Режисер Ахтем Сеітаблаєв став членом Європейської кіноакадемії

Український режисер кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв став членом Європейської кіноакадемії. Він – 42-й українець серед кіноакадеміків Європи, кажуть у Держкіно.

Про це повідомляє Український інтерес.

Відомий актор та режисер має велику кількість яскравих кіноробіт, серед яких “Чужа молитва”, “Хайтарма”. Утім, шалену популярність він здобув після виходу стрічки про українських захисників Донецького аеропорту “Кіборги”. Наразі режисер працює над фільмами “Захар Беркут” та “Номери” (за мотивами п’єси політв’язня Олега Сенцова).

До слова, в акторському доробку Сеітаблаєва – понад 25 ролей у фільмах та серіалах. Нещодавно він зіграв головну роль у фільмі “Додому”. Стрічка взяла участь у конкурсній програмі 72-го Каннського міжнародного кінофестивалю, а також здобула гран-прі 10-го Одеського кінофестивалю.

Європейська кіноакадемія була заснована у 1988 році в Берліні. Режисери прагнули заохотити світ до європейського кінематографу.


Як бойки історичний фільм знімали

Знімають бойки історичний фільм. Про Роксоляну і Сулеймана Пишного…
Незадоволений режисер кричить на акторів…
– Їванку! Ну хто так грає султана?! Ти ж ненаситний володар Імперії. Цілісінький сьвіт простелився перед твоїми ножисками. Та здери з неї, хлопе, ті лахи,.. злапай ‘ї за дупу, возьми ‘ї на руки,.. покрутисї з нев по хаті! Завали її на ліжко – диви-диви, яке файне ліжко, в-акурат на тамті Зелені сьвєта з мадярів привезли! І возьми її!..
Набрав повітря…
– Марічко! Холєра ясна з тов цілов Марічков! Ну хто так грає наложницю султана?!. Ти лежиш як поліно, а маєш рухатисї і ніц-но стогнати,.. звабливо посміхатися і брати до писка найменшого пальчика! Та не в оператора брати до писка, а свого пальчика!
Тут асистентка шепче на вухо режисерові:
– Чуєте, нє? Як тіко в Марічки вилізла їдна цицька, то в вуйка Гната штани ся настовбурчили!..
Режисер:
– Та ну тебе з твоїм Гнатом! Шо-шо-ооо?!. Гнате, курва твоя мать! Гнате,.. ну хто ж так грає євнуха?!.

Оповів: Любомир Коваль


Сидить вдома композитор. Роботи немає. Грошей немає. Криза…І тут дзвінок. Телефонує приятель, режисер

Сидить вдома композитор. Роботи немає. Грошей немає. Криза… І тут дзвінок. Телефонує приятель, режисер: «Слухай, мені тут до фільму темка потрібна на фінальні титри. Заграти щось простеньке. Прем’єра через два тижні, гину, рятуй!»
– Запросто! Розкажи тільки, про що фільм, щоб я з музичною темою не схибив.
– Та в ньому взагалі музики немає! Тема тільки для титрів потрібна. Ну, уяви собі: з сухого дерева лист повільно зиґзаґом падає на мокрий асфальт, і як тільки долітає до землі, починається твоя тема і титри.
– ОК. Через тиждень зроблю.
І композитор з “голоду” створив неймовірно красиву, чудову музику – хоч зараз на “Оскар”. Ну, і відправив режисерові. Той відповів, мовляв, все гаразд, і запросив на прем’єру… Приходить композитор – зал порожній. Тільки на гальорці парочка літня сидить – обом далеко за 80. Ну, думає композитор, ясна річ – драми нині не в ціні, нікого, крім старичків, не цікавлять. Сів він, світло погасло, і почалося… На тлі природи мужик самозабутньо відривається на моделі з величезними, як баскетбольні кулі, цицьками. Далі – більше, ще парочка підійшла, помінялися… Потім ще негри, каліки, карлики – все це кодло вже в екран не поміщається. Потім взагалі собака прибігла! Спочатку собака всіх віддерла, потім всі її…
І тут камера бере крупний план, наїжджає на сухе дерево, на листок, листок зривається і повільно падає зиґзаґом на землю, звучить неземна, чудова тема і йдуть титри. Вмикається світло… Композитор сидить в шоці, червоний, як помідор, від сорому. Думає собі: “Ну, скотина цей режисер, оце зробив послугу! Що про мене люди подумають!” Встає зі свого місця, з цими думками йде до виходу і тут помічає, що літня парочка в передінфарктному стані сидить і на нього дивиться… І він нічого кращого не придумує, як сказати:
– Музика моя!
А вони, продовжуючи дивитися скляними очима на порожній екран, відповідають:
– А собачка наша…

Джерело: Галицький кореспондент


Знімають історичний фільм. Невдоволений режисер кричить на акторів…

Знімають історичний фільм. Невдоволений режисер кричить на акторів:
— Петренко! Ну хто так грає султана?! Ти ж володар імперії. Здери з неї одяг, візьми її!
— Коваленко, шляк би тебе трафив! Ну хто так грає наложницю?! Ти лежиш як колода, а маєш рухатись і стогнати, рухатись і стогнати!
Асистентка — режисеру:
— Вікторе Івановичу, а в Сидорченка штани настовбурчені!
Режисер:
— Та ну тебе з твоїм Сидорченком… Що?! Сидорченко! Си-дро-чен-ко! Ну хто так грає євнуха?!