Про несміливого хлопця і сміливу дівчину

Вечірнім містом прогулюються люди.
Молодий чоловік зауважує на лавочці красиву довгоногу дівчину з білявим волоссям. Довго вагається, бо всі попередні його спроби познайомитися закінчувалися поразками, та все ж наважується підійти. Тож, глибоко вдихнувши, підходить він та й каже:
– Красуне, давай познайомимося. Мене звати, Петро, а тебе ?
– А мене нє!

Оповіла: Леся Яворська


Про романтичного легіня та звізди

Вечір. Гори. Молодий гуцул притуливси до любаски, ти-й показує ї на небо:
– Ганю, вьидиш вон ту звізду?
– Вьиджу, Місю.
– То – ти!
– А вьидиш вон ту зьвізду?
– Вьиджу.
– То – я!
– А вьидиш тамка тагі зьвівзда на зьвізді?
Ганє аж ожила, бо ї троха зимно, а він іно цілий вечер на зьвізди показує:
– Вьиджу, Місю, вьиджу!
– Знаєш що то є?
– Та звідки, Місю солоденький, – Гани підсунуласи ближчи, притулиласи і аж затремтіла в передчутті, – а, що воно таке, коли зьвізда на зьвізді?
Місьо задер голову і замріяно каже?
– То я на мопеді, який мені дєдьо подаруют на день народжінє.

Оповів: Олег Ущенко


Музична школа. За дверима аудиторії ледь чути вкрадливий голос викладача…

Музична школа.
За дверима аудиторії ледь чути вкрадливий голос викладача:
– Отже, дорогенька моя дівчинонько, разсуваємо ніженьки,.. та-ааак,.. не встидаємося,.. розсуваємо ширше… Та-ааак, добре. Тепер беремо інструмент в руки, сміливіше, він не кусається,.. трохи ніжніше,.. так добре. І акуратно вставляєте його межи ноги… Що значить “нашо”? Бо я так Вам сказов! Та-ааак, а теперка плавно ним водимо: туди-сюди, туди-сюди… О-ооо,.. як божественно Вам це вдається… І розслабтеся – гра на віолончелі не терпить жодного напруження…

Оповів: Любомир Коваль


У магазині молода жінка шукає подарунок для свого нареченого…

У магазині молода жінка шукає подарунок для свого нареченого.
Перебрала різні варіанти, ніяк не може зупинитися на чомусь одному.
Продавець, вже трохи старша і досвідчена жінка, стараючись допомогти, питається:
– А чим займається Ваш хлопець?
– Він письменник… – відповідає задумливо кобіта.
– Тоді подаруйте йому ось цей кошик для сміття…

Оповів: Любомир Коваль


Хлопець закохався у одну красуню. Довго упадав за нею, залицявся. Аж тут нагода випала – День закоханих…

Хлопець закохався у одну красуню.
Довго упадав за нею, залицявся. Аж тут нагода випала – День закоханих. Вирішив він її запросити у найліпший ресторан.
Домовляються про зустріч.
Дівчина каже:
– Пропоную зустрітися в сьомій вечоpа біля “Коня”. І якщо хтoсь із наc запізниться…
Хлопець, не дослухавши:
– Тo я почекаю…

Оповів: Любомир Коваль


У 1996-му році приймав на роботу секретаркою дочку знайомих…

У 1996-му році приймав на роботу секретаркою дочку знайомих.
Довго пояснював її посадові обов’язки: телефон, факс, ксерокс, порядок з документами…
В кінці підсумував:
– Коротше кажучи, я Вас приймаю в команду. Відтепер Ви – моя права рука!
Дівчина уважно подивилася на мене, стрільнула очима і сказала:
– Йой! Ви мене вже заінтригували моїми обов’язками…

Оповів: Любомир Коваль


Жила-була собі одна самотня Дівчина…

Жила-була собі одна самотня Дівчина…
Струнка і фігурова, неначе газель. Очі – мов бездонні чорні колодязі. Груди – неначе невеликі стиглі бухарські дині (не йдеться про запах, а тільки за розмір). Ноги починалися від вух і тягнулися у нескінченність. А весела,.. а граційна; коли усміхалася – так ніби сонечко із-за хмари виглядало…
Одного разу ця Дівчина викликала до помешкання сантехніка, щоби той полагодив їй змішувач у ванній…
І прийшов до неї сантехнік – молодий, стрункий, високий. І полагодив їй змішувач швиденько, якісно та недорого. І зник, не затримуючись…
Здивувалася Дівчина і викликала вже іншого спеціаліста. Електрика. Щоби відремонтував їй вимикач у спальні – щось там чи то “западало” чи то “залипало” та не вмикалося світло…
Прийшов електрик – молодий, статний, м’язистий. З такими красивими і блискучими викрутками. Всі вимикачі, а заодно і розетки враз відремонтував. І пішов собі на інші виклики…
Ще більше здивувалась Дівчина. І викликала комп’ютерника…
Прийшов бадьорий молодий майстер. Високий, засмаглий і веселий балагур. Комп’ютер направив, клавіатуру від кави відмив, інтернет під’єднав і згинув. Ніби вітром здуло…
Бідна очманіла Дівчина потім ще багато кого викликала – і скляра, і столяра, і теслю. І всі вони виявилися просто диво-спеціалістами. Все в домі після них працювало, як швейцарський годинник!..
І тільки сама Дівчина була вічно чимось незадоволена. І тихенько сама до себе повторяла:
– Ніколи не думала, що серед чоловіків є стільки казкових довбойо,.. тобто героїв. А ті німці зі своїми фільмами – взагалі остатні ідіоти…
……………………………
І нема на то ради!
Адже декотрим панянкам вгодити просто неможливо…


Хлопець побачив у трамваї чарівну красуню. Їхав кілька зупинок, спостерігав за нею – очей не зводив…

Хлопець побачив у трамваї чарівну красуню.
Їхав кілька зупинок, спостерігав за нею – очей не зводив.
На одній із зупинок дівчина вийшла, юнак вискочив за нею.
Наздогнав, щоб познайомитися і запросити на побачення:
– Яка ж Ви красива! Чи можна з Вами познайомитися – як Вас звати?
– Ія…
– Яке прекрасне і рідкісне ім’я!
– П’явда?..

Оповів: Любомир Коваль