Ви можете замінити свій освіжувач повітря натуральними ефірними маслами, торбинкою з травами, які наповнять вашу домівку приємним запахом.

Розкладний диван

Чим старші ми стаємо, тим комфортніші мають бути наші ліжка. Якщо вам не потрібно кожного вечора розсувати диван, то ваш сон стане комфортнішим.

Шторку в душі, яку ніколи не мили

Вчені попереджають, що мильні плями на шторці для душу насправді є бактеріями. Вони можуть викликати різні спонтанні інфeкції у людей з слабкою імунною системою. Щоб тримати шторку чистою, вам потрібно регулярно мити її содою з оцтом.

Старі візитки та журнали

Пора викинути старі візитні картки. Ніхто не потребує візитної картки компанії, з якою ви працювали 5-10 років тому.

Журнальні вирізки виглядають дуже добре в колажі або корисні для дизайнерів, модельєрів та інших творчих людей. Але прийшов час попрощатися з усіма старими, запиленими журналами, які лише створюють безлад.

Рушники у ванній кімнаті

Рушники, що зберігаються в теплій та вологій ванні, створюють прекрасне середовище для бaктерій. Краще тримати їх у шафі в кімнаті. Рекомендується також прати банні рушники принаймні один раз на тиждень та сушити їх одразу після використання.

Старі килими

Килими збирають пил, і важливо чистити їх приблизно двічі на тиждень. Ось чому багато людей вже відмовилися від них. Крім того, не рекомендується їх зберігати, тому що навіть килими, згорнуті в рулон, збирають пил та бруд і займають забагато місця.

Штучні рослини

Рослини можуть принести затишок в будь-яку кімнату, але штучні — виключення — не купуйте їх, навіть якщо ви не хочете витрачати час на догляд за реальними рослинами. Замість пластмасових квітів, краще посадіть невибагливі рослини, такі як кактуси або суккуленти (алое тощо).

Спатіфіліум

Спатіфіліум є популярною кімнатною рослиною. Однак ця прекрасна рослина може бути небезпечною для дітей та домашніх тварин.

Ці рослини не токсичні, якщо ви їх не жуєте та не ковтаєте. У випадку, якщо людина або тварина з’їсть листок, вони можуть мати запалення та нудоту.

За матеріалами Особлива.


Вона купила старий громадський туалет і перетворила його в квартиру своєї мрії

Лора Кларк – архітектор з Англії. У 2005 році вона закінчила Школу мистецтв у Глазго і переїхала працювати в Лондон. Прогулюючись якось раз, Лора натрапила на занедбаний громадський туалет.

І хоча у більшості людей це місце не викличе захвату, дівчина відразу закохалася в нього. В її голові почали народжуватися думки щодо того, як можна перетворити ці катакомби. Що вона і зробила …

Коли знайомі дівчини дізналися, що вона купила туалет, хтось сміявся, а хтось і зовсім думав, що вона збожеволіла.

Особливістю цієї громадської вбиральні є те, що вона знаходиться під землею. Будівля була побудована в 1929 році, але з 1980 року не функціонує.

У цих місцях не ступала нога людини вже понад 30 років. І дивлячись на стан приміщення це чітко читалося …

Сміття було скрізь!

Кругом – лише купа руїн і облуплені стіни.

Спочатку Лора хотіла перетворити це приміщення в міні-кінотеатр або бар. Однак за три роки їй не вдалося врегулювати всі бюрократичні питання. І тоді дівчина вирішила зробити з цього непривабливого приміщення квартиру своєї мрії.

Практично всі роботи Лора виконала сама – від знесення перегородок і зведення нових до монтажу електропроводки і фарбування стін.

Лора купила це приміщення в 2011 році, а вже в 2016-му її проект з мрії, в яку ніхто не вірив, перетворився в реальність.

А ось і остаточний результат. Як вам така кухня?

Дивлячись на ці царські хороми просто неможливо повірити, що колись вони були громадським туалетом. Ласкаво просимо в вітальню …

Тут у нас спальня.

А ось і ванна кімната … Нічого зайвого!

Тепер вхід в квартиру Лори виглядає так. Охайно і одночасно в дусі навколишньої архітектури. Людина необізнана не здогадається, що ці сходи ведуть в чийсь будинок.

А це щось на зразок балкона, де можна відпочити на свіжому повітрі.

Що й казати, Лора потрудилася на славу! Можливо, її творіння припаде до смаку не кожному, проте для дівчини це дійсно будинок мрії. Кожен сантиметр тут ретельно продуманий і облаштований її власними руками.

За матеріалами Неймовірно.


Гра у преферанс затягнулася до ранку. Невиспана дружина виходить зі спальні…

Гра у преферанс затягнулася до ранку.
Невиспана дружина виходить зі спальні у вітальню, а там картярі разом з її чоловіком ще досі грають. Жінка сердито до чоловіка:
– Та коли ж вже нарешті закінчаться ці ігри у нашому домі?!
– Вибач, люба, не знаю, що тобі й сказати. Але цей дім вже не наш…


Чоловік повертається з роботи, знімає мешти, дивиться навколо і зрозуміти нічого не може…

Чоловік повертається з роботи, знімає мешти, дивиться навколо і зрозуміти нічого не може, що за …?!? – ну нічого собі! – вся квартира сяє чистотою, ні пилинки, білизна випрана, посуд відпуцований, вечеря наготовлена, стіл засервірований і навіть графінчик з “біленької” охолодженої…
Стоїть собі ошелешений і думає – може не туди потрапив? Тут дружина назустріч:
– Ой Васильку, заходь рідненький…
– Ксеньо, а що сталося?
– Ой не повіриш – нам інтернет відключили!


Жила на світі консерватóрка, яка хотіла підкорити світ музикою…

Жила на світі консерватóрка, яка хотіла підкорити світ музикою.
І коли вона вправлялась, то залишала кришку рояля закритою, бо ж розуміла, що іншим мешканцям дому своєю музикою вона виликого задоволення не принесе… І, граючи на роялі, вона ніколи не забувала закрити вікна наглухо… І ніколи не грала після десятої вечора… І коли вона ходила по місту, то тримала ноти Бетховена таким чином, щоб ніхто не бачив ім’я цього композитора… Така була консерватóрка.
Як шкода, що вона ще ненародилась…